Історія України-Руси. Том 9. Книга 1
Шрифт:
Іно не доторкай (коню вороненький] землі під собою!” (В)
(Ей стій, ей стій, коню, не бійся нічого,
Не доступай підковами землі під собою — Ж)
Ой не встигнув козак Нечай на коника спасти,
Взяв Ляхами як снопами по два ряди класти! (А)
Ой кинувся козак Нечай від башти до башти, (Б)
Ой став же він Ляхів, лядських панів, як яшний сніп класти (К)
(Переїхав
Сколотив Ляшеньками як вовк вівцями.
Переїхав Нечай козак від башти до башти,
Ой взяв [Нечай] вражі Ляшки як сніп в полю класти — Ж)
Ой кинувся козак Нечай від дому до дому -
Та зложив же Ляхів тисяч з коней як солому (А)
Ой кинувся козак Нечай від брами до брами -
Оглянувся назад себе — тече кров ріками (Б)
(“Ото вам, вражі Ляшки, за тую провину:
Збавили-сьте мого брата — за яку причину” — В)
Повернувся козак Нечай на правую руку -
Не вискочить Нечаїв кінь із лядського трупу! (А)
Ой удався козак Нечай до коня словами:
“Не доступай, кінь козацький, до землі ногами!”
Ой як стисне козак Нечай коня острогами,
За ним Ляхів сорок тисяч з голими шаблями (А)
Оглянувся козак Нечай на правеє плече -
За ним за ним кров людськая річеньками тече!
Оглянувся козак Нечай на лівую руку:
Не вискочить кінь вороненький із лядського трупу (Г)
(Ой оглянеться козак Нечай та на лівеє плече
– Аж позад коня і поперед коня крівавая річка тече — З).
Ой оглянеться козак Нечай тай на праву сторону -
Та покотилася Нечаєва головонька до долу (Ж).
Озирається та Нечаєнко та на лівеє плече -
Ой полетіла та Нечаєнку та головонька з плечей (Д).
(Ой узяли вражі Ляхи джуру притомляти,
Взявся джурі маленькому коник потикати.
Взяли джуру маленького цюркою крутити:
“Скажи, скажи, джуро малий, чим Нечая вбити?”
– Пани мої вельможниї нічим го не вбєте,
Тільки кулею срібненькою під лівеє плече!”
Пустилися вражі Ляхи ґудзики вривати,
На Нечая на козака кулецьку зливати.
Ой не постиг пан Подольський з конівки напити,
А взяв козак ба і Нечай головку хилити — Щ)
(Не знаєте вражі Ляхи, чим його убити -
Срібним ґуцьком самопала треба зарядити — О).
“Скажи хлопче, скажи малий, чим Нечая вбити?
“Срібним ґудзьом посвяченим рушницю набити 6).
Ой спіткнувся козак Нечай
(Спотикнув ся козак Нечай на хміль на хмелину (В)
Злапав його пан Борейко 7) ззаду за чуприну — Б)
(Пошпотався під Нечаєм коник на купинку
Злапав Ляшок, скурвий синок, його за чупринку — А)
– На добрий день козак Нечай, як ся тут маєш?
Що ж ти собі лиш погадав — вже в руках зістаєш!” (Б)
“Годі ж тобі, вражий сину та й так воювати,
Треба ж твою кров козацьку з лядською змішати! (Г)
– Ой ви хлопці та молодці [котрий буде у місті],
Поклоніть ся моїй жінці, нещасній невісті (АБ) (Поклоніться, перекажіть нещасній невісті)
(Поклоняйтесь мамі, жінці, нещасній невісті С)
Нехай вона назбирає срібла злота досить,
Нехай мене викупляє та й останку просить!
Не хотіли вражі Ляхи срібла злота брати,
А веліли Нечаєнка в дрібний мак сікати.
(“Має вона сукні, має і блавати
Нехай приїзжає та Нечая із неволі викупляти!
– Не хочем ми, козак Нечай, твоїх сукон ні блаватів.
Тільки хочемо ми тебе на мак порубати — Б).
– Гей молоді козаченьки, котрий буде в місті,
Поклоніть ся матусеньці, нещасній невісті:
Нехай вона, нехай плаче, а вже не виплаче -
Ой над сином над Нечаєм чорний ворон кряче! (А)
Ой глянула його мати та нову кватирку -
Качаєть ся Нечаєва головонька по ринку (А)
(Не за малу хвильку — за малу годину
Покотилась Нечаєва голова в долину — В)
(Не за довгий час не задовго, за малу хвилинку
Качається Нечаєва голова по ринку -
Качається і говорить: іще буду жити,
Як ся била із Ляшками, так і буду бити! 8)
(Ой поїхав та пан Нечаєнко на Саву могилу
Покотилась його головонька у яр у долину — Д)
Та поз'їзджались та пани та стали сумувати:
Ой деж бо нам Нечаєву голівоньку сховати?
Ой сховаймо його голівоньку а де церков Варвара
Ой щоб розійшлась по усьому світу Нечаєнкова слава (Д)
(Ой збиралися славні козаченьки в Нечаєві палати,
Та вони стали думать, де Нечая поховати.
Ой поховали пана Нечаєнка та в Київі край Варвари
Коли зажив та пан Нечаєнко козацької слави — З)
(Ой нумо ж ми, премилеє браття, думати гадати,