Історія України-Руси
Шрифт:
Але не встигли ще відрубати голову Підкові, як козаки вели вже иньшого претендента, що називав ся Олександром, братом Підкови (під весну 1578 р.). Козаків сим разом зібрало ся більше: султану доносили, що було їх більше як дві тисячі, піших і конних, що вони приступили під Яси, пустошачи Волощину, і султан наказував королеви, аби доконче відшукав сього претендента, що з Волощини знову пішов на Україну. Баторий сповнив се жаданнє, і при новім походї, семигородські полки його брата погромили претендента, він сам впав в руки ворогів, був відданий Туркам, що вбили його на палю, і чимало козаків, „чоло їх”, як писав Баторий ханови — загинуло і попало в неволю 11). Та не вважаючи на се, вже в червнї тогож року (1578) козаки йшли вже знову на Молдаву, ведучи нового претендента, що називав ся Петром, сином того що йно вбитого Олександра. Вони спалили пограничне молдавське
Разом і з сими волоськими авантурами докучали козаки Татарам і Туркам і де инде. Козаки винницькі й браславські в 1576 р. спалили Тягиню (Бендери) 13). На Днїпрі „Шах гетьман Низовцїв” зимою 1576/7 р. погромив татарського посла, що їхав з Москви, забрав у нього „багато скарбу” і т. и. Хан скаржив ся перед королем, жадав укарання козаків, инакше грозив повним розривом, а заразом козацькими зачіпками оправдував татарські напади на Україну, що йшли оден по другім. По його словам, великий татарський напад на Поділє 1575 р. став ся тому, що царевич Аділь-ґерай не міг довше стерпіти таких козацьких прикростей 14). На початках 1577 р. Татари пройшли огнем і мечем полудневу Волинь, поробивши страшенні спустошення: хан поясняв, що се Татари шукали Шаха по тім погромі татарського посольства — шпирали за ним скрізь по маєтностях кн. Острозького, шукаючи його, але не могли відшукати 15). Під лїто напали на Поділє і східню Галичину 16). З початком 1578 р. знову впали на Волинь, в маєтности Острозького, облягли його в Острозї під час весїля. Татари закидали Острозькому, що головні проводирі козачини знаходять у нього опіку; казали, що Шах в 1577 р. пограбив їх послів за порозуміннєм з Острозьким, і другий ватажок козацький Арковський зимував зиму 1577/8 р. в Київі, в воєводській столицї Острозького, а Шах в Немирові, в маєтностях Збаразького. Острозький мусїв війти в переговори з Татарами, обовязав ся, що він прожене козаків з Низу і зробить з ними порядок 17). Заразом через посла свого хан рішучо жадав від короля тогож самого — щоб Татари мали спокій від козаків, бо инакше нїчого не поможуть і упоминки: хан не може стримати своїх Татар 18).
З свого боку султан турецький, як зверхник хана, уже першими своїми посольствами пригадував Баторию як свому бувшому васалеви й протеґованцеви, щоб він приборкав козаків, покарав провинників і взагалї забезпечив Татар від дальших зачіпок; инакше сам султан візьметь ся зробити порядок з козаками 19). Козацькі напади на Молдаву викликали ще більше невдоволеннє на турецькім дворі, і султан знов таки ставив жаданнє, щоб король або зробив спокій, або — коли на те не має сил, нехай представить се султанови, і той вишле свої війська на Україну 20).
Примітки
1) Archiwum І. Zamojskiego ч. 301.
2) Відомости наші про нього дуже бідні. Я дав критичний перегляд традиції і реконструкцію звісток про Рожиньского в своїй статї: „Гетьман Богданко” в кн. XVI „Записок”. Пізнїйша традиція не тільки зробила з нього козацького гетьмана „Богданка”, головного актора Баториєвої реформи, але й окружила його масою фантастичних, героічних подробиць, перетворила його (головно Історія Русів) в героя якоїсь казкової феерії, яка дожила по ріжних підручниках козацької історії до дуже недавнїх часів.
3) Горецкий — Dziejepisowie krajowi p. 44, Бєльский с. 1367.
4) Виїмок у Соловйова II с. 768.
5) Лист Девлєт-ґерая — 'Zr'odla dziejowe IV ч. 35, реляція цїсареви у Вєжбовского Materyaly do dziej'ow pismiennictwa polskiego I c. 214-5, Paprocki Herby, вид. 1584 с. 109, Бєльский с. 1367, згадки ще в скарбових записках 'Zr'odla dz. IX с. 62 (Grodek).
6) Ґорецкого Descriptio belli Ivoniae, 1578 c. 19 і далї (пер. в Dziejepisowie krajowi і в Мемуарах Антоновича ч. І), Ласіцкого Historia de ingressu Polonorum in Valachiam cum Bogdano voiuoda, при вид. Ґорецкого, як вище.
7) Самого Сверчовского Старовольский (Sarmatiae bellatores, гл. LXXI) зве Мазовшанином з роду,
8) В editio princeps 1578 р.: Suerceuius habuit sub signis ducentos equites. Barsanus ducentos duxit. Braslaviensium erant ducenti. Ні sese omnes Suierceuii іmреrіо commisere nec sine ipsius voluntate cum hoste congredi ausi (c. 39). Антонович (Мемуари 1. c.) зовсїм справедливо поправив се на Barsanos. Такого начальника Barsanus нїде більше не бачимо в сїй історії.
9) Сю історію традиції про Сверчовского і участь козаків в війнї Івонї з Турками представила пнї К. Мельник (Антонович) в передмові до перекладу Ґорецкого (Мемуари І. с. 89-94). Спопуляризував оповіданнє Ґорецкого Бєльский, переповівши його в своїй хронїцї, щедро розмалював автор Історії Русів, а Костомаров своєю статею „Иванъ Свирговскій, украинскій козацкій гетманъ XVI вЂка”, так сказати канонїзував сю традицію. Критикуючи сю традицію пнї Антонович одначе пішла задалеко, доводячи, що „козаки” в історію Ґорецкого попали тільки через непорозуміннє і що військо Сверчовского складало ся „виключно з шляхтичів воєводства подільського, браславського й иньших”. Той факт, що Ґорецкий зве все се військо Поляками, не повинно нас збивати, так само як і імена провідників — подільських шляхтичів: „Поляками” вони могли бути названі з становища державної приналежности, а що подільські шляхтичі ставали на чолї збірних дружин, де брали участь і козаки, се ми знаємо з попереднього, Ґорецкий на початку виразно притивставляє козаків-участників браславській і барській дружинї і описує їх такими подробицями, які, минї здаєть ся, не лишають місця сумнїву, що се були справдї козаки (levem armaturam equitum polonicorum, qui ad Borysthenem et Ponti ostia causa praedae acquirendae degunt, esse gentem tot bellis induratam... — і далї поясняєть ся що вони a nostris vocantur — Cosaci, c. 37-8). Нема отже чого заперечувати, що серед збираних дружин Сверчовского була й ватага козацька, тільки Ґорецкий, по перше, недокладно називає їх польським військом, по друге — назву козаків розтягає часами й на иньші дружини Самого Сверчовского пізнїйший Старовольский (1. с.) зве старшиною запорозьких козаків — cozachorum Zaporozensium tribunus primum, deinde generalis praefectus.
10) Дуже докладне оповіданнє про аферу Підкови й участь у нїй козаків у Бєльского с. 1430 5 вид. Туровского; коротко у Гайденштайна с. 119 (пер. І с. 285-6). На жаль, не заховала ся поема Папроцкого: Krotki a prawdziwy opis wyjechania do Woloch Iwana wojewody, ktorego Podkowa zowa, 1578 Реляція про кару смерти в збірцї Listy Annibala z Карnі, wyd. Al. Przezdziecki, 1852, c. 253.
11) Sekowski Collectanea z dziejepis'ow tureckich II c. 304, Bielski р. 1440, Баторий в інструкції Броневскому — Acta Steph. Bathorei (Bibl. ordyn. Krasi'nskich, Muzeum Swidzi'nskiego c. 37), Archiwum Zamojskiego I ч. 199.
12) Sprawy wojenne St. Batorego ч. 80, 90 (124) 92, Acta St. Bathorei ч. 81-7. 91-3.
13) 'Zr'odla dz. IX c. 68. Стороженко (Баторій і козаки с. 42) хибно думає, що тут мова про Тягань на Днїпрі: в Тягини днїпровськім тодї значнїйшої осади чи замку не було, а й самі подробицї слїдства (1. с.) очевидно вказують на Тягиню днїстрову, що звичайно служила одним з предметів козацьких набігів.
14) 'Zr'odla dz. IV с. 68-9, кор. Бєльского с. 1365.
15) 'Zr'odla dz. IV с. 109-110, 138, пор. Бєльского с. 1405-6 Думаю_ що польські полїтики не конче вірили хану, що то він посилав на Волинь Татар за Шахом, але д. Стороженко вірить вповнї (ор.с.с. 42-43).
16) 'Zr'odla IV ч. 105-7, 109-10.
17) Бєльский с. 1435, Гайденштайн с. 119, пор. Acta S. Bathorei ч. 23 і 25.
18) Acta St. Bathorei ч. 25.
19) Materyaly do hist pismiennictwa polskiego I c. 214.
20) Sekowski II c. 307.
БАТОРИЄВА РЕФОРМА І ПІЗНЇЙШІ ОРДИНАЦІЇ (1578-1590): ДОМАГАННЯ ХАНСЬКІ ЩО ДО КОЗАЧИНИ, СКЕПТИЦИЗМ БАТОРИЯ, ЙОГО РОЗПОРЯДЖЕННЯ, УГОДА З КОЗАКАМИ, ОРҐАНЇЗАЦІЯ ДАНА КОРОЛЇВСЬКИМ КОЗАКАМ, СКЛАД КОЗАЦЬКОГО ПОЛКУ ПО РЕЄСТРУ 1581 Р., „КОЗАЦЬКІ ВІЛЬНОСТИ", ПОРІВНЯННЄ РЕФОРМИ БАТОРИЯ З РЕФОРМОЮ ЖИҐИМОНТА-АВҐУСТА, ПІЗНЇЙШІ ТРАДИЦІЇ ПРО БАТОРИЄВУ РЕФОРМУ, ЗНАЧІННЄ СИХ РЕФОРМ В ЕВОЛЮЦІЇ КОЗАЧИНИ.