Історія української літератури. Том 6

Грушевський Михайло Сергійович

Присяжним майстром чи спецом від віршування з лаврського гурту з’являється, як уже згадувалося, Тарасій Земка. Але від нього не маємо чи не знаємо досі якихось більших віршованих творів, а самі невеликі, переважно "епіграми на клейноти", чотиростихи, часом трохи більше — як дванадцятистрофна вірша на герб Долматів 1624 р. або віршована передмова до читателя в акафістах 1625 р., нарешті — двостишні 1 епіграфи (мотта) до синаксарних статей "Пісної Тріоді" 2.

1 Одна тільки чотиростихова.

2 Ось більш-менш

повний каталог цих творів (я переглянув і доповнив список, зроблений пок.Отроковським у його статті про Земку, цитований вище): 1) Вірша на герб Долматів у "Бесідах на Діяння" 1624 р., 2) Вірша в акафістах 1625 р. (16 строф), 3) Чотиростих на герб Копистинського в "Толкованнях на Апокаліпс" 1625 р., 4) Вірш з 12 стихів на той же герб у "Пісній Тріоді" 1627 р., 5) 16-стих на честь Балабанів у "Лексиконі Беринди" 1627 р., 6) Чотиростих на герб Могилів у "Поученнях Цоротея", 7) 12-стих на честь Могили в "Літетургіярії" 1629 р., 8) Нерівноскладовий віршик в "Імнології" 1630 р., 9) Одинадцять епіграфів до синаксарів "Пісної Тріоді" 1631 р. Вони не підписані, але про авторство Земки трудно мати сумніви — див. Цитовану статтю ак. Перетца про синаксари, с. 49.

Всі вони писані двостишними строфами тринадцятискладового розміру, як і вірші Беринди та Митури. Я наведу дещо з того як взірці цього віршувального куншту.

Передмова до читача акафістів — "Читателю ієромонах Тарасій Л. Земка здравія и спасенія зичит":

Ісус сладкій и добрый, / в дарах преоквитный,

Чителнику набожный, / — скарб вЂрного скритый,

Идет к тобі, хотячи / быти похваленый,

Абысь теж ты от него / был ублагословеный 1.

Схили прето голову, / серцем умилися,

"Ісусе мой пресладкій" / волай, прослезися

Уста твои з розумом / нехай ся злучають,

Жаль за грЂхи и сповЂдь / нехай єдность мають. —

"Спасителю" мовячи / — заглядь мой фрасунок,

Котрый маю от врагов, / а дай ми ратунок... і т. д.

в кінці:

Ісусе наш, виждь враги лютыя над мЂру,

Узброєны и на нас, и на нашу вЂру,

И выбав нас, и храни от всЂх их навЂтов,

Доступили жебысмо небесных обЂтов 2.

Вірш на герб Долматів:

Зацний клейнот Долматов и в церкви презацных,

И в Речи Посполитой услугою значных,

Христіанству што служить все то в себі маєт,

Гды своими гранями в гербЂ объясняєт...

Рыцер ужа хибкою держачий рукою

Значить, же был наполнен мудростю святою;

Котрую пан залецал, з межи наук многих —

Жеб по смерти кождый мЂл другов от убогих...

Трубы значать проповЂдь, в которой ся кохал

А для тои голосу типографіи дал 3,

Жебы трои языка троими трубами

Типом на свЂт плынули якобы устами.

C тых мЂр, о Константіне, тыи ти БесЂды

Церков даєт, зычачи, жебысь на обЂды

Небесныи

был прошон и там чествованый

За тот банкет Науки 4 всЂм от тебе даный 5.

1 Тут буде зайвий склад, коли прочитати це слово повно.

2 Матеріали для іст. книжн. справ., с. 133.

3 Натяк на дотацію К. Долмата друкарні, вжиту на видання "Бесід".

4 Велика літера в оригіналі.

5 Матеріали, с. 103.

"Епіграмма" Копистинському в "Пісній Тріоді" 1627 р.:

В Копистенських клейнотЂ мЂсяць из звЂздою,

Архімандріте печер / скій, славни тобою,

Жесь отмЂнил свЂт в Духа, и в всЂх освЂчаєш,

ПроповЂдью, книгами / и житьєм сіаєш,

СвЂтячи як нЂгдысь Ко / пистенскій Міхаил,

Стрый твой, где на Премыслской / єпископіи жил.

МЂй же МЂсяць, — Захарі / є, Богородицу в цнотах 1.

Преподобных зась, звЂзды, / абы в твых роботах —

ВЂра православна / и дЂток цвиченьє

На ратунок ближнєму, церкви вспоможеньє,

И мЂсяць и звЂзды уставне сіали 2

Копистенских в особЂ твоєй высловляли 3.

Похвала Могилі:

Петра — скала, Петр — Камень. От петры тоєи

БЂ верховный апостол, иже от своєи

ИсповЂди наречен, многих Петром быти 4,

Даде, и Христа сыном божіим учити.

От него же ты, отче / всепреподобнЂйшій,

Петре, архимандрите, / пастрырю честнЂйшій,

Имя приієм и хотя / сердцем и устнами

Христа исповЂдати / Богом присно с нами —

Се же, в євхаристіи: / повелЂ издати

Литургіар, єя же / ради благодати,

Дасть ти Христос, сын божій, / ясти своє тЂло,

Кров пити, Петром же быт(ь) на той петрЂ цЂло 5.

1 Вірш 15-складовий. Місяць окружен звіздами — символ Печерської Лаври, часто потім подаваний на печерських виданнях.

2 Вірш 12-складовий.

3 Треба: виславляли. Матеріали, с. 175 — 6.

4 Бути каменем для багатьох.

5 Матеріали, с. 198.

Як бачимо, щодо фактури вірші стоять нижче від "Візерунка" Митури. Вислів менш ясний, але не без дотепу в символічних і геральдичних поясненнях; трапляються вислови досить красовиті — як от труби друкарські і "бенкет науки", але їх приходиться виловлювати з цих купок нарубаного схоластичним метром шутру.

Єсть, крім того, кілька непідписаних невеличких віршів, аналогічних з Земчиними, але трудно сказати, чи маємо і тут його діла, чи це вироби інших лаврських піїтів. Таким, напр., присвятий вірш Гр. Долматові в "Апокаліпсі" 1625 р., де маємо таке побажання до його повернення до православної церкви:

А як єстесь ку врагом / телесным валечный,

На всЂ боки концами / страшный и безпечный, —

Так — дасть ти Бог — кгды к Орто / доксіи ся вернеш,

Всіх валчачых на цноты / снадне встеч обернеш 1.