Трансгалантичний розвідник
Шрифт:
Поки що можна ще трохи порозкошувати в промінні штучного сонця “Землі”, дати спочинок втомленим у воді м’язам.
Нарешті Алик підводиться.
— Знаєте, що я вам скажу? — мовить він. — Мені
Алька пильно глянула на брата:
— Чому?
— Бо я гадаю, — каже Алик дедалі войовничіше, — що коли ми навіть освоїмо Центавра, то все ще будемо в межах однієї галактики. Тієї самісінької. То який же це здобуток? Чи не краще почекати, поки ми переступимо її межу? Не повинні ж ми обмежувати себе тільки однією галактикою.
— Я згодна з тобою, — мовить Алька.
— Він правду каже, — звертається Йон до Робика.
— Восьма година тридцять хвилин, — нагадує Робик. — Час іти у візіотеку.
Рухома руда стежка, як тихий струмок, несе їх у бік учбових лабораторій. Туди ж поспішають з різних боків інші юнаки й дівчата і здалека вітаються помахом рук.
— Знаєте що? — знову каже Алик. — Я подам пропозицію керівництву “Землі”, хай перешле її до Головної Наукової Ради.
— Ми підтримаємо тебе, — енергійно
Потім він бере Альку за руку:
— Підтримаємо, га?
Дівчина усміхається Йонові, і на якусь хвилю вони забувають про все. Просто дивляться одне одному в очі.
Що буде з пропозицією Алика Роя?
Поки що не знаємо. Спершу її передадуть Головній Науковій Раді, обговорять, проголосують.
Але щоб вона взагалі мала сенс, “Земля” спершу мусить досягти сузір’я Центавра, освоїти котрусь із планет і щасливо повернутися назад.
А на це треба час.
Поки що “Земля” мчить Галактикою крізь темряву й тишу із швидкістю, якій може позаздрити й світло.
Визнайте — це вже не мало. А може п справді ми не повинні задовольнятись однією Галактикою?
Це питання ще не розв’язане, і все залежить від самої “Землі”. Поки що хіба лиш побажаємо їм усім щастя на далеких зоряних шляхах.
Отже, щасти тобі, “Земле”!