Трилогия "Из сайта читателей, через Портал Фантастики в Фантастические "Перекрёстки Миров"
Шрифт:
Сергій повернувся на другий бік.
Поправив ковдру (одеяло).
«А цікаво, якби… Тьфу-тьфу-тьфу! Чи прийшли б Вергуни на… Проводжати в останню путь (последний путь)? Тьфу-тьфу-тьфу ще раз…
Після того, як я обізвав їхню «Калину» відром на колесах, вони перестали в гості запрошувати. На восьме Степан сухо привітав Любу… По телефону. Треба буде завтра вибачитись (извиниться). Неодмінно (Обязательно)».
Чоловік встав з ліжка, взяв сигарети і вийшов на
Містечко (городок) мерехтіло вогнями-світлячками. Тихо. Далеко почувся гудок потяга (поезда)…
«Та-а-ак, в яку зміну сьогодні кум Василь? Може то він щойно подав сигнал на залізниці (на железной дороге)?
Я йому вже другий місяць, як заборгував (задолжал) сотню.
Не гарно це… І Миколі… Теж. І Петру Васильовичу… Хлопцям (Ребятам)… У майстерню (мастерскую) треба занести могорича… Не гарно вийшло. Ось тільки отримаю за відрядження. То відразу ж… Зі всіма! Вирішено!»
Сергій глибоко затягнувся і здмухнув попіл.
«А якби оце… Тьфу-тьфу-тьфу! Що про мене подумали б? Треба й до Анатолія зайти. Можна й зателефонувати, але особистий візит все-ж таки краще (лучше). Так би мовити, очі в очі. Треба зізнатися, що я був несправедливий. Не розібрався».
Затушивши недопалок, чоловік повернувся до ліжка. Сон не йшов. Він все крутився, перемощував подушку… Думки знову обсіли… «А якби… Тьфу-тьфу-тьфу! Чи прийшла б Оксана на?..
Може й прийшла б. Ніхто не здогадується, що твориться в жіночій голові. Сьогодні вона каже, що любить і не може без мене, а завтра… Дивні ці жінки! З ними, як по мінному полю…
Надя не прийде… Як вона пояснить чоловікові (мужу)? Вона сором'язлива (застенчивая). Тиха, як мишка. Не те, що Люська.
Люська припреться. Точно! Вона завжди і скрізь! Після тієї вечірки (застолья вечером) у Панасюків… Вона ніяк не може второпати, що то все сталося спонтанно і без обов'язків. Ми ж дорослі люди. Всяко буває в житті. Захопила пристрасть (страсть) і пожбурила у вир (вихрь) почуттів (чувств).
Кого б я хотів бачити, так це… А, як я побачу , коли?.. Тьфу-тьфу-тьфу! Мені ж буде вже все одно.
Та все ж приємно було б, якби Вірочка зронила сльозу (уронила слезу). Вона така тендітна й беззахисна (хрупкая и беззащитная)! Така красуня (красавица)! А я… Не голений. Ні, треба завтра ж поголитись!
Хоча Раїса Миколаївна завжди хотіла, щоб я мав невеличку борідку. Говорила, що я так схожий на того голлівудського актора… Як його?.. Тьфу ти, вилетіло з голови.
Добряче, таки, струсонуло мізки! Як же його звати? Рая так приємно і звабливо (искусительно) шепоче (шепчет) на вухо оте своє «Мачо!»…
Каже, що полюбила
Раєчці я пообіцяв на день народження 39 троянд (роз). То виходить, що я торохкало (пустобрёх)… Пустодзвін! То, що ж тепер, не голитися?»
Чоловік знову встав з ліжка… Пішов на балкон.
Далеко на сході небо почало займатися, світлішати. Відчувалася вранішня прохолода. Сергій закурив.
«Треба сьогодні ж подзвонити мамі… Як вона там? Все жалілася на коліна… Тижнів (недели) зо два не гомоніли… А, мо’ й більше. Все нема часу (времени) поїхати. Просила, щоб дах(крышу) на веранді підландичив (подремонтировал). Нащо його ремонтувати (зачем её ремонтировать)?
В місто не хоче. Навідріз! Та й місця у нас, правда… Але й самій у хаті…
Важко їй… Дядько Петро помер… А я й не був…
З братом треба поговорити… Якось. Нехай нічого не думає. Ми ж рідня!
Ну, все, вирішено! Поїду! Петровичу могорич поставлю. Щоб не думав про мене… Бо я ж не забув.
А тьоті Шурі «велік» обіцяв (обещал)… Неодмінно відремонтую, тільки б… Якщо вона ще жива… Треба на цвинтар (кладбище) зайти. Прадіда Якова могилку провідати... Поправити. Козарлюга був! Давно я там не бував. Чи й знайду (найду ли)?…»
Чоловік кинув недопалок до попільнички і підстрибом повернувся до ліжка.
Зацокавши зубами від холоду, Сергій з головою закутався в ковдру (одеяло). Поступово тепло огорнуло все тіло.
Вже засинаючи, він згадав за що полюбила його Раїса Миколаївна – за харизму.
«Слово таке чудне, – хмикнув у ніс.
– Все-таки, треба завтра поголитися… Про всяк випадок» - пообіцяв сам собі чоловік і повернувся на бік.
14.05.2016 р.
Читать полностью: http://h.ua/story/429311/#ixzz4ADPW0IC7
***
Юрий Мельник из Харькова:
– Привет, мой старый знакомый Владимир из Полтавы, недалёкой от моего Харькова!
Это я - твой старый знакомый Юрий Мельник из Харькова.
Интересный рассказик этот твой, много мыслей умных рождает.
Вот, человек понимает, что все под Богом ходим, и в любой момент может он уйти из земного мира, током там убъёт, например, как в случае твоего рассказа была для человека такая опасность.