Тролейбусом до Хрещатика (на украинском языке)
Шрифт:
Уголос трохи сухувато сказав:
– Тепер можете вiдпочити, нiч минула.
– Ох i пiч...
–
– Я вже боялась... Хоч i клiнiчна, але ж смерть... Правда, отой ще тяжчий був - молодий поет...
– З Кiровограда?
– Здається. Тодi ви теж...
– Що ми?
– скинув бровами професор.
– Ми тiльки допомагаємо боротися... Головне - життєвi ресурси органiзму.
– Авжеж...
Медсестра вимкнула свiтло. Реанiмацiйну палату виповнило сине київське
Повiки пацiєнта стрепенулися, вiн розплющив очi i тихо спитав:
– А тролейбус де?
– Не хвилюйтеся, все гаразд.
– Звичним жестом професор взявся перевiряти пульс.
– Я їхав тролейбусом до Хрещатика...
– Ну, ну...
– Професор обернувся i виразно поглянув на медсестру. Вона миттю ввiмкнула запис i подала мiкрофон. Почалася ще одна мандрiвка в глибини психiки, як називає професор свiдчення тих, що побували по той бiк життя...
Ранок уже палахкотiв над Києвом.