Туманність Андромеди
Шрифт:
Евда Наль обняла тонкою рукою плечі Веди.
— Виходить, це Дар Вітер?
— Так! — твердо відповіла Веда.
— А він знає?
— Ні. Потім, коли “Тантра” буде тут… Чи не пора нам повернутися? — вигукнула Веда.
— Мені пора залишити свято, — сказала Евда Наль, — відпустка закінчується. Попереду — велика нова робота в Академії Горя і Радості, а мені треба ще побачити дочку.
— У вас велика дочка?
— Сімнадцять. Син набагато старший. Я виконала обов’язок жінки з нормальним розвитком і спадковістю — двоє дітей, не менше. А тепер хочу третю — тільки дорослу!
Евда Наль посміхнулась, і її зосереджене обличчя засяяло ласкою кохання.
— А я уявила собі славного великоокого хлопчика… з таким же лагідним і здивованим ротом… але з ластовинням і кирпатенького, — лукаво сказала Веда, дивлячись перед собою.
Її подруга, помовчавши, спитала:
— У вас ще немає нової роботи?
— Ні, я чекаю “Тантру”. Потім буде тривала експедиція.
— Поїдемо
Всю стіну обсерваторії закривав семиметровий гемісферний екран для перегляду знімків та фільмів, знятих потужними телескопами. Мвен Мас увімкнув оглядовий знімок ділянки неба поблизу північного полюса Галактики — меридіональну смугу сузір’їв од Великої Ведмедиці до Ворона і Центавра. Тут, у Гончих Псах, Волоссі Вероніки та Діві, була сила-силенна галактик — зоряних островів всесвіту у вигляді плоских коліс або дисків. Особливо багато їх було відкрито у Волоссі Вероніки — окремі, правильні і неправильні, в різних поворотах і проекціях, інколи надзвичайно далекі, на відстані мільярдів парсеків, іноді згуртовані в цілі “хмари” з десятків тисяч галактик. Найкрупніші галактики мають від двадцяти до п’ятдесяти тисяч парсеків у діаметрі, як наш зоряний острів або галактика НН 89105 + СБ23, що в давнину називалася М-31, або туманність Андромеди. Маленька, ледве сяюча туманна хмарка була помітна з Землі неозброєним оком. Уже давно люди розкрили таємницю цієї хмарки. Туманність виявилась велетенською колесоподібною зоряною системою, у півтора раза більшою, ніж навіть наша гігантська Галактика. Вивчення туманності Андромеди, незважаючи на відстань чотириста п’ядесят тисяч парсеків від земних спостерігачів, дуже допомогло пізнанню нашої власної Галактики.
З дитинства Мвен Мас пам’ятав чудові фотографії різних галактик, одержані за допомогою електронного інверсування оптичних зображень або радіотелескопами, що проникають ще далі в глибини космосу, як, наприклад, два велетенські телескопи — Памірський та Патагонський, кожний по чотириста кілометрів у діаметрі. Галактики — дивовижні скупчення сотень мільярдів зірок, відстань між якими становить мільйони парсеків, — завжди збуджували в ньому шалене бажання узнати закони їх будови, історію їхнього виникнення і дальшу долю. І головне, що тепер непокоїло кожного жителя Землі, — питання про життя на незліченних планетних системах цих островів всесвіту, про палаючі там вогні думки та знання, про цивілізації людства в таких надзвичайно віддалених просторах космосу.
На екрані з’явилося три зірки, які називали стародавні араби Сіррах, Мірах та Альмах — альфа, бета і гама Андромеди, розташовані на висхідній прямій. По обидва боки від цієї лінії розташувалися дві близькі галактики — гігантська туманність Андромеди і красива спіраль М-33 в сузір’ї Трикутника. Мвен Мас не захотів ще раз побачити їх знайомі сяючі обриси і перемінив металеву плівку.
Ось галактика, відома з давніх-давен, названа тоді НГК 5194 або М-51 в сузір’ї Гончих Псів, віддалена на мільйони парсеків. Це одна з небагатьох галактик, які видно від нас плазом, перпендикулярно до площі “колеса”. Яскраво сяюче щільне ядро з мільйонів зірок, з двома спіральними рукавами. Їхні довгі кінці здаються все слабшими й туманнішими, поки не зникають у темряві простору, протягуючись у протилежні одне одному боки на десятки тисяч парсеків. Між рукавами, або головними гілками, чергуючись з чорними провалами-згустками темної матерії, простягаються короткі струмені зоряних згущень і хмар світного газу, зігнуті точнісінько так, як лопатки турбіни.
Дуже гарна величезна галактика НГК 4565 в сузір’ї Волосся Вероніки. На відстані семи мільйонів парсеків її видно ребром. Нахилена в один бік, мов ширяючий птах, галактика широко розкидає в сторони свій, очевидно складений із спіральних гілок, тонкий диск, а в центрі дуже сплющеною кулею палає ядро, що здається густою світною масою. Виразно видно, наскільки плоскі зоряні острови, — галактику можна порівняти з тонким колесом годинникового механізму. Краї колеса невиразні, ніби розчиняються в бездонній темряві простору. На такому ж краю нашої Галактики перебував Сонце і крихітна пилинка — Земля, яка зчеплена силою знання з безліччю населених світів і розкинула крила людської думки над вічністю космосу.
Мвен Мас перемкнув датчик на найцікавішу для нього галактику НГК 4594 із сузір’я Діви, яку так само було видно в площині її екватора. Ця галактика, віддалена на десять мільйонів парсеків, скидалася на товстелезну лінзу палаючої зоряної маси, огорнуту шаром світного газу. По екватору лінзу перетинала товста чорна смуга — згусток темної матерії. Галактика здавалася таємничим ліхтарем, що світив з безодні.
Які світи ховалися там, у її сумарному випромінюванні, яскравішому, ніж в інших галактик, що досягало в середньому спектрального класу Ф? Чи є там жителі могутніх планет, чи б’ється так само, як у нас, думка над таємницями природи?
Мвен Мас стискав кулаки від того, що велетенські зоряні острови
Мвен Мас покрутив котушки, і на екрані серед поодиноких і тьмяних зірок спалахнула велика, яскрава і округла пляма світла. Неправильна чорна смуга розсікала пляму навпіл, відтіняючи сяючі вогненні маси по обидва боки чорноти, яка розширювалася на кінцях і затемнювала велике поле горючого газу, що кільцем охоплював яскраву пляму. Такий був одержаний завдяки неймовірним хитрощам техніки знімок галактик, які стикаються в сузір’ї Лебедя. Це зіткнення гігантських галактик, розмірами таких, як наша або як туманність Андромеди, було давно відоме як джерело чи не найпотужнішого радіовипромінювання в доступній нам частині всесвіту. Колосальні газові струмені, що рухалися з величезною швидкістю, породжували електромагнітні поля такої неймовірної потужності, що вони посилали в усі кінці всесвіту звістку про титанічну катастрофу. Сама матерія відправляла цей сигнал біди радіостанцією потужністю в квін-тильярд, або тисячу квінтильйонів кіловат. Але відстань до галактик була така велика, що сяючий на екрані знімок показував їхній стан багато мільйонів років тому. Який вигляд мають тепер галактики, що проходять одна крізь одну, ми побачимо через стільки років, що не відомо, чи проіснує людство так неймовірно довго.
Мвен Мас схопився і так уперся руками в масивний стіл, що аж суглоби захрустіли.
Терміни пересилань протягом мільйонів років, недоступні для десятків тисяч поколінь, що означали вбивче для свідомості “ніколи” навіть для найвіддаленіших потомків, могли б зникнути від помаху чарівної палички. Ця паличка — відкриття Рен Воза та їх спільний експеримент.
Неймовірно далекі точки всесвіту будуть на відстані простягнутої руки!
Стародавні астрономи вважали, що галактики розбігаються в різні боки. Світло, яке потрапляло в земні телескопи від далеких зоряних островів, було змінене — світлові коливання подовжувалися, перетворюючись на червоні хвилі. Це почервоніння світла свідчило про віддалення галактик від спостерігача. Люди минулого звикли сприймати явища однобічно й прямолінійно — вони створили теорію розбіжного, або вибухаючого, всесвіту, ще не розуміючи, що бачать лише один бік великого процесу руйнування і творення. Наші відчуття і збудовані для посилення цих відчуттів прилади сприймали саме тільки один бік — розсіювання і руйнування, тобто перехід енергії на нижчі рівні, за другим законом термодинаміки. Другого ж боку — накопичення, збирання і творення — люди не відчували, оскільки саме життя черпало свою силу з енергії, розсіюваної зірками-сонцями, і відповідно до цього утворилося наше сприймання навколишнього світу. Проте могутній мозок людини проник і в ці заховані від нас процеси створення світів у нашому всесвіті. Але в ті далекі часи здавалося, що чим далі від Землі перебувала яка-не-будь галактика, тим більшу швидкість віддалення вона показувала. З заглибленням у простір справа дійшла до близьких до світла швидкостей галактик. Межею видимого Всесвіту стала та відстань, з якої галактики здавалися б такими, що досягли швидкості світла — насправді ніякого світла ми від них не одержали б і ніколи б не змогли їх побачити. Тепер ми знаємо причини почервоніння світла далеких галактик. Їх не одна. Від далеких зоряних островів до нас доходить лише світло, яке випромінюють їхні яскраві центри. Ці колосальні маси матерії оточені кільцевими електромагнітними полями. Електромагнітні поля дуже впливають на проміння світла не тільки своєю потужністю, але й протяжністю, яка накопичує уповільнення світлових коливань, що стають довшими червоними хвилями. Астрономи давно знали, що світло від дуже щільних зірок червоніє, лінії спектра зміщуються до червоного кінця, і здається, ніби зоря віддаляється, як, наприклад, друга складова Сіріуса — білий карлик Сіріус Б. Чим далі від нас галактика, тим більше централізується випромінювання, що досягає нас, і тим сильніше зміщення до червоного кінця спектра.
З другого боку, світлові хвилі в дуже далекому шляху по простору “розгойдуються”, і кванти світла втрачають частину енергії. Тепер це явище вивчене — червоні хвилі можуть бути і стомленими, “старими” хвилями звичайного світла. Навіть всепроникні світлові хвилі “старіють”, пробігаючи неймовірну відстань. Та чи може людина сподіватися подолати цю відстань, коли не наступити на саме тяжіння його протилежністю, як це випливає з математики Рен Боза?
Ні, зменшилась тривога. Він має рацію, роблячи небувалий експеримент!
Мвен Мас, як завжди, вийшов на балкон обсерваторії і почав швидко ходити. В стомлених очах ще світились далекі галактики, що посилали до Землі хвилі червоного світла, як сигнали про допомогу, заклики до всеперемагаючої людської думки. Мвен Мас засміявся тихо і впевнено. Це червоне проміння стане таким же близьким людині, як те, що обдавало червоним світлом життя тіло Чари Нанді на святі Полум’яних Чаш. Чари, яка несподівано з’явилася до нього мідною дочкою зірки Епсилон Тукана, дівчиною його мрій.