Твори в 4-х томах. Том 4
Шрифт:
Луїсу Мігелю треба було утримати свою першість. Він претендував на перше місце серед матадорів, і він був багатий. Це була немаловажна обставина, одначе він щиро любив бій биків і на арені забував про своє багатство. Але він хотів, щоб усі шанси були на його боці. Крім того, він хотів, щоб йому платили за вихід більше, ніж Антоніо, що і спричинилось до їхнього взаємного озлоблення. Антоніо був відчайдушно самолюбний. Він твердо вірив, що він кращий матадор, ніж Луїс Мігель, і не від учора. Він знав, що може бути великим на арені, хоч би які були роги в биків. Луїсу Мігелю платили більше, ніж Антоніо, а я знав, що коли так буде, як вони виступлять разом, то Антоніо розвернеться на
Змагання між Луїсом Мігелем Домінгіном і Антоніо Ордоньєсом почалося на арені в Сарагосі. Були бики з ферми Гамеро Сівіко. Всі, хто захоплювався коридою і міг оплатити проїзд, зібралися тут. Приїхали всі мадрідські спортивні оглядачі, а в обідній час у «Гранд-отелі» юрмилися скотарі, посередники, аристократи, титуловані особи, колишні баришники і всі нечисленні шанувальники Антоніо. Шанувальників Луїса Мігеля було багато — політичні діячі, чиновники та військові. Ми з Біллом поїли в невеликій таверні, куди він мене привів, потім піднялися в номер до Антоніо, і він здався нам бадьорим, але дещо відчуженим. Коли він ось так рухав головою, ніби в нього шия погано гнеться, і говорив з ледь помітним андалузьким акцентом, я зразу вгадував, що він на когось злиться. Він сказав нам, що спав добре. Ми домовилися після бою вирушити до Тіруеля і там пообідати. Я сказав, що ми з Біллом поїдемо просто з цирку, інакше Антоніо на своєму «мерседесі» випередить нас. Усе це надто виразно нагадало мені розмову перед боєм у Аранхуесі, але Антоніо саме цього й хотів. Прощаючись з нами, він весело усміхнувся і моргнув мені, ніби між нами була якась таємниця. Не скажу, що він нервував, але все-таки він трохи хвилювався. Я зайшов до номера Луїса Мігеля і побажав йому добрих биків. Він теж трохи хвилювався.
День був жаркий, червневе сонце припікало. Перший бик Луїса Мігеля, сильний і напористий, дуже рішуче кидався на пікадорів. Луїс Мігель повів бика прийомом кіте і в роботі з плащем показав те саме мистецтво, ту саму гордовиту владність, що і в Альхесірасі, де ми бачили його бій з биками Пабло Ромеро. Від другого пікадора бика повів Антоніо. Він повів його на середину арени і проробив усі пасе так повільно і плавно, стоячи так близько до бика і тримаючись так прямо і вільно, що під кінець уже здавалося, ніби на твоїх очах відбувається неможливе. І глядачі, і Луїс Мігель зразу зрозуміли, на чиєму боці перевага у роботі з плащем.
Луїс Мігель чудово ввіткнув дві пари бандерилей, а третю — блискуче: підкликавши до себе бика, він дочекався його, не сходячи з місця, в останню мить відхилився праворуч, опустив палички і випростався. Він був дивовижний бандерильєро.
Взявши в руки мулету, він швидко скорив собі бика, підготовленого довгою і чудовою роботою. Але чародійства не було. Після кіте, яке проробив Антоніо з його далеко не легким биком, він ніби потьмянів. Він двічі заносив шпагу невдало, і в його рухах не було рішучості. Втретє він націлився краще, шпага ввійшла наполовину, Луїс Мігель вправно змусив бика нагнути голову ще нижче, і, коли бик ткнувся мордою в опущену до самого піску мулету, він вгородив вістря кинджала — дескабельо, й було по всьому. Публіка вітала його, і він обійшов арену кругом, ледь усміхаючись міцно стиснутими губами.
Перший бик Антоніо добре вийшов на арену. Антоніо перейняв його і проробив усі пасе, підходячи все ближче і ближче, з кожним помахом плаща все краще пристосовуючись до рухів бика і, за своїм звичаєм, так томливо повільно,
Антоніо не дав пікадорам засмикати бика, і після однієї пари бандерилей він поновив свою віртуозну роботу, перервану місяць тому в Аранхуесі. Він був такий самий, як завжди. Тяжка рана не завдавала йому анінайменшої шкоди. Вона лише багато чому навчила його, і він з властивою йому грацією і майстерністю школив бика, обертаючи його в свого партнера, любовно допомагаючи йому проходити якнайближче, так що ріг ледь-ледь не черкав матадора. Нарешті, витиснувши з бика все, що той міг дати, Антоніо, перегнувшись через роги, одним ударом убив його. На мій погляд, він всадив шпагу ледь нижче, ніж належить, але публіка і президент залишилися задоволені. Антоніо присудили вухо.
І я, і Білл зітхнули полегшено. Антоніо був такий самий, він повернувся на арену, ніби ніколи й не покидав її. Це було найголовніше. Ні шок, ні перенесені муки не вплинули на його психіку. Обличчя Антоніо здалося мені трохи втомленим, надто очі, але тільки й того.
У другого бика Луїса Мігеля були розбиті ноги. Луїс Мігель дуже старався. Почав він добре, але в бика відпала ратиця. Мігель попросив дозволу за свій рахунок замінити бика і виступити ще раз після Антоніо. Потім він прикінчив нещасну хвору тварину, а на арені з'явився останній бик Антоніо.
Це був не дуже хоробрий бик, він поволі запалювався, та й взагалі не з таким биком роблять з кориди виставу. Його треба було підкорити своїй волі, потім з допомогою мулети примусити його впасти і швидко забити. Проте Антоніо почав з ним працювати і робити з нього справжнього бика. Він чудово пройшов повз бика з плащем, передчуваючи і відважно та зі знанням справи виправляючи його вади. Гарно було на це дивитися, але й моторошно. Всі бандерильєро нервували, і я бачив, як побіліло і витяглося обличчя Мігелільо.
Антоніо здавалося, що мулетою він примусив бика випрямитись, але коли він спробував дражнити його на відстані, бик раптом загальмував на півдорозі і кинувся під мулетою на Антоніо. Антоніо стримав його мулетою і звільнився від нього. Бик спробував знову. Це був аж ніяк не той бик, з яким Антоніо хотів би працювати. Зараз він знав це і знав, що надто йому довірився. Тому він провів бика через відповідні пасе, щоб підготувати його до забиття, став навпроти нього і, вимахнувши шпагою над рогами, вгородив її до ефеса в належне місце.
Після того на арену вийшов бик з годівлі Самюеля Флореса, яким замінили другого бика Луїса Мігеля, — крупний, дещо заважкий, з добрими рогами і досить прудкий. Луїс Мігель працював у своїй звичній манері. Він увіткнув чотири пари бандерилей, не таких дорогих, як ті, які він пустив у хід з першим биком, але цілком добротних — від Мейсі. Мулетою він орудував спритно, впевнено і спокійно. Потім він проробив усі улюблені публікою трюки, і проробив їх чудово. Перший удар шпагою завдав він не дуже впевнено. При другій спробі він націлився краще і точно влучив у ділянку серця вістрям шпаги, Що до половини ввійшла в карк. Потім Луїс Мігель прикінчив бика ударом дескабельо. Йому присудили обидва вуха і хвіст.
Білл сказав:
— Сезон обійдеться недешево Луїсу Мігелю, якщо задля того, щоб затьмарити Антоніо, він щоразу викладатиме по сорок тисяч песет.
— Сьогоднішній випадок досить знаменний, — сказав я. — Луїс Мігель дуже й дуже недурний. Він чудово зрозумів, що означає кіте Антоніо з його биком. Цього він не забуде. Ось побачиш.
— До того ж Антоніо завжди виступатиме після нього, — сказав Білл. — Це теж величезна перевага.
— Доведеться нам простежити, скільки буде замін, — сказав я. — Коли б їх не було надто багато.