Украинский национализм: только для людей
Шрифт:
Кстати, это признавал даже Сциборский в «Нациократии»:
«...Між тим справжня солідаризація и пріоритет збірних інтересів нації, можливі до здійснення лише в умовах такої політичної й суспільно-виробничої реконструкції держави, що — спираючись на надкласову суть націократії — не тільки забезпечувала б регульовання соціально-економічних розбіжностей, але — і це найголовніше — звела б саму їх можливість і причини до мінімуму».
Но вот уничтожение неравенств типа Г Сциборский и его духовные наследники отрицают. Они наоборот настроены на то, чтобы всячески их культивировать.
В то же время мнение современных общественных наук на этот счет совсем иное. Неравенства типа А и Б устранить нельзя, неравенства типа В можно ограничить, неравенства типа Г можно устранить полностью.
К чему мы все эти рассуждения привели? К тому,
Подведем итог. Общественный идеал украинского националиста это паханат имени инфузории-туфельки. Он дикий. Одна его часть взята из животных инстинктов, другая часть из седой древности человечества. Прикрываясь красивыми фразами о героизме и морали националисты на самом деле лицемерят. Их идеал предполагает низведение человека к животному. Это биологизаторство, то есть восприятие людей и общества в животных категориях. Их общественный идеал предполагает социал-дарвинизм и обнаруживает все родимые черты либерализма с его войной всех против всех в атомизированном мире. Только у националистов субъектами борьбы являются нации, потому что отдельную человеческую индивидуальность они топят в национальных общностях. Индивидуальность человека для них не самоценна.
Вы хотите назад к обезьянам или к средневековью? Тогда вступайте в ряды свидомых дегенератов.
КОГДА НЕЧЕМ ГОРДИТЬСЯ или РАСИЗМ УКРАИНСКОГО НАЦИОНАЛИЗМА
Мы ненавидим всех одинаково независимо от цвета кожи
Американская поговорка
Когда человеку нечем гордится, он начинает гордиться
своей национальностью
Артур Шопенгауэр
Одно из течений современного украинского национализма — расисты. Расизм присутствует в украинском национализме достаточно давно. Еще Донцов высказывал расистские идеи. Например: «Нація, що стремить до свободи і до відіграння своєї ролі в світі, мусить раз назавжди позбутися світогляду звироднілих рас…» «…Славну ідеологію, ідеологію рас, що радо приймають боротьбу за буття й за щастя перемоги, повинні ми засвоїти наново» [82] . В 1937 году националист Владимир Мартынец рассуждал о расовых проблемах украинцев: «А чи є взагалі українська раса? Безперечно є! […] Українська нація вже тим самим, що лежить на перехресті між Європою й Азією, Північчю й Півднем, і то на терені постійних мандрівок народів і постійних змагань різних рас, є продуктом змішання різних кровних первнів, але тим не менше є вже усталений расовий тип українця» [83] .
82
Донцов Д. Націоналізм // Український націоналізм. Антологія. — Т.1.
– Київ, 2010. — С.68.
83
Мартинець В. Чи дбати нам про чистоту раси? // http://www.vatra.cc/rasa/volodvmvr-martvnets-chv-dbatv-nam-pro-chvstotu-rasv.html
Чуть раннее известный украинский националист Юрий Липа напишет целую книжку под названием «Украинская раса», одно название которой говорит о многом.
После распада Советского Союза, когда национализм пошел на подъем, от всяких деятелей «Просвиты» и «Руха» можно было слышать высказывания, что национальность передается по рождению. Наиболее горячие свидомиты заявляли даже, что есть ген определяющий национальность! В принципе, такое мнение вполне ожидаемо, если исходить из представления, что в основе нации лежит общность происхождения. Мы не станем отрицать, что общность происхождения для формирования нации важна. Но во-первых, дело здесь
К последнему замечанию приведем показательную иллюстрацию из одной дискуссии на сайте журнала «Ватра».
Никакими свидетельствами о национальной принадлежности буго-днестровских земледельцев археология не располагает. И тем не менее здесь древность украинцев безапелляционно возводится к неолиту — к эпохе в истории человечества, которая охватывает период пять-девять тысяч лет назад.
Крайние националисты, упирающие на древность происхождения украинского народа и подменяющие культурную основу этого происхождения биологической, неизбежно приходят к расизму. В условиях Украины последовательный расизм исповедуют главным образом так называемые социал-националисты. Свое название, как и свои идеи они открыто заимствовали у немецких нацистов, поэтому расизм органически вписался в их идейный багаж.
Идейные истоки украинского социал-национализма честно раскрывает свободовец Андрей Ильенко. Он сообщает, что социал-национализм опирается на традицию украинского интегрального национализма, а тот в свою очередь является частью общеевропейского фашистского движения. В этом движении Ильенко особенно привлекает немецкий национал-социализм, к идейному наследию которого он призывает внимательно относиться:
«...Інтегральний націоналізм зазнав свого розквіту і занепаду в першій половині XX cm… інтегральний націоналізм був представлений в десятках країн, в кожній з яких він мав свої особливості та доволі суттєві відмінності. Без сумніву, італійський фашизм, німецький націонал-соціалізм, хорватський усташизм, автентичний український націоналізм, іспанський фалангізм та інші інтегральні рухи мали одну світоглядну основу. Всі вони були складовою частиною консервативної революції, яка висунула альтернативу ліберально-капіталістичній та більшовицькій системам…
Істеричне заперечення будь-яких асоціацій з інтегрально-націоналістичними рухами, так притаманне багатьом сучасним “націоналістам ”, насправді є не ключем до легітимації націоналізму (а саме так це видається їм), а шляхом до його остаточної деактуаліації та лібералізації. Таким чином українському націоналізму обрубують його ідейне коріння, висмикують його з життєдайного контексту, тільки в рамках якого він може сповна себе проявити.
Намагання штучно представити український націоналізм як замкнене і відрізане від світу явище, яке нібито не мало нічого спільного з іншими подібними рухами в інших країнах — не витримує жодної критики. Без правильного осмислення ідеологічної спадщини 20-30-х рр. XX cm. нам не вдасться створити нову, життєдайну ідею націоналізму. При цьому мова йде не лише про український націоналізм (хоча про нього в першу чергу), а й про всі інтегральні рухи тих часів…
Але Друга хвиля Консервативної революції не відбудеться, якщо не буде знята анафема з першої хвилі Консервативної революції. Доки не відбудеться кардинальна переоцінка ролі інтегрально-націоналістичних режимів в першій половині XX століття, дотиуся права Європа буде відрізана від свого коріння і жеврітиме на манівцях ліберального метанаративу.
Ключовий момент цього процесу — це редемонізація націонал-соціалізму. Цей рух, маючи чимало вад і будучи доволі еклектичним, очевидно є наймаштабнішим з усіх інтегральних рухів часів першої хвилі Консервативної революції і саме тому став найпершим об ’єктом безпрецедентної історичної фальсифікації з-боку переможців у другій світовій війні… Без редемонізації націонал-соціалізму… нема зняття анафеми з Першої хвилі Консервативної революції, а без цього нема Нової Європи і відродження Білоїраси. Тобто нема і Великої України.