В катакомбах
Шрифт:
Єпископ
Вони ідуть за те велике слово, якого всім словам людським несила достоту розказати.
Неофіт-раб
Що за слово?
Єпископ
Те слово — Бог. Він альфа і омега, початок і кінець. Ним все настало і ним усе живе, і більш немає богів на світі, окрім сього Бога, він є і слово, й сила, і життя.
А всі оті, що звалися богами в поганськім світі, — ідоли бездушні або злі духи, слуги князя тьми.
І се за те нас мучать, розпинають, що ми не хочем
Неофіт-раб (палко підхоплює слова єпископа)
«Бо ходите не в темряві, а в світлі», то й скинули терпливість і покору, як маску міма, геть з свого обличчя, не хочете служити і коритись тому, чиєї влади ваші душі признати більш не можуть, проти кого боротись вам велить сумління ваше!
Чи так я зрозумів тебе, мій отче?
Єпископ
Так, лиш одно додати мушу я: ми боремось в терпливості й покорі…
Неофіт-раб (упалим голосом)
І знов нічого я не розумію: боротися в покорі. Що се значить?
Єпископ
Ми боремося з духом, не з людьми.
Ми платимо покірно всі податки, ми кесаря шануємо і владу, не повстаєм ні словом, ані ділом супроти них, а тільки князю тьми ні жертви, ні поклонів не даємо.
Неофіт-раб
А хто ж такі той кесар, тая влада?
Хіба ж вони не слуги слуг того, кого ви князем темряви назвали?
Єпископ
В той час, як служать ідолам, а в інший вони начальники, від Бога дані.
Неофіт-раб
Від Бога? Від якого?
Єпископ
Бог єдиний на світі є, Бог Слово, Бог Любов, Бог триєдиний, Батько, Син і Дух.
Неофіт-раб
То се він дав і кесаря, і владу преторіанську та патриціанську, і владу над рабами багачів?
Єпископ
«Нема на світі влади, окрім тої, що йде від Бога». Бог є цар і пан над усіма владиками земними, вони в його руці, і він помститься над ними за неправду, а не ми.
«Мені належить помста», — каже Вічний.
Неофіт-раб
Коли ж та помста?
Єпископ
Хто збагнути може шляхи Господні?
Неофіт-раб
Може, аж тоді, як Царство Боже стане по всім світі, коли Христос на землю вдруге прийде?
Єпископ
Тоді напевне буде Божий суд.
Неофіт-раб
А потім що?
Єпископ
Одна отара буде, єдиний пастир.
Неофіт-раб
А при нім не буде помічників, намісників Господніх, ніяких тих начальників над нами?
І вже тоді не будуть більше люди у думці вільні, а в житті раби?
Єпископ
Не знаю, сього слова нам не дано
Неофіт-раб
Отак?.. Про мене ж, хай воно й ніколи, те Царство Боже, не приходить!
Старий раб (з невимовним жахом)
Боже!
Рятуй нас від гріха! Що він говорить?
Вся громада християнська гомонить; окремих слів не чутно, але гамір, як хвиля, росте, наповняє крипту і луною розкочується по темних переходах катакомб.
Єпископ (підіймає руку вгору. Дужим голосом)
Мир, браття, вам!
(До неофіта-раба.)
Покайся, нечестивий!
Візьми назад слова ті необачні, бо гірш тобі на тому світі буде, аніж на сьому. Хто на сьому світі не хоче Царства Божого вбачати, той втратить і небесне Царство Боже і буде вергнутий в геєну люту, де пломінь невгасимий, плач і скрегіт і де робак довіку точить серце.
Неофіт-раб (палко)
Ні, не покаюсь. Ти, старий, даремне мене геєною лякаєш. Маю геєну ту щодня і щогодини, навколо себе чую плач і скрегіт, щодня мені робак той точить серце.
То ж він мене привів сюди до вас шукати правди, волі і надії.
А що я в вас найшов? Слова облудні і марну мрію про небесне царство та про Царя єдиного в трьох лицях, що над панами нашими панує, а їм дає над нами панувати від першого до другого пришестя, а може, й далі. Може ж, і по смерті у тім небеснім вашім Царстві Божім довіку буде так, як тут до часу, — безплотні душі ваші будуть вічно терпіти і «боротися в покорі». Сей рабський дух (на старого раба)і там служити буде не тільки зо страху, а й по сумлінню душі патриціанській можновладній, сей (на крамаря)буде важити добро і зло і чистоту по часточках вділяти, сей (на диякона)раз на тиждень буде роздавати духовну страву отакій голоті, як хоч би й я, а ми вже, злидарі, стоятимем тихенько та покірно, немов старці перед багатим паном, ждучи, який нам знак подасть єпископ, чи він хоч слово мовити дозволить, а може, нам звелить співати гімни єдиному цареві всіх царів і панові усіх рабів небесних.
Ні, далебі, не знаю, чи не краще було б мені в самій геєні вічній, ніж у такому рабстві безнадійнім, з якого й смерть вже визволить не може.
Єпископ(що вже скілька раз намагався перервати ту мову і стукав патерицею об землю, гнівним і грізним голосом покривав слова неофіта-раба)
Геть відійди від мене, сине тьми!
Лиши сей збір! Чого сюди прийшов бентежити святу громаду нашу?
Нащадку злий єхидни, скрийся в нору, з якої виліз на погибель душам!
Неофіт-раб