Всесвітні походеньки капітана Небрехи
Шрифт:
От і маю собі конкурента! Бач, таки встиг випередити мене! А я сподівався, що капітан запише мене у свої супутники без усякого конкурсу.
Тим часом це опудало остаточно випурхнуло з тютюнової хмари і, кульгаючи на протезі, зарипіло до мене з простягненою рукою. Мабуть, нахаба вирішив зі мною ще затоваришувати.
Але я тільки насмішкувато спостерігав за його недоладним маневром.
— На одній нозі вирішили стрибати у космос? — уїдливо запитав я. — Та ви спіткнетесь у першому ж кабінеті медичної комісії.
Я
А він похмуро зупинився, люто вибив просто на долоню попіл з люльки і крижаним тоном відрекомендувався:
— Капітан далекого міжзоряного плавання Небреха. З ким маю честь?
Я закляк на місці.
Сили небесні, що я накоїв! Отак з дурної голови образив легендарного капітана! Та краще б я подавився найбільшим астероїдом!
— З ким маю честь? — знову прогримів владний голос капітана Небрехи.
— Майбутній штурман Азимут, — спантеличено пробелькотів я. — Днями здаю екзамени на атестат космічної зрілості… Прибув згідно з вказаними в об’яві координатами…
— Пречудової — прогарчав космічний вовк. — А я вже не мав і надії, що хтось завітає до мене. Уявіть, якийсь недоумкуватий телепень зірвав мою об’яву! Якби він потрапив до моїх лап…
— Я б йому перший звернув щелепи, — безсоромно збрехав я, щоб якось спокутувати свою мимовільну провину.
Та краще б у цю мить я подавився другим астероїдом, бо капітан презирливо застеріг мене:
— Бережіть свої щелепи, молодий чоловіче. Що це у вас з кишені стирчить? Чи не моя об’ява?
Я почервонів, як пристаркувате світило.
Спостережливий капітан вправно поквитався зі мною!
Як я жалкував, що його ще недавно лагідне обличчя вже не нагадує веселе сонечко, а скоріше скидається на наше світило під час повного затемнення.
— Якби я не розумів вашого палкого бажання поринути у незвідані краї Всесвіту, — суворо мовив він, — на цьому б наше знайомство й припинилося. Мало того, що ви невихована людина (а в об’яві я цілком ясно застерігав нечем), ви ще позбавили мене широкого вибору. Що ж, доведеться розмовляти з вами, єдиним кандидатом.
Я запхав подалі у кишеню злощасний клапоть паперу. Чому я його не викинув у сміттєпровід?
— Отже, почнемо, — сказав капітан, натоптуючи свіжим тютюном люльку. — Дозвольте передусім поставити вам запитання, що дублюється в усіх без винятку анкетах. Сиділи?
Він пильно подивився на мене.
— Було, — тихо відповів я.
— Де саме? — одразу ж пожвавішав Небреха.
Я почав перераховувати:
— У баротермокамері, у сурдокамері, на центрифузі, на вібростенді…
— Непоганої — оцінив він. — Тепер залишається тільки перевірити ваші теоретичні знання…
Мій надто допитливий екзаменатор замовк, очевидно, обмірковуючи якийсь новий підступ.
І ось капітан запитав:
— Що буде, коли вісімку поділити на дві рівні половини?
В його блакитних очах світилася впевненість, що я дам хибну відповідь навіть на таке елементарне запитання.
Та я вже заспокоївся і самовпевнено посміхнувся.
— Капітане, — зухвало попрохав я, — а чи не можна поставити мені запитання хоча б з програми другого класу?
— А чого ж, — хитро примружився Небреха, та я, на жаль, не звернув на це достатньої уваги. — Буде і з другого класу. Звичайно, якщо ви правильно відповісте на попереднє запитання. Повторюю: що буде, коли вісімку поділити на дві половини?
Він що, досі знущається з мене?
— Чотири! — понуро бовкнув я.
— Якби свого часу, — з докором озвався на цю відповідь капітан Небреха, — я отак бездумно розв’язував різні завдання, я б не повернувся вже з першої космічної подорожі, а ви нині шукали б роботу десь в іншому місці. Ні, добродію, з вами не тільки у Всесвіт, а й на шкільну математичну вікторину піти страшно.
— Хіба ж я помилився? — вирячився я на нього. І це славетний мандрівник! Невже капітан Козир розіграв мене?
— Авжеж — помилилися, — холоднокровно підтвердив капітан Небреха.
— Але як?
— А отак.
Він випустив бездоганне кільце диму.
— Якби я запитав вас, скільки буде, якщо вісім поділити на два, ваша відповідь, безумовно, була б вичерпною. Але я вас запитав, що буде, коли вісімку поділити на дві рівні половини. Так от, надалі запам’ятайте: якщо її поділити вздовж, буде дві трійки, а якщо впоперек, два нулі.
Як я картав себе тієї миті! Провалитися на такому легкому екзамені! А що сталося б, якби капітан Небреха надумав екзаменувати мене з питань міжзоряної практики?
— Гадаю, — вів далі невблаганний капітан, — на цьому слід закінчити нашу розмову, що надто затяглася.
Я прекрасно зрозумів прозорий натяк і скорботно звівся на ноги.
А Небреха докинув мені з убивчою ввічливістю:
— Дуже перепрошую, але повісьте мою об’яву на місце. Оскільки ж ви надто неуважна людина, я маю просити вас зав’язати собі вузлик на згадку.
Отут я скипів. Якщо я й осоромився на його дитячих запитаннях, хіба це дає йому моральне право ображати мене? Я йому покажу вузлики на згадку!
Я сердито підняв з підлоги гартовану у вогні коцюбу і грізно насупився. Капітан Небреха зацікавлено слідкував за моїми діями. Тоді я люто заскреготав зубами і перед самісіньким його носом скрутив коцюбу у морський вузол.
— Ось вам вузлик на згадку!
Та тільки-но я шпурнув понівечену коцюбу на купу космічного мотлоху, як капітан Небреха з несподіваною спритністю зірвався з місця і кинувся до мене.