Альтернативна еволюція
Шрифт:
Ближче близького шукай. Бо сам ти в собі — як повітря, як вода, як Сонце. Ось воно поруч, якщо не відчуваєш тепла, якщо задихаєшся, якщо знемагаєш від спраги — збирайся в дорогу. Дорога пролягає — в себе! Найтяжча з доріг!
— Що для цього необхідно?
Хотіння й пошук!
— Вже віки шукають люди і не знайшли…
Помиляєтеся. Бо чужі помилки, чужий пошук — не ваші. Твоя дорога в себе, і ніхто її не звідає…
Ви розгадали одну таємницю — для інших це знемога, безвихідь, самотність, пошук і зневіра. Ви знайшли
Так буде й з іншими вашими пошуками: вони приведуть до простих рішень, якщо прилинуть з Внутрішньої Путі!
9 травня
— Нині багато «чудодіїв», «гіпнотизерів». Хто вони для духовного світу?
Бачити за обрієм — ось воістину потрібні властивості. Можна зуміти здійснити «чудо», та не відати — навіщо воно, кому воно. Дивіться за обрій!
Хто хоче видимого «чуда» має його. Хто хоче Тайни — матиме! Бо прийшов час звершень для всіх і кожного!
20 травня
— Чи скарби народної творчості придатні для побудови Духовного Храму?
Майстер починає будувати Храм з тих матеріалів, що споконвіку відомі й випробувані в тих чи інших місцях. Головна мета — навіщо той Храм?
Будування — ось невідкладне завдання. Сам процес, мета того чи іншого діяння — в результаті, а не в матеріалі. Народні традиції, пісня, мрія, — це те, що вижило, пережило і в нинішню пору цинізму заворожує й хвилює всякого, будь-яку душу, це той матеріал для фундаменту, на якому зростатиме Духовне Дерево, а квіти й плоди — майбуття побачить! Благо вам!
Може, хтось скаже: «Не той матеріал!»
Хай покаже «той». Теорії можуть бути різні. А дія — з того, що вже є, існує. Духовним матеріалом є пісня, традиція, легенда, казка, мрія. Беріть його в руки, в душу, додавайте власної мудрості, снаги й любові. Буде гарне місиво для Мурування Нового! З вами Буду!
Щоб плоди були! Щоб Радість настала!
Щоб Новий Хоровод визрів!
Будьмо всі!
12 червня
— Чи в людському єстві ще є можливості для переходу інший стан?
Існує Єдиний Світ, часткою якого є ви. Доки будете розділяти — самі розділені будете. Доки Людина думатиме про свій світ, як про окремий, — він перебуватиме в пороках і хворобі.
При усвідомленні цілості — всі можливості пізнання цієї цілості отримаєте. Якщо людський світ стане клітиною Цілого усвідомлено — то й матерія розчиниться у Великому Океані Радості, мов цукор у воді. «Вашого» не стане, буде єдине й вічне. Вічне Річище!
Якби були слова, щоб сказати так, аби людська свідомість змінилася, — давно почули б!
На жаль, все, чим живете — навіть мрія й слово, — в світі людському, а Ми — Вдома!
Кожен прилучиться до Нас, як тільки повірить, в ту ж мить відчує переливання чаші малої — в Безмежну!..
21 липня
— Чи Вітець має зв’язок з нашим світом?
Кожне
Треба неодмінно повернутися Додому, бо Батьківське Сирітство — найтяжче в усьому сущому… Як і в людей…
4 серпня
— Який плуг відкриє знову криницю народну? Де сила, щоб розв’язати цю проблему?
Проблема Всього — Вічного — стає виміром того чи іншого явища. Справа, що вирішує долю не одного народу, а всіх, — може бути благословенною. Шукайте таку справу!
10 серпня
— Кажуть «немовля сміється — з Богом розмовляє». Що в цьому вислові?
У кожного є своя мова з Учителем, а тим більше — з Вітцем…
Убивця, злодій, злочинець має свою мову… Чує Батько, і вже відає, що доведеться перетерпіти тому нещасному…
Мудрець, мислитель, шукач, трудівник мають внутрішню бесіду з Вітцем, Котрий вже знає, що приготувати в наступну дорогу тому мандрівникові.
Найголовніше — шлях!
Вичерпується одна думка — прийде друга, кінчається річище струмка — він впадає в ріку, кінчається ріка — є море, завершується море — існує Океан!
Все починається, але нічому нема кінця — в цьому суть вічного Життя.
13 серпня
— Яка доля України?
Доля України визначена минулим. Все, що закладено в ній — від місця до творчості — говорить про центральне призначення всіх, хто пов’язаний з нею. Чи то дітей, чи сусідів, а чи ворогів.
Майбутнє України Дощем Учителя Освячене!
5 жовтня
— Як минулі («покійні») покоління оцінюють актуальні зміни тут, як це впливає на долю нашої Землі, України?
Кожній весні — своя праця. З весни журавель в’є гніздо, зносить гіллячки, висиджує малят, годує їх, лазить по баговинню, вимахує крилами. Та приходить уроча пора, чути клич журавлиного ключа. Навіть той, хто не бачить, скаже: — То полетів журавлиний ключ. Всі — в путь! А хто не зможе — засумує й пожалкує. Головне — в суті залишитися птахом, а уроча пора зріє!
До путі! До путі! До путі!
6 жовтня
— Чи може воскреснути Світоносець до Божого Життя?
Сонце світить, та не гріє — зима.
Весняне Сонце ні до чого зерну, що струхло…
Лише там, де парость жива — є мрія стати оновленим. Весняне Сонце — для Нового Народження. Час урочий, визначений…
Безповоротна його доба…
8 жовтня
— Так хочеться явно бачити Міст до Храму…
Справді — хто шукає, той поки що не бачить.
Видиміше видимого Стою і Приходжу до вас, коли кличете. Який же ще «видимий» Міст?