Альтернативна еволюція
Шрифт:
ВЕДУН, ВІДЬМА — це ті, хто відає, хто має (МА) веду, знання.
ВОДІЙ (ВЕДІЙ), ВОЖДЬ — також походить від ВЕДИ і ВІТИ, бо лише той може бути ВОЖДЕМ, хто ВІДАЄ ЖИТТЯ (ВІТУ), хто ВИДИТЬ далеко, хто знає, якими шляхами ВОДИТИ.
Закони дивовижної видозміни слів, але також і їхню неодмінну спільність у походженні показує слово, яке ми вже згадували — БАТЬКО. Ось його трансформація: БАТЬКО, БАТЯ, ТАТО, АТА, ОТА, ОТЕЦЬ, ВІТЕЦЬ. Усім ясно, що БАТЯ від БУТИ, а ВІТЕЦЬ од ВІТИ, ЖИТТЯ. Так замикається коло єдності між всеохопним буттям всесвіту і життям людини.
Перш ніж перейти до розгляду інших кореневих
Вода ллється (ли-ється) вниз. Той напрямок названо дольним (ДЕ ЛЛЄТЬСЯ). Звідси долина, долоня і т. д.
Від горіння також походять ГОРЕ (пече, як вогонь), ГІРКИЙ (теж пекучий), ГІРШИЙ та інші.
Це показує, як пращури підмічали споріднені явища і природно, інтуїтивно давали їм назви, котрі нерушимо відповідали їхній суті.
До речі, про слово СУТЬ. Воно означає основу явища, речі, істоти. Народ спочатку додавав слово «суть» до тих понять та слів, які хотів підкреслити як головні, визначальні, а пізніше «СУТЬ» почало зливатися з кореневим словом, творячи спільність, наприклад:
СТАРИЙ (СУТЬ АРИЙ, тобто мудрий, завершений), ми вже казали про це.
СУТІНЬ — на суті тінь (у даному разі суть — це світло, світло затьмарене, отже настали сутінки).
Оскільки СУТЬ означає НЕРУШИМІСТЬ, то народжуються відповідні слова:
СТІНА, СТІЛ, СТАН, СТАВОК, СТАВАТИ, ПОВСТАННЯ — у корені всіх цих слів СУТЬ, котра підкреслює, що ця річ чи явище стійкі, надійні, нерушимі.
Тепер визначимо головніші слова й поняття, що творили та творять наше мислення, а отже сприйняття й формування Буття.
ГОЛОВНІШІ — від слова ГОЛОВА. Отже, треба визначити походження слова ГОЛОВА. Безумовно, це найдавніше слово, поряд з РА, ВІТА тощо. Пращури прекрасно знали значення голови, її функції, її роль у творенні усвідомлення Буття — і в позитивному, і в негативному плані.
ГОЛОВА — складається з двох слів: ГО (гея-земля, грецькою мовою — гйо або гьо) і ЛОВИТИ. Отже, СФОРМОВАНИЙ ЗЕМЛЕЮ ВЛОВЛЮВАЧ ПОЧУТТІВ. А ЛОВИТИ походить від ОБ — яйце. Звідси — ОВИД, ОБІД (до колеса), ОБІДДЯ, ОБВОДИТИ, ПОВНИЙ (п-овний, круглий). ЛОВИТИ — це Л-ОВИТИ, вводити в коло потреби, затримувати. Значить, ГОЛОВА — ЗЕМНЕ ЯЙЦЕ, де зароджуються почуття первісного сприйняття світу. Але, оскільки все затримане, ув’язнене, не може бути вільним, самим собою, то ясно, що почуття людини розірвані, розп’яті, роздрібнені на частки. Цільність Всесвіту зникає. Промінь РА, котрий увійшов у земне тіло, затьмарився, вмер, пропав. До речі, «розіп’ясти» зовсім не означає «прибити до хреста», бо було б «четвертувати». А РОЗІП’ЯСТИ — це РОЗДІЛИТИ НА П’ЯТЬ. Отже, ГОЛОВА розділяє єдність світу на п’ять почуттів. Це знали наші пращурі-мудреці — ВЕДУНИ. Від них це знання було запозичене, передане на Схід арамейцями (АРА-МА, той, що з РА, син РАМИ). Основна думка ясно вирізьблюється. ГОЛОВА або череп по-арамейсько-му ГОЛГОФА (майже точне звучання). Там розпочинається Син РА, там же його мучителі ділять
Усім відомо, які страшні перетворення пережила протягом тисячоліть ця прекрасна містерія Духу, як вона полонила людей, спотворивши головну ідею сонячного культу РА.
Ту ж саму драму відображено в переказі про Голіафа й Давида. ГОЛІАФ — велетень, якого ніхто не може здолати — та ж сама ГОЛОВА-ГОЛГОФА, котра всіх розпинає, вбиває, обманює. Виступає супроти велетня ДАВИД (ДЕВИД — син Світла, бо Дева, Діва — це божественний, променистий, світлий, чистий). Він вбиває насильника з допомогою ПРАЩІ (ПРАЩУР), тобто з допомогою одвічного знання РА.
Те ж саме і в сказанні про САМСОНА (САМ І СОНЦЕ), котрого вороги полонили й відтяли йому волосся (символ променів). Знову роздрібнення єдності світла. Вороги змушують осліпленого Самсона (поховане світло) грати їм (символ підневільної творчості світлих сил). Але богатир, знайшовши точку опертя, руйнує палац ворогів і нищить їх усіх. Та сама ідея визволення через руйнацію форми, котра полонила суть.
До речі, назви ХРИСТОС, КРІШНА, слово ХРЕСТ — означає ПРИХОВАНА або ЗАХОВАНА СУТЬ, поглинута суть (ХР і СТ). Таким чином стає ясною вся вражаюча тисячолітня містерія Людини, в голові і серці якої відбуваються вселенські трагедії Буття. Не потрібно робити з Космічного Дива містичних жупелів, котрі привели до кровопролиття і обману, до створення безлічі принизливих культів, що зробили з Людини мізерну ляльку кровожерливих «богів».
Проте, може, хтось зауважить, що ГЕЯ не слов’янське слово? Мовляв, наше слово — ЗЕМЛЯ. Це не так. Земля — пізніше поняття, і воно не мало спочатку космічних масштабів, адже земля — це і просто — ґрунт. ЗЕМЛЯ — це ЗОО і МА, та, що має життя. А ГЕЯ-ГО — це вже вселенське поняття, котре вбирає в себе і значення планети, і матерії, і живої суті світу, що проявляється в безлічі різних створінь. У нашій мові значення ГЕЯ, як планета, не збереглося, воно перейшло в Елладу (знов-таки наше слово, котре означає ЛАД, спільність, спілку міст-полісів), але збереглися похідні визначення, такі як:
ГОДУВАТИ — тобто ГО-ДАВАТИ, ГО ДАЄ. Предки знали, що Земля — Го — єдина годувальниця, що дає їжу, тіло, притулок, спокій, вдоволеність. Тому з’являється прекрасне слово, котре означає завершеність, самодостатність —
ГОДІ — тобто досить, не треба більше, наявність повноти. А далі — ціла лавина слів:
ГОДИТИ — вдовольняти.
ГОД — повний цикл обігу землі-Геї довкола сонця.
НЕГІДНИЙ — незавершений.
ПОГОДА, НЕГОДА — різні фази стану природи — приємний і неприємний.
ЗГОДА — об’єднання в спільному почуттів і думок людей.
ЗЛАГОДА — тобто досить зла. заборона для зла.
ЛАГОДИТИ — відновити цільність, єдність чогось. Отже не може бути поганого лагодження, а лише ГОДНЕ.
Друга вітка від ГО-ГЬО-ГЕЇ дає теж цікаві вислови, котрі підтверджують прадавній КУЛЬТ і значення цього поняття:
ГАЙ — ліс, хаща, зарості, котрі завжди вважалися нашими предками шатами Матері-Землі. Звідси вже інші слова, споріднені: ГАЙВОРОННЯ, ГАЙОВИК, ГАІР, ГАЙСТЕР. А далі -