Архе
Шрифт:
порепаний негодою Гросбух. На обкладинці тушшю написано: A.M. Давихам. Неопубл
Вулицею проїжджає деренчливий, гуркотливий і шалено радісний трамвай. Маестро
проводить його втихомиреним погл/ядом бодгісатви, дістає з кишені пачку
папірос «Екс-прес-22», ударом пальця по денці вилуджує одну, витрушує
201
трохи тютюну, вставляє між губ і закурює. На Ратуші б'є восьму.
– Із самого ранку над Гаваною стояло чисте небо, і ніщо не могло зіпсувати
рибалки, - каже
божевільно-яскраво блищить вранішнє сонце. За спиною наголошує на глибині
неба телебашта Високого Замку. У затінку, схожа на результат трильйона
чаклувань, лежить купа талого снігу. Маестро відчуває: його очікують великі
справи. Він такий дужий, що, варто напружитись, і букви довкола нього
вилягають у курсиві, наче польова трава.
Подумки він перебирає знайомих, з якими можна було б влаштувати щось шалене.
ІІ4
Можна трохи зависнути в панків з ізоляторного заводу. Вони чуваки добрі -
завжди п'яні. Останній раз, коли маестро зависав там, панки привезли каністру
вина. Всі дуже гарно впилися, по чому маестро невблаганно заволодів їхніми
невинними умами.
Спершу він, мовби знічев'я, став забавлятися кухонним ножем. Потім, поміж
іншим, запропонував бажаючим випробувати твердість власних яєць і відтяти
собі по пальцю, відрізане ж підсмажити на шкварках і з'їсти.
Панки тоді переживали період духовного занепаду, і маестрові легко вдалося
влити в них свіжі ідеї. Закінчилося все дружньою різаниною, яку маестрові
таки вдалося спровокувати, запропонувавши під звуки «Гражданской оборони»
забавитись у п'яних бандюків.
Сам маестро в той вечір вкоротив собі мізинця. Він укинув вичавлений обрубок
у склянку з горілкою і назвав коктейль «Кровавой мерой».
ЗіЗ
Так взагалі, то з дорослішанням (якщо в його випадку про таке говорять) маестро дедалі дужче тяжів до непатен-
202
тованого каліцтва. Періоди гострого усвідомлення людської природи він гасив
косметичними ампутаціями - як правило, на ногах.
Маестро рубав собі пальці.
Все почалося з відмазки до армії. Серед сотень інших можливостей
дезертирування йому найбільше сподобалась ідея членоушкодження. Член він, звичайно, пошкодував, зате приділив неабияку увагу спершу мізинцеві, а потім
безіменному пальцеві лівої ноги.
Увагу такого ґатунку маестро називав остаточною.
Якби комусь випала нагода помилуватися його ступнями без шкарпеток (твердих
від вічно засихаючої крові), то відчув би певну ніяковість. А згадувати те
буре місиво пеньків від нерівно відрубаних кісток і при цьому робити суботній
педикюр - це вже з розваг для багатих.
Останній
час забав із панками з ізоляторного. В маестро й досі на пальці намотана
сіра, місцями бура пов'язка з несвіжих бинтів.
Щось таке по-хамськи модне - забинтоване місце
ампутації.
Після останнього сеансу хірургії маестро визнав, що панки з ізоляторного
виявилися не найкращою глиною для імпровізацій. Шкода. Можна було б бавитись-
не набавитись: в аварію з ампутацією, в хірурга-п'яничку, в ампутацію
навпомацки і т.д.
Він озирається по боках. Порожньо. Трохи кривлячись, починає розмотувати
бинт. Оберт за обертом маестро звільняє безіменний палець від закривавленого
кожушка, а вітер підхоплює кінець пов'язки в повітря.
Вітер. Тріпотіння.
Він смикає, відриває від почорнілого, тхнучого йодом пенька останні нитки
бинта і кидає за вітром.
Вітер несе бинт за обрій.
Хвилину він розглядає рану і намагається поворушити залишковим
півторафаланговим відростком.
Він посміхається.
203
– Можна підкапати до кетамінів, - каже маестро вголос, і голуб коло його ніг
зблискує оком. Маестро підморгує птахові. Голуб не спускає уважного погляду з
маестрових окулярів.
Кетамінами маестро зве торчків з вулиці Вірменської - Шульца Чорного, Вано
Ромашона та інших йобнутих25, яких у Шульца на хаті ніколи не бракувало.
Кетаміни проводять час у двох станах: випадають на кетаміновий марамул або
торочать про кетамінові марамули на терпугах. Потім знову ґедзаються і
від'їжджають на чергові сорок п'ять хвилин - урок хімії для немовлят. З
кетамінами могло бути цікаво день... ну, два. Потім їхні постійні
обсмоктування тем про структуру всесвіту і щогодинне бажання «вмазатися»
починають діставати.
Не, з кетамінами революції не зробиш.
5і2
Серед запасних варіантів числиться кавалєрка по Коптській, де мешкає троє: Толік-піротехнік (бляхар-відромаґ-нат), його малолітня (цікаво - малололітня
чи малолітня а.к.а. частково весняна?) коханка Люся і дід-марксист, колишній
ракетник-баліст.
Найбільший інтерес викликав саме дід-діалектик. Старий алкаш був
паралізований - цілими днями сидів у кріслі й невідривно дивився на запалений
газ на кухні. Цю тисячолітню йоґічну практику він випадково відкрив для себе
пару років тому, як і більшість видатних відкриттів - з бодуна. Практика так
захопила пенсіонера, що з кожним днем він присвячував їй усе більше уваги, відволікаючись тільки на бух. З усієї братії старий йоґін визнавав хіба