Біблія /Библия

Нечуй-Левицький Іван Семенович

79 Нехай обернуться до мене, хто сьвідчення твої знає.

80 Серце моє нехай буде без докору в уставах твоїх, щоб не осоромитись менї. Каф.

81 Душа моя тужить за спасеннєм твоїм, я вповаю на слово твоє.

82 Очі мої виглядають слова твого, я кажу: коли потїшиш мене?

83 Я бо став, мов шкурлат у димі; уставів твоїх я не забув.

84 Чи довгий ще вік слузї твому? Коли зробиш суд над гонителями моїми?

85 Бутні люде копали яму для мене, вони, що не ходять

по закону твому.

86 Всї заповідї твої правда. Вони безвинно нападають на мене; допоможи менї!

87 Мало, що не знищили мене на землї; я ж не покинув заповідей твоїх.

88 Оживи мене по милостї твоїй, і буду хоронити сьвідченнє уст твоїх! Ламед.

89 На віки, Господи, слово твоє стоїть твердо на небесах.

90 З роду в рід правда твоя; ти утвердив землю, і вона стоїть твердо.

91 По твоїй волї стоїть все до днешного дня, всї бо речі тобі служять.

92 Як би не закон твій, моя роскіш, я в бідї моїй пропав би.

93 Нїколи не забуду приказів твоїх; ти бо ними оживив мене.

94 Я твій, спаси мене! Бо я сповняв повелїння твої.

95 Засїли на мене беззаконники, щоб погубити мене; я ж на сьвідчення твої зважаю.

96 У всякої звершеної речі бачив я конець; заповідь же твоя вельми далеко сягає. Мем.

97 Як же любий менї закон твій! Цїлий день думка моя про його.

98 Мудрійшим став я над ворогів моїх через заповідї твої, вони бо все зо мною.

99 Понад усїх учителїв моїх став я розумнїйшим, бо сьвідчення твої на думцї в мене.

100 Більше розуму в мене, як в старцїв, бо я хоронив прикази твої.

101 Від всякої лихої стежки спиняю стопи мої, щоб хоронити слово твоє.

102 Від присудів твоїх я не відхилявся, бо ти, Боже, вчив мене.

103 Як солодкі слова твої для уст моїх, вони понад мід губам моїм!

104 Заповідьми твоїми розумним став я, тому ненавиджу всяку стежку льживу. Нун.

105 Слово твоє сьвітильник перед ногами моїми, і сьвітло на стежцї моїй.

106 Я клявся хоронити присуди справедливостї твоєї, і встою в слові моїм.

107 Над міру я похилився, Господи, оживи мене по слову твому!

108 Прийми ласкаво, Господи, добровільну жертву уст моїх, і навчи мене присудїв твоїх.

109 Життє моє безустанно в небезпеці, та не забув я закону твого.

110 Заставили безбожні клїтку на мене, та я від приказів твоїх не відхилився.

111 Сьвідчення твої як спадьщину вічну взяв я, вони бо радість серця мого.

112 Я наклонив серце моє, повнити устави твої вічно аж до кінця. Самех.

113 В кого серце подвійне, ненавиджу, і закон твій люблю.

114 Ти єси мій притулок і щит мій; на слово твоє вповаю.

115 Ідїть геть від мене, ви беззаконні, а я хоронити

му заповідї Бога мого.

116 Допоможи менї по слову твому, щоб жити менї, і не дай осоромитись в надїї моїй!

117 Підопри мене, і я спасуся, і буду все пильнувати устави твої.

118 Ти всїх відкинув, що від уставів твоїх відхилились, бо мантїйства їх льживі.

119 Як жужлї, так відгорнув ти всїх беззаконників землї, тому люблю я сьвідчення твої.

120 Від страху перед тобою жахається тїло моє, і судів твоїх я боюся. Аїн.

121 Творив я суд і справедливість; не віддай мене ворогам у руки!

122 Слузї твому будь порукою до доброго; не дай бутним пригнїчувати мене!

123 Очі мої нетерплячо визирають спасення твого, і слова справедливостї твоєї.

124 Яви ласку твою слузї твому, і навчи мене уставів твоїх.

125 Я твій слуга, дай менї зрозуміннє, і пізнаю сьвідчення твої.

126 Пора Господеві до дїла; вони закон твій зломили.

127 Тому люблю заповідї твої над золото і над щире золото.

128 Тому всї прикази твої вважаю зовсїм правими; ненавиджу кожну стежку льживу. Пе.

129 Дивні сьвідчення твої, тому хоронить їх душа моя.

130 Обявлене слово твоє просьвічує, дає зрозуміннє людям простодушним.

131 Устами отвертими лакнув я, бо заповідей твоїх бажав.

132 Повернися до мене і помилуй мене, як милуєш тих, що імя твоє люблять.

133 Утверди шаги мої в слові твоїм, і не дай неправотї запанувати надо мною!

134 Вибави мене з неволї людської, то буду сповняти велїння твої.

135 Засьвіти лицем твоїм над слугою твоїм, і навчи уставів твоїх!

136 Потоком плинуть сльози з очей моїх, бо люде не хоронять закону твого. Цаде.

137 Справедлив єси, Господи, і праві суди твої.

138 Ти заповідав сьвідчення твої в справедливостї і в повній вірностї.

139 Ревність моя сушить мене, напасники бо мої забули слова твої.

140 Слово твоє випробоване, і любе слузї твому.

141 Малий я і мізерний; та не забув приказів твоїх.

142 Справедливість твоя, вічна справедливість, і закон твій правда.

143 Скорбота і горе постигли мене; та заповідї твої роскіш моя.

144 Справедливість сьвідчень твоїх вічна; дай менї зрозуміннє, і жити му! Коф.

145 З цїлого серця кликав я; вислухай мене, Господи! Устави твої хоронити му.

146 До тебе кликав я; спаси мене і сьвідчення твої сповняти му.

147 Перед досьвітом вставши, благав я; вповав на слово твоє.

148 Очі мої випереджували сторожу нічню, щоб над словом твоїм промишляти.

149 Почуй голос мій по милостї твоїй; Господи, по суду твому оживи мене.