Біблія /Библия
Шрифт:
74 Тодї почав він проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.
75 І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.
Вiд Матвiя 27
1 Як же настав ранок, зробили раду всї архиєреї й старші людські на Ісуса, щоб убити Його;
2 і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.
3 Тодї, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено,
4 кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що нам до того? ти побачиш.
5 І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.
6 Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се цїна крові.
7 Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.
8 Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.
9 Тодї справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, цїну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,
10 і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.
11 Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.
12 А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нїчого.
13 Тодї каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?
14 І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.
15 На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотїли.
16 Мали ж тодї знаного вязника, на прізвище Вараву.
17 Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?
18 Знав бо, що через зависть видали Його.
19 Як же сидїв він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через Него.
20 Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.
21 Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.
22 Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всї: Нехай буде розпятий.
23 Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде розпятий.
24 Бачивши ж Пилат, що нїчого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.
25 І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на дїти наші.
26 Тодї відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.
27 Тодї воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.
28
29 і, сплївши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на колїна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!
30 І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.
31 І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпяттє.
32 Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,
33 І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,
34 дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотїв пити.
35 Розпявши ж Його, подїлили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Подїлили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.
36 І, посїдавши, стерегли Його там;
37 і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.
38 Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.
39 Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,
40 і каht="учи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.
41 Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:
42 Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;
43 Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий.
44 Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.
45 Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.
46 Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?
47 Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.
48 І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.
49 Останнї ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.
50 Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.
51 І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;
52 і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали,
53 і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.
54 Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей.