Без права на реабилитацию. Часть 2
Шрифт:
Из этого следует, что на «ПЗУЗ» необходимо всё оставить на
второй план и заниматься в основном (пока ещё есть кому) воспитанием
подпольных кадров и выращиванием революционных кадров ОУН из
народних масс» (Арх. спр. №372, т. 28, арк. 68-70. В справі копія
документа віддрукована російською мовою).
У брошурі П.Полтави “Про наш план боротьби за визволення
України в теперішній обстановці” (віддрукована у друкарні ОУН
“Воля народам” у
року, український визвольний революційний рух в СРСР почав
переходити від форм широкої повстанської боротьби до форм
боротьби глибоко підпільної. Практично ця зміна тактики виявилася
передусім в такому:
1) поступово, відповідно до обстановки та до потреб в окремих
районах, розформовувано відділи УПА, а їхніх учасників, командирів
і бійців включено в рамки підпілля, до підпільної сітки;
2) весь побут підпілля, а теж його роботу, глибоко законспіровувано;
3) в протилежність до того, як це воно було в період широких
дій УПА (головна мета цих дій не дати ворогові розтягнути його
владу поза обл- та райцентри), тепер на перший план висунено
політично-пропагандивну та політично-організаторську роботу. В
теперішній момент основною формою боротьби українського визвольно-
революціного руху в СРСР є збройне підпілля”. (Арх. спр. №372,
т. 28, арк. 192).
Згідно з вказівкою Центрального проводу ОУН-б в першій
половині 50-х років терористична діяльність нелегальних структур
українських націоналістів в Україні стала поступово припинятись. До
кінця 1955 р. практично перестали фіксуватися терористичні прояви з
боку учасників ОУН.
Як видно з архівних документів НКДБ-МДБ-КГБ УРСР, за 1944-
1953 роки, тобто до моменту повної ліквідації націоналістичного підпілля
і його озброєних формувань, учасниками ОУН-УПА в західних областях
України здійснено:
235
терористичних актів.................................4907
диверсійних.................................................195
нападів та роззброєнь груп охорони
громадського порядку................................457
нападів та підпалів колгоспів,
радгоспів, МТС ...........................................325
напади на сільради і клуби ........................320
озброєних пограбувань ..............................359
інших проявів............................................1126
У результаті цих проявів було вбито або забрано в ліс бойовиками
ОУН-УПА 2662 працівники радянсько-партійного
сільських РАД, 262 голови колгоспів, 446 колгоспників, 829 працівників
держбезпеки, 473 працівники міліції, 1525 бійців груп охорони гро-
мадського порядку, 187 військовослужбовців, 933 службовців, 12839
інших громадян. Всього загинуло 22430 чоловік. При цьому слід
ураховувати, що в 1944-1945 рр. не всі терористичні та інші прояви, а
також кількість жертв фіксувалися органами НКВС-НКДБ у зв’язку з
контролем ОУН-УПА значних територій у західному регіоні Україні.
(Арх. спр. №372, т. 100, арк. 109-111).
До кінця 1945 року органами внутрішніх справ і держбезпеки
республіки використовувалось 150 спецгруп, до складу яких входило
близько 1800 чоловік. (Арх. спр. №372, т. 101, арк. 139). На період 20
лютого 1950 р. залишилося 19 таких груп кількістю 130 чол. (Арх. спр.
№372, т. 84, арк. 10).
Узагальнених даних щодо діяльності спецгруп немає. В архівних
матеріалах є лише окремі відомості стосовно цього питання. Зокрема,
за станом на 1 липня 1945 р. спецгрупами ліквідовано 1980 учасників
підпілля, захоплено живими 1142, вилучено більше 1000 одиниць зброї.
(Арх. спр. 372, т. 82. арк. 102-103).
У діяльності окремих спецгруп, як видно з архівних матеріалів,
мали місце протиправні дії. Так, учасники спецгрупи Острозького
райвідділу МДБ Рівненської області (3 чол.), а також Хустського
відділу МДБ Закарпатської області (5 чол.) протягом зими 1947-1948 рр.
грабували місцевих жителів, забирали в них гроші, особисті речі та
харчі. Стосовно таких фактів міністерством проводилися спеціальні
розслідування, винні були притягнуті до суду. У квітні 1945 р. спец-
групи при міських та районних органах МДБ були розформовані і
застосування їх в подальшому заборонялося. (Арх. спр. №372, т. 83,
арк. 279-281).
236
В цей же період з санкції керівництва республіки органами
МВС-МДБ почали створюватися винищувальні батальйони і групи
сприяння їм. Керували ними офіцери органів МВС, на озброєнні вони
мали гвинтівки, автомати, кулемети, гранати. Створенням таких під-
розділів переслідувалася мета – втягнути населення західних областей
в активну боротьбу з озброєним оунівським підпіллям. Спочатку до
цих формувань залучалися і громадяни польської національності як
потерпілі від ОУН-УПА. Згодом українці стали основним контингентом