Без права на реабилитацию

Дыгас Ж. Т.

При головному командуванні УПА діяли школи підготовки командних кадрів — офіцерських і підофіцерських.

УПА будувалася за військовим зразком, тобто: рій (відділення), чота (взвод (3 рої)), сотня (рота із 3 чот), курінь (батальйон з 3–4 сотень і «роя» польової жандармерії). 2–3 курені складали загін (бригаду), а в інших випадках 4–5 куренів складали групу — вище військове формування УПА (Арх. спр. №372, т. 5, арк. 141–144).

Поповнення УПА йшло за рахунок добровольців з числа сільської і міської молоді, а також мобілізації чоловічого населення. Мобілізовані складали приблизно 60% загальної чисельності УПА.

Разом

з тим, УПА широко використовувала для свого поповнення створену німцями українську поліцію, військовополонених, що втекли з таборів, а також осіб, які переховувалися від відправлення на примусову працю до Німеччини. Пізніше в підрозділи УПА забиралися особи, які ухилилися від призову в Червону Армію. Основною соціальною базою УПА було селянство.

У «Святочному наказі Головного Командира Української Повстанської Армії» Тараса Чупринки від 14 жовтня 1947 року (віддрукований друкарським способом) зазначалося:

«На протибільшовицькому фронті УПА не допустила (1943 — перша половина 1944 рр.) до заливу українських теренів большовицькою партизанкою. Ніхто інший як саме УПА в цілому ряді переможних боїв розбила орди сталінських гунів...» «...Караюча рука бійця УПА досягла навіть найчильніших представників окупантів, як командувач «1-м Українським фронтом» Ватутіна... Відділи УПА неодноразово здобували ворожі районні центри, вривалися в обласні центри...» (Арх. спр. №372, т. 13).

В архівах містяться тільки матеріали, трофейні документи ОУН-УПА та німецьких спецслужб, які свідчать лише про дрібні сутички між підрозділами УПА і німцями в 1943 році. Ніяких значних наступальних чи оборонних операцій, масштабних боїв у документах не зафіксовано. Тактика боротьби підрозділів УПА з німецькими окупантами в зазначений період зводилася до нападів на пости, дрібні військові підрозділи, оборони своїх баз, засідок на дорогах. В пропагандистському оунівському документі «Два етапи УПА» повідомлялося про «кілька сот відбутих боїв і сутичок з німцями...»(Арх. спр. №476, т.60, арк. 49).

Разом з тим, значна кількість трофейних і оперативних матеріалів, що знаходяться в архівах, свідчить про випадки співробітництва керівництва ОУН-УПА з німецькою окупаційною владою і спецслужбами.

У матеріалах поліції безпеки і СД в Галичині, які були виявлені в колишньому приміщенні СД м. Львова після вигнання німецьких окупантів, є ряд цілком таємних документів цієї поліції щодо їх переговорів навесні 1944 року про спільну діяльність з ОУН-УПА на території західних областей України в боротьбі проти Червоної Армії і Радянської влади. За цими документами:

«... немецкие охранно-полицейские власти обязуются освободить всех политических украинских пленных и арестованных, чтобы физически сохранить их для решительной борьбы против большевиков...

ОУН — бандеровская группа представляет в распоряжение немецкой договаривающейся стороны собранный своей разведкой агентурный материал против поляков, коммунистов и большевизма и предоставляет немецкой договаривающейся стороне возможность использовать этот материал и проводить карательные операции соответствующим немецким интересам способом.

ОУН — бандеровская группа получает свободу действий в своей организационной деятельности.

Обеспечение свободной деятельности касается: пропагандистской, организаторской и военно-подготовительной работы с категорическим ограничением затрагивания немецких интересов. Подготовительная

и военно-организационная работа распространяется исключительно на будущую борьбу против большевизма или на боевые задания, поставленные и указанные организацией со стороны немцев., с немецкой стороны будет предоставлена бандеровской группе возможность вводить свои войсковые единицы против советских банд и против советских военных мероприятий». (Арх. спр. №372, т.36, арк.1–10).

У зв’язку із зазначеною домовленістю командир поліції безпеки генерал-майор Бреннер 06.04.1944 р. видав наказ «Обращение со служащими националистической повстанческой армии (УПА)», в якому повідомив, що:

«...начатые некогда переговоры с руководителями украинской повстанческой армии в районе Деражне успешно проводятся сейчас также в районе Вербы.

Пришли к согласию:

Солдаты УПА не будут нападать на немецкие подразделения. УПА засылает лазутчиков, преимущественно девушек, в районы, занятые врагом, и сообщает результаты 1 ц (разведотделу) боевой группы. Пленные Красной Армии, а также советские банды передаются 1 ц для допроса, местные чуждые элементы используются боевой группой на работах. Чтобы не мешать этому необходимому для нас сотрудничеству, приказано:

1) Разрешить беспрепятственный переход агентам УПА, имеющим пропуска, подписанные капитаном Феликсом, или выдающим себя за члена УПА. Оружие у них не отбирается. По требованию агентов представлять им быстрейший доступ к 1 ц боевой группе.

2) При встрече с немецкими отрядами члены частей УПА дают себя узнать знаком — держат левую руку с растопыренными пальцами перед лицом, таковых не задерживать, это означает их взаимопонимание.» (Арх. спр. №372, арк. 36–37, т. 37, арк. 335–336).

У звіті штурмбанфюрера «СС» доктора Вітіска від 05.02.1944 р., відправленому командуванню в Берлін і Краків, повідомлялось:

«...никакой помехи немецкому подвозу не должны чинить УПА на территории ХІІ — АК на основании договорённости полицейских служб с руководителями банд.

3) Даю для сведения запись оперативной группы Ц полиции безопасности и СД от 05.03.1944 г., направляемую в войсковую группу Юга, касающуюся переговоров с УПА. Запись была доставлена упомянутой сетью связистов в распоряжение местных органов.

До сих пор в различных местностях происходили успешные переговоры с УПА. Целый ряд агентов был до сих пор расставлен УПА и они доставляли полноценные сведения. Гарантируется активная борьба. В некоторых случаях сообщения об успехах отрядов УПА перепроверили. Из высказываний пленных выясняется, что Красная Армия направила ряд батальонов для борьбы с националистическими украинскими бандами, и что их войска несут большие потери от нападений УПА.

В советском тылу группы УПА успешно мешают подвозу. С местными группами была до сих пор договорённость о доставке советских пленных для допроса, о борьбе с советскими бандами и насаждении агентов. Уполномоченный Центра, начальником связи ко мне посланный (капитан Феликс), просил, чтобы независимо от этого положения дел договорённости с УПА как с военной организацией оставались в силе. УПА утверждает, что она в состоянии поднять общеукраинское восстание против Советов, если последует договорённость с немецким руководством, и может выставить 10 000 человек. В остальном УПА будет выставлять требования в каждом случае отдельно» (Арх. спр. №372, т.36, арк. 46–49).