Без права на реабилитацию
Шрифт:
Зокрема, в 30-х роках від рук учасників ОУН загинули комісар польської поліції у Львові Еміліан Чеховський, польський посол Тадеуш Голувко, представник радянського консульства у Львові Олексій Майлов, польський міністр внутрішніх справ Броніслав Пєрацький.
Внаслідок відповідних заходів польської поліції було заарештовано крайовий провід ОУН у Галичині, в тому числі Степана Бандеру та Миколу Лебідя, які організували вбивство Пєрацького (згодом звільнені гітлерівцями після окупації Польщі).
На початку Другої світової війни, коли Польща перестала існувати як самостійна держава, а західноукраїнські
У спеціальному документі під назвою «Наші основні завдання» провід ОУН давав такі вказівки:
«Наша основная цель в ликвидации врага — Москвы», для этого предлагалось: «Узнавать... и изучать территорию, топографию данной местности (реки, мосты, леса, болота, дороги, селения, высоты, искусственные предметы, казармы, укрепления и т.д., административное деление территории (районы, области и т.д.). Положение вражеских сил — вражеские военные гарнизоны, команды НКВД, сеть сексотов, месторасположение КП(б)У и комсомола, принадлежащие Москве здания, роды вражеской акции и митинги, радио, преследование, тактика НКВД и т.д.
Всё это для того, чтобы знать где, когда и как ударить по врагу». (Арх. спр№68, арк., 34. У справі копія документа виконана російською мовою).
У лютому 1940 року відбувся розкол з причини боротьби за лідерство в ОУН між Андрієм Мельником, котрий очолив цю організацію після загибелі Є.Коновальця, і С.Бандерою, який мав авторитет серед молодих галицьких радикалів. З того часу прихильників Мельника стали називати «мельниківцями» (ОУН м), а прихильників Бандери — «бандерівцями» (ОУНб). Обидва табори дотримувались основних догматів українського націоналізму, але тактику боротьби за створення самостійної української держави вибрали різну. Якщо «мельниківці» всі надії покладали на допомогу гітлерівської Німеччини у визволенні України, то «бандерівці» створювали підпільні озброєні структури для найшвидшого визволення українських земель від більшовиків, також використовуючи зв’язок з німцями.
Архівними матеріалами підтверджується існування такого зв’язку керівників ОУН з німецькими спецслужбами.
Так, полонений полковник Ервін Штольце, начальник відділу «Абвер — Берлін», показав на допиті 29 травня 1945 року:
«Нами был завербован руководитель украинского националистического движения полковник петлюровской армии Коновалец, через которого в Польше, в областях Западной Украины, проводились террористические акты и диверсии.
В начале 1938 года я лично получил указания от адмирала Канариса о переключении имеющейся агентуры из числа украинских националистов на непосредственную работу против Советского Союза.
Коновалец охотно согласился переключить часть националистического подполья против Советского Союза...
Для сохранения условий конспирации был завербован по его (Коновальца) рекомендации украинский националист ротмистр петлюровской армии Ярый под кличкой «Консул-2», который использовался нами как агент-связник между нами и Коновальцем.
После убийства Коновальца украинское националистическое движение возглавил полковник Мельник Андрей.
После окончания войны с Польшей Германия усиленно готовилась к войне против Советского Союза и поэтому по линии абвера принимались меры активизации подрывной деятельности, так как те мероприятия, которые проводились через Мельника и другую агентуру, казались недостаточными.
В этих целях был завербован видный украинский националист Бандера Степан, который в ходе войны был немцами освобожден из тюрьмы, куда он был заключён польскими властями.
С нападением Германии на Советский Союз Бандера активизировал движение, привлёк на свою сторону особенно активную часть украинских националистов и, по сути, вытеснил Мельника из руководства.
Канарис поручил мне прекратить связь с Бандерой и, наоборот, во главе националистов удержать Мельника.
Для порыва связи с Бандерой был использован факт, что последний в 1940 году, получив от абвера большую сумму денег для финансирования созданного подполья, пытался их присвоить и перевёл в один из швейцарских банков, откуда они нами были изъяты.
Причём, такой же факт имел место и с Мельником. Вскоре после прекращения связи с Бандерой последний был арестован за попытку сформировать украинское правительство во Львове. (Арх. справа №372, т.35, арк.138–142).
Лейтенант «Абверкоммандо-202» Зігфрід Мюллер на допиті 19 вересня 1946 року показав:
«В декабре 1944 года Главное управление немецкой безопасности освободило из заключения Степана Бандеру, который получил под Берлином дачу от отдела 4-Д гестапо.
Бандера с тех пор находился под персональным наблюдением и работал по указаниям вновь назначенного начальника отдела 4-Д оберштурмбанфюрера Вольфе. В том же месяце Степан Бандера прибыл в распоряжение «Абверкоммандо-202» в г. Краков и лично инструктировал подготовленную нами агентуру, направляемую для связи в штаб УПА.
Бандера в моём присутствии лично инструктировал этих агентов и передал через них в штаб УПА приказание об активизации работы в тылу Красной Армии и налаживании регулярной связи с «Абвер-коммандо-202» .
Бандера имел указание. собрать всех украинских националистов в районе Берлина и оборонять город от наступающих частей Красной Армии.
Бандера создал отряды украинских националистов, которые действовали в составе фольксштурма, а сам бежал. Он покинул дачу отдела 4-Д и выехал в г. Ваймарк». (Арх. справа №372, т.39, арк.132–137).
Як відомо, в 1944 році на Великому зборі ОУН була створена Українська Головна Визвольна Рада як «всенародне представництво України».
В архіві є копії у вигляді мікроплівок трофейних німецьких документів, котрі були закуплені СРСР у «Американської асоціації істориків по вивченню воєнних документів». У цілій серії кадрів (.№1006–15 мікрокопії Т — 454 рулону 91), згідно з наявною анотацією (арк. 35) є відомості про історію Української Головної Визвольної Ради (УГВР). З німецьких документів вбачається, що «Положення про УГВР» та «універсали» були підготовлені у відомстві Розенберга.