Бомба для голови
Шрифт:
Виникло обличчя Ленца. Ледь усміхаючись, суворо й поблажливо, він говорив:
— Давайте дозволимо людині бути вільною в своїх вчинках. Право кожної людини поводитися так, як їй здається доцільним і можливим. Мабуть, на наші установи тиснуть з-за стіни, висуваючи чергову версію про «викрадення». А Кочев просто не бажає зустрічатися ні з ким, крім тих, хто йому приємний… І це його право!
— Стоп-кадр! — вигукнув Рітенберг, і обличчя Ленца завмерло на екрані.
— У цьому місці, — вів далі Прост, — ми хотіли б поставити редакторові Ленцу тільки одне запитання: коли було знято цей матеріал про Кочева?
— Він же сказав, — відповів Рітенберг, — що ці кадри зняті після того, як Кочев вирішив не повертатися до Болгарії.
Тобто після двадцять першого…
— Я прошу операторів ще раз показати кадр проїзду Кочева — той
— Це більше, ніж дифамація, — заперечив Рітенберг, набираючи номер телефону, — це злочин, який попадає під статті карного кодексу.
В трубці, яку тримав Рітенберг, захрипіло й долинув голос:
— Говорить експерт Лоренц. Вернер Лоренц. На оголошенні від дев’ятнадцятого ми знайшли ще сім наклеєних оголошень. Офіційну довідку я сьогодні ж передам у прокуратуру. Кожного дня наклеювалось нове оголошення. Отже, зйомки Кочева проводилися дев’ятнадцятого, тобто коли він ще не збирався просити притулку.
— У нас усе, — змінившись на обличчі, сказав Прост, — ми дякуємо керівництву телебачення за ту допомогу, яку воно подало у викритті політичної фальшивки.
Тієї ж ночі редактора Ленца заарештували, На першому допиті, який вів Гельтофф, він відмовився відповідати на будь-які запитання без адвоката і його перевели в камеру попереднього ув’язнення…
— Щойно дзвонив Айсман. Він занепокоєний тим, що сталося з Ленцом, Штірліц. Він призначив мені зустріч на завтра, зранку, — сказав Холтофф, приїхавши в невеличке кафе, де його чекав Максим Максимович.
— Він розуміє, що ти був зобов’язаний заарештувати Ленца?
— Я його повинен відпустити на поруки.
— Поясни, що тобі це робити невигідно. Якщо ти його відпустиш, «Телеграф» примусить прокуратуру знову повернути його в тюрму. Поясни, що тобі вигідніше тримати Ленца в тюрмі, поки вони вибудують надійну лінію захисту.
— Штірліц, мені важко грати роль йолопа. Розумієш? Можливо, в порівнянні з тобою я справжній йолоп, але я повинен розуміти бодай крихту, чого ти хочеш добитися в цьому ділі.
— Я сподівався, що, може, ти хоч тепер навчишся думати, коли на карту поставлено твоє життя.
— При чому тут я? Сім’я, онук…
— Тобі треба позбутися сентиментальності, Холтофф, це завжди губило розвідників. Якщо захочеш увійти в блок з Айсманом, він постарається мене ліквідувати, але якщо мене ліквідують, то — вже за умовами моєї гри — матеріали Рунге проти тебе негайно опублікують. І мою заяву про тебе — також… Тому ти мусиш просто допомагати мені в ті дні, які нам належить разом прожити. Тобі ще доведеться оберігати мене від Айсмана.
Айсман зустрівся з Холтоффом рано-вранці.
Концерн виділив Айсману кошти, щоб наймати конспіративні квартири — не тільки в Західному Берліні, а й скрізь у Європі: там люди з «бюро Айсмана», який відав контррозвідкою й «економічним, зондуванням конкурентів», зустрічалися з численною агентурою. Холтофф, котрий змінив прізвище в кінці війни, передав Айсману, що знайшов його в сорок дев’ятому році в поліції Ессена, всю свою агентуру, залучену ним у свій час працювати в гестапо. Відтоді вони регулярно зустрічалися на конспіративних квартирах Айсмана. Холтоффа не посвятили в святая святих концерну, але завдання свого товариша по гестапо він виконував охоче, знаючи, що за допомогу, яку
— Любий Холтофф, — сказав Айсман, — хтось грає проти нас, і дуже сильно грає.
— Ти перебільшуєш. Просто ви погано зробили матеріал для Ленца. Негайно щось придумай, бо він уже почав плакати в камері, а це, як ти пригадуєш, поганий симптом.
— Скажи йому, щоб він дав тобі ось які показання… Цей кіноматеріал йому вручив Люс через свого помічника. Режисер Люс… Той самий Люс, який проходить у справі Дорнброка… І знято в його манері цей матеріал. Хіба не так? Різкий монтаж, вільний пошук навколо головного героя; Кочев ніде не домінує в кадрі, він скрізь проходить другим планом. Ти поясни це Ленцу. Скажи йому, що цієї версії він мусить триматися до кінця. Звичайно, ти поясниш йому, що зразу ж, як він дасть ці показання, його візьмуть на поруки, і він буде, як і досі, випускати газету, та ще й дадуть йому час на ТБ для сенсаційного виступу. Матеріали ми вже готуємо…
— Чому ти думаєш, що проти нас грають?
— Я відчуваю це шкірою.
— Я з радістю здихався б цієї справи.
— Нічого, — посміхнувся Айсман, — якщо ми з тобою вискочили з тієї халепи, то з цієї напевне виберемось. Ти почни, ти почни тільки. А потім справа ця від тебе перейде до Берга, до цього паршивого демократа з прокуратури.
«М-р Аверелл У. Мартенс,
бокс-4596. Іллінойс, США.
Шановний містер Мартенс!
Зараз у Західному Берліні прокурор Берг (професор права Боннського університету, почесний професор Сорбонни, народився в Кенігсберзі 1903 року в сім’ї пастора, соціал-демократ) веде розслідування обставин таємничої загибелі Ганса Дорнброка, а також зникнення болгарського громадянина — аспіранта Павла Кочева. Науковим керівником Кочева протягом його дворічного перебування в аспірантурі був я. Саме я орієнтував його на дослідження нацистського минулого концерну Ф. Дорнброка. Саме я рекомендував йому вивчити питання про неонацистські тенденції в Західній Німеччині, про допомогу неонацистам з боку концерну Дорнброка, відродженого на початку 50-х років, незважаючи на рішення Потсдамської конференції.
Тому я готуюсь до того, щоб виступити з показаннями свідка проти офіційної версії, згідно з якою П. Кочев «попросив політичного притулку». Я ще не готовий до того, щоб виступити із своєю версією, але спростування явно несправедливого так само необхідне, як і утвердження справедливості.
Я був би глибоко вдячний Вам, містер Мартенс, коли б Ви погодилися допомогти мені, відповівши на ряд запитань:
1. У 1945–1946 роках Ви були начальником відділу декартелізації у воєнній адміністрації. У зв’язку з чим Ви залишили цей пост?
2. Ви знайшли Дорнброка і, затримавши його, передали британський окупаційним властям за місцем його проживання. Судячи з повідомлень преси, Ви також виявили ще кілька десятків нацистів — як «фюрерів воєнної економіки», так і працівників апарату РСХА. Чи не доводилося Вам зустрічатися в ході розслідування з колишніми офіцерами СД і СС Айсманом, Холтоффом, Вальтером Нозе і Куртом Гролле?
3. Чи не зазнавали Ви тиску з боку людей, близьких до німецьких карателів, під час Вашої роботи в Німеччині?
Я був би дуже вдячний Вам за відповідь.
З найкращими побажаннями
Максим М. Ісаєв (Владимиров),
професор, СРСР».
Дорнброк при Аденауері
Через десять місяців після смерті Самуеля служба розвідки банківської корпорації Дігона поклала на стіл Баррі документи, які незаперечно свідчили про те, що найбільші корпорації Штатів направили до Німеччини своїх представників для контактів з тими, хто визначав фінансову й промислову могутність гітлерівського рейху.
Дігон попросив службу розвідки ще раз перевірити ці відомості. Йому назвали джерела інформації, показали копії перехоплених телеграм і влаштували таємну зустріч з юрисконсультом одного з дюпонівських банків, який підтвердив поїздку в Гамбург і Дюссельдорф своїх довірених людей.