Десяте Правило Чарівника, або Фантом
Шрифт:
— Я хочу покласти край цій неприємності. Нам потрібні обози постачання, щоб продовжити наступ. Ми близькі до закінчення цієї війни і великої перемоги. Я не дозволю нашим зусиллям потерпіти невдачу. Ви зрозуміли?!
— Так, Ваше Превосходительство, — в черговий раз дружно сказали вони, кланяючись ще глибше.
— Тоді негайно приступайте — ви всі!
Як тільки всі солдати відбули, спантеличені отриманими наказами, Джеган вирішив зробити похід за межі своєї резиденції. Келен відчула спалах болю від нашийника, який змушував її не відставати від нього. Озброєні солдати, як завжди, зробили кільце навколо Джегана,
Річард дивився крізь грати, що закривали маленьке вікно з його боку в металевому візку, коли фургон підстрибував на вибоїнах вздовж довжелезної табірної стоянки.
— Рубен, ти подивися на це, — сказав Джонрок. Вхопившись за прути решітки, він посміхався, страшенно задоволений від того, що він бачив.
Річард озирнувся навкруги всередині свого каземату.
— Справді, видовищно, — погодився він.
— Думаєш, що тут є хтось, хто зміг би побити нас?
— Гадаю, ми дізнаємося про це, рано чи пізно, — сказав Річард.
— Скажу тобі, Рубен, хотів би я побачити тріскаючі і проломлені хоч деякі голови у команді імператора, — сусід скосив погляд на Річарда. — Як ти думаєш, якщо ми розіб'ємо команду імператора, вони дозволять нам повернутися додому?
— Ти це серйозно?
Сусід вибухнув сміхом.
— Це був жарт, Рубен.
— Бідолаха, — сказав Річард.
— Хочу сподіватися, — сказав Джонрок зітхнувши, — проте, вони кажуть, що команда імператора краща. Мені не хотілося б знову відчути той батіг.
— Одного разу він і мені дістався.
Вони обидва давно ділили цю залізну клітку з тих пір, як Річард був захоплений в Тамаранзі. Джонрок був бранцем, захопленим ще перед Річардом. Він був великим чоловіком, мірошником, з півдня Серединних земель. Прямо перед тим, як обоз постачання проїхав через його невелике село, туди в'їхав патруль, командири якого подумав, що через його розміри Джонрок міг би стати гарним доповненням до команди.
Річард не знав справжнього імені Джонрока. Кожного він просив називати його просто Джонроком через його розміри і фортецю його м'язів, накачаних від перетягування мішків із зерном. У свою чергу, Річарда він знав, як Рубена Рибника. Незважаючи на те, що Джонрок був таким же полоненим, Річард не вважав безпечним будь-кому говорити своє справжнє ім'я.
Джонрок сказав Річарду, що він переламав руки трьом солдатам під час спроби захопити його, перед тим, як вони змогли полонити його. Річард же обмежився розповіддю, що на нього були направлені стріли, і тому він здався. Джонрок трохи зніяковів від цього пояснення, оскільки він бачив, як це не відповідає характеру Річарда.
Незважаючи на його досить критичну, криву посмішку, яку він часто носив і, незважаючи на його прихованість, Джонрок мав швидке дотепний і аналітичний склад розуму. Йому подобався Річард, тому що він був єдиним, хто не допускав думки, що він був дурний і ніколи не вважав його таким. Джонрок був зовсім не дурний.
У кінцевому ж рахунку, він прийшов до висновку, що він був неправий в тому, що Річарду бракувало хоробрості, і попросив його стати його веденим в іграх Джа-Ла. У веденого була досить невдячна позиція, яка піддавалася атакам і ударам з боку супротивників. Для Джонрока ця позиція представляла цінність, оскільки вона дозволяла йому ламати голови солдатів Ордена, і притому за це його винагороджували бурхливими оваціями.
Табір за залізними гратами, здавалося, тягнувся нескінченно. У Річарда викликало відразу розуміння того, що вони були на рівнині Азеріта навколо Народного Палацу. Він не хотів більше бачити все це і всівся, притулившись до іншої сторони клітки, поклавши зап'ястя на коліна, в той час, як фургон продовжував розгойдуватися і підстрибувати, проїжджаючи крізь нескінченну орду.
Йому було легше на душі від того, що війська Д'хари пішли далеко, інакше до цього часу вони б пропали ні за що. Замість цього ці воїни тепер володіють достатнім часом і можливостями, щоб трощити Старий Світ. Вони, ймовірно, вже зрівнювали з пустелею ті місця.
Річард сподівався, що вони дотримувалися плану — швидко і жорстоко нападати, наносити розрізнені удари всюди у Старому Світі, нічого не щадячи. Він не хотів, щоб хто-небудь в Старому Світі відчував себе в безпеці. Вони повинні були отримати гіркі уроки від тих дій, які виникали з їх вірувань.
Багато солдатів спостерігали за рухом фургона, що проїжджав крізь табір. Виглядало так, ніби це була довгоочікувана подія, така ж, як надходження продовольства. Річард смакував, що вони своє отримають. Знаючи розпорядження, які він дав, це, ймовірно, буде один з останніх обозів постачання, який зумів провезти Старий Світ. Відрізані від поставок армії на рівнині Азеріта, з зимою, що спуститься на них, почнуть переживати важкі часи.
Майже всі солдати, біля яких вони проїжджали близько, пильно роздивлялися клітку Річарда, намагаючись отримати уявлення про нього. Він припускав, що вже були чутки, що поширилися по табору про нього і його команду Джа-Ла. Він зрозумів, що їх репутація випереджала їх, коли вони зупинялися для командних ігор на армійських таборах по шляху. Ці солдати були уболівальниками гри і з нетерпінням чекали турнірів, але, без всяких сумнівів, після того, як неофіційно стало відомо про прибуття команди Річарда — чи команди Рубена, особливо підвищений інтерес був до них. Команда в дійсності належала командеру зі зміїним обличчям. Це була ще одна невелика надбавка до розваги цих солдатів, крім як полоненими жінками. Річард намагався не думати про це, оскільки це тільки дратувало його, тому що не було нічого, що б він міг зробити, перебуваючи в клітці.
Одного разу, після того, як відбулася особливо запекла гра, яку вони все ж таки виграли, Джонрок зізнався Річарду, що здивований тим, чому Річард дозволив так легко захопити себе. Тоді Річард повністю повідав йому правду про те, що сталося. Джонрок спочатку не повірив йому. Тоді Річард попросив його розпитати про це зміїну морду. Той так і вчинив і зрозумів, що Річард говорив правду. Джонрок дуже цінував свободу і вважав, що за цю цінність варто боротися. Це було, коли Джонрок попросив Річарда бути правим веденим.