Десяте Правило Чарівника, або Фантом
Шрифт:
Куди Річард одного разу направив свій гнів через Меч Істини, тепер він направляв його через броц і гру Джа-Ла. Навіть його власна команда, настільки, наскільки вони любили свого веденого, в такій же мірі і боялася його. Крім Джонрока. Джонрок не боявся Річарда. Він розділив спосіб гри Річарда — наче гра була життям-чи-смертю.
Це було продемонстровано на деяких з їхніх супротивників зі складу військ Імперського Ордена, які були про себе надто високої думки. Зовсім нічого незвичайного не було в тому, що гравці,
Річард пам'ятав прогулянки з Келен по вулицях Ейдіндріла, коли вони спостерігали гру дітей в Джа-Ла. Він видавав офіційні м'ячі, і вони обмінювали свої важкі броці на більш легкі, які були придумані Річардом. Він не хотів, щоб вони ранились, граючи в цю гру. Тепер всі ті діти втекли з Ейдіндріла.
— Схоже, це буде поганим місцем для нас, Рубен, — вимовив тихим голосом Джонрок, роздивляючись велетенський табір через невелике вікно. Його голос прозвучав нехарактерно похмуро. — Дуже погане місце для нас, як для рабів.
— Якщо ти думаєш, що ти — раб, тоді ти — раб, — сказав Річард.
Джонрок озирнувся і дивився на Річарда довгі хвилини.
— Тоді я — теж не раб, Рубен.
Річард кивнув.
— До твоїх послуг, Джонрок.
Людина повернулася до спостереження нескінченно протяжного табору перед очима. Він, ймовірно, ніколи не бачив нічогоподібного цьому у своєму житті. Річард пам'ятав своє власне здивування, коли він у перший раз покинув свій Хартлендський ліс, щоб відкрити для себе те, що знаходилося за його межами.
— Подивися на це, — пробасив Джонрок низьким голосом, втупившись крізь прути.
Річард не відчував бажання дивитися.
— А що там?
— Багато чоловіків — солдат — але не таких, як інша частина солдатів. Вони всі виглядають однаково. Краще озброєні, більш організовані. Побільше. Виглядають люто. Їм кожен намагається звільнити дорогу.
Джонрок озирнувся назад через плече на Річарда.
— Готовий тримати парі, що це — імператор, прийшов подивитися на нас проїздом, прийшов подивитися, які претенденти проти його команди прибувають на турнір. Як з чуток, тримаю парі, що тип, що охороняється усіма тими великими охоронцями в кольчузі — Джеган власною персоною.
Річард повернувся до маленького отвору, щоб поглянути. Він схопився за прути і ткнувся в них обличчям, щоб розгледіти краще, оскільки вони прої'жджали близько від охоронців і їх підопічного.
— Схоже, ймовірно він і є Імператор Джеган, точно, — сказав Річард Джонроку.
Імператор дивився в іншу сторону, розглядав деякі з інших команд Джа-Ла із числа Імперських солдатів Ордена. Вони не були замкнені в фургони, оббиті залізом. Джеган
А потім — він побачив її.
— Келен!
Вона обернулася на його голос, не розуміючи, звідки він пролунав; Річард схопився за прути щосили так, що вони мало не зігнулися. Незважаючи на те, що вона не була далеко, він зрозумів, що вона, ймовірно, не може почути його у всьому цьому шумі. Всі солдати навколо вітали парад прибуваючих команд.
Її довге волосся розсипалися по її плащу. Річард подумав, що його серце розірветься, — так сильно воно билося в його грудях.
— Келен!
Вона ще більше повернулась у його бік.
Їх очі зустрілися. Він дивився прямо в її зелені очі.
Коли Джеган почав обертатися, вона тут же відвернулася, дивлячись туди, куди й він. Він повернувся разом з нею. А потім вона пішла, сховавшись позаду солдатів, фургонів, коней, і наметів, що розчинялися вдалині.
Річард сповз по стіні, задихаючись.
Джонрок сів біля нього.
— Рубен — щось не так? Ти виглядаєш так, ніби побачив примару, що гуляє серед усіх тих солдатів.
Річард зміг тільки з болем поглянути на нього, його очі розширилися від того, що він задихався.
— Це була моя дружина.
У Джонрока вивільнився безрозсудний сміх.
— Ти маєш на увазі, що бачив жінку, яку ти захочеш, коли ми переможемо? Коммандер говорить, що, якщо ми поб'ємо команду імператора, ми зможемо добратися до того, щоб робити подібний вибір. Ти бачив ту, яку ти хочеш?
— Це була вона…
— Рубен, ти схожий на людину, яка тільки що закохалася.
Річард зрозумів, що його посмішка, ймовірно, зможе розірвати його обличчя.
— Це була вона. Жива. Джонрок, мені шкода, що ти не можеш бачити її. Вона жива. Вона виглядає точно так само. Добрі духи, це була Келен. Це була вона.
— Я думаю, що ти б краще притримав своє дихання, Рубен, або ти ризикуєш втратити свідомість перш, ніж ми отримаємо шанс зламати деякі голови.
— Ми будемо грати з командою імператора, Джонрок.
— Нам доведеться виграти багато ігор для початку, щоб мати такий шанс.
Річард ледь чув його. Він тріумфально сміявся, будучи нездатним зупинити себе.
— Це була вона. Вона жива. — Річард перекинув свої руки навколо Джонрока, сильно обнявши його. — Вона жива!
— Як скажеш, Рубен.
Келен обережно стежила за диханням, пробуючи змусити своє гупаюче серце сповільнитися. Вона не могла зрозуміти, чому вона була настільки вражена. Вона не знала тієї людини в клітці. Вона тільки мигцем побачила його обличчя, поки фургон котився повз, але з якихось причин це пробрало її до самої душі.