Десяте Правило Чарівника, або Фантом
Шрифт:
Генерал Мейфферт насупився.
— Яка проблема?
Річард не думав, що знову зможе відтворити всю історію цілком, тому скоротив її до основної суті.
— Жінка, яка зробила вас генералом, пропала. Вона в руках у Сестер Тьмии.
Мейфферт був абсолютно спантеличений.
— Зробила мене генералом? — Він відчужено вдивлявся в туман своєї пам'яті. — Не можу пригадати…
— У цьому-то і проблема. Щось сталося з магією і процес продовжується.
Генерал з Верною перезирнулися.
— Це
На обличчі Мейфферта знову з'явився здивований вираз. Кара знизала плечима.
— Це довга історія. Як-небудь я тобі розповім — іншим разом, — додала вона і поклала руку йому на плече.
— Ніхто з нас її не пам'ятає. Тільки лорд Рал. Це заклинання називається «Вогняний Ланцюг».
— «Вогняний Ланцюг»? — Верна зробилася ще більш підозрілою. — Хто з Сестер?
— Сестра Юлія і решта його колишніх наставниць. — Відповіла Ніккі. — Вони знайшли стародавнє заклинання, яке називається «Вогняний Ланцюг» і запустили його.
Верна холодно подивилася на Ніккі.
— Гадаю, ти знаєш, наскільки небезпечні ці жінки, раз була однією з них.
— Так, — сказала Ніккі, втрачаючи терпіння, — а ти захопила Річарда і привезла в Палац Пророків. Якби не ти, він не зруйнував би Великий Бар'єр. І Імперський Орден зараз був би в Старому Світі, а не в Новому. Раз вже ти вирішила когось звинуватити, то май на увазі, що Сестри Тьми ніколи не зіткнулися б з Річардом, якби ти його не захопила і не провела через Бар'єр у Старий Світ.
Верна з силою стиснула губи. Річард знав, що означає цей погляд і що буде далі.
— Гаразд, — сказав він низьким голосом перш, ніж почалася гроза. — У той час всі ми робили те, що вважали кращим. Я теж робив помилки. Ми ще можемо творити майбутнє, але не в змозі виправляти минуле.
Стиснуті губи і погляд Верни говорили про те, що їй дуже хочеться продовжити суперечку, але вона розуміла, що краще цього не робити.
— Ти маєш рацію.
— Звичайно, він правий, — підтвердила Кара, — він — Шукач.
Незважаючи на злість, Верна посміхнулася.
— Думаю, ти права, Кара. Він прийшов, щоб здійснити пророцтво, навіть якщо не планував цього.
— Ні, — сказав Річард, — я прийшов спробувати допомогти нам врятувати самих себе. Ще нічого не закінчилося, і пророцтво, про яке ти знаєш, має інше значення.
У погляді Верни спалахнула підозра.
— Яке інше значення?
— Зараз у мене немає часу займатися цим. Я повинен повернутися. Можливо, Зедд і інші що-небудь придумали.
— Ви маєте на увазі пошуки Вашої дружини, лорд Рал?
— Так, генерал, але становище погіршується. Відбувається і ще дещо, що зачіпає самі основи магії.
— Що саме? — Наполягала Верна.
Річард
— Ти повинна знати, що шими порушили нормальний перебіг життя. Магія спотворюється. Частина її вже зникла. Невідомо, як скоро її залишиться ще менше. Я повинен повернутися і подивитися, що ми можемо зробити — якщо це можливо. Енн, Натан і Зедд намагаються знайти якісь відповіді.
Перш, ніж питання Верни посипалися градом, Річард повернувся до генерала.
— І останнє. Тепер, коли у них на шляху немає армії, я впевнений, що Джеган спробує взяти Народний Палац.
Генерал Мейфферт почухав біляву голову, обдумуючи сказане.
— Можливо, — він подивився вгору, — але Палац розташований на величезному плато. До нього є тільки два входи: маленька дорога з розвідним мостом і великі внутрішні двері. Якщо двері будуть закриті, цим шляхом ніхто не пройде. А дорога досить важка для збройного нападу.
— Тим не менше, на всяк випадок, відправте частину наших кращих воїнів у палац, як підкріплення. Коли ми підемо на південь, генерал Трімак і внутрішня гвардія виявляться лицем до лиця з усією армією Джегана.
— Атакувати Палац? — Генерал скептично похитав головою. — Він неприступний.
— У Джегана є обдаровані, — нагадала йому Кара, — і не забувайте, лорд Рал, ті Сестри проробляли це раніше. Пам'ятайте, на самому початку?
Перш, ніж Річард встиг відповісти, Верна перехопила його руку і повернула до себе, обдарувавши похмурим поглядом.
— Чому Сестри запустили заклинання, про яке ви згадували, цей Вогняний Ланцюг?
— Щоб змусити людей забути, що Келен існує.
— Але навіщо їм це було потрібно?
Річард зітхнув.
— Сестра Юлія хотіла, щоб Келен викрала з Народного Палацу шкатулки Одена. Заклинання Вогняного Ланцюга робить людину невидимою, про неї одразу забувають. Через нього ніхто не пам'ятає Келен. Ніхто не пам'ятає, як вона увійшла в Сад Життя і забрала шкатулки.
— Забрала шкатулки… — Верна здивовано моргнула — Заради всього святого, навіщо?
— Сестра Юлія ввела їх в гру — сказала Ніккі.
— Милостивий Творець — сказала Верна і притиснула руку до чола — я залишу тут кілька Сестер зі строгими інструкціями.
— Можливо, ти повинна бути однією з них, — сказав Річард. Він виглянув назовні. Піднявся вітер і приніс з собою косий дощ.
— Ми не можемо дозволити Палацу впасти. Здійснення руйнувань в Старому Світі — досить проста справа для Сестер. Захист Палацу від орди Джегана і його обдарованих задача набагато складніша.
— Напевно, ти правий, — погодилася Верна і зібрала розпатлане вітром хвилясте волосся, що впало їй на обличчя. — А поки я подумаю, що можна зробити, щоб зупинити Юлію і її Сестер Тьми.