Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
Шрифт:
Вона уважно дивилася на нього з-під насуплених брів.
— Я пам'ятаю.
— Мені це вдалося. Я врятував тебе від такої долі.
— Ти врятував від такої долі і себе. Мій порятунок не був твоєю метою. Це був просто наслідок твоєї удачі.
Він поволі видихнув, намагаючись зберегти холоднокровність.
— Шота я впевнений, ти повинна щось знати про те, що трапилося з Келен.
— Повторюю, я не пам'ятаю нікого по імені Келен.
— Тому що щось відбулося. І це неправильно. Я розумію, що через це ти і не можеш її згадати. Але ти повинна знати щось, хоч найменшу
— І ти очікував, що, прийшовши незваним в мій будинок, піддавши мене небезпеці, зможеш змусити мене танцювати під твою дудку? Очікував, що можеш отримати в своє розпорядження якусь частину мого життя, будь-яку мою здатність для того, щоб отримати те, що хочеш?
Річард витріщився на неї. Вона не заперечувала своєї поінформованості про те, що вона може допомогти йому. Він зрозумів, що й справді був правий щодо неї.
— Шота, припини вдавати з себе жертву моїх незаконних вимог. Я ніколи тобі не брехав і ти це чудово знаєш. Я стверджую, що це важливо точно так само для тебе, як і для мене. Упевнений, що ти це розумієш. Хто знає, можливо, Володар затіває щось, щоб захопити Світ живих, захопити всіх нас. Щоб запобігти цьому, мені потрібна будь-яка інформація, яку ти можеш дати. Якщо щось іде не так, я повинен запобігти загрозі. Це не гра. Я повинен знати те, що знаєш ти.
— І ти вважаєш, що у тебе є право вимагати від мене відповіді? — Її очі звузилися. — Ти впевнений, що раз у мене є дещо, я повинна віддати тобі все це, лише на тій підставі, що це тобі потрібно? Ти думаєш, що маєш право на частину мого життя тому, що воно знадобилася тобі? Ти вважаєш, що я не вправі розпоряджатися своїм життям, що воно призначено тільки для служіння тобі? Ти вважаєш, що всі мої здібності будуть у твоєму розпорядженні, як тільки ти зволиш використати мене? Ти вважаєш, що можеш приходити сюди і вимагати чогось? Так чому ж коли я смію просити про що-небудь, ти починаєш обурюватися?
— Я не обурений, — сказав він, намагаючись стриматися. — Я оцінив щирість твоєї пропозиції. Я дуже добре розумію, що значить відчувати самотність. Але ти ж жінка. Думаю, ти не захотіла б бачити мене поруч всупереч бажанню мого серця. Ти маєш право бути поруч із тим, хто полюбить тебе. Мені дуже шкода, Шота, але я не хочу брехати. Не стану говорити, що це міг би бути я, адже брехня може принести тобі тільки зайвий біль. Я не можу обманювати тебе — я люблю іншу.
Ти ж розумієш, що насправді не хотіла б бути з тим, хто здатний відразу прийняти таку пропозицію. Мені здається, в дійсності кожному потрібен партнер рівний собі, здатний розділити з тобою диво твого життя. Не думаю, що тебе влаштувала би людина, що грає при тобі роль кімнатної собачки. Здається мені, ти вже давно зрозуміла, що декоративна собачка не здатна доставити істинної радості.
Якщо твоя прихильність до мене настільки велика, щоб зробити подібну пропозицію, якщо ти щиро дбаєш про мене, тоді допоможи.
По її вигляду було не схоже, що вона збирається відповісти, тому він продовжував наполягати.
— Шота, мені знадобиться будь-яка інформація, яку ти можеш дати. Це надзвичайно
— Як ти смієш вимагати від мене цього. Я вже сказала, що дала всі відповіді, які у мене були. Це моє життя, мої здібності. Ти не маєш ніякого права зазіхати на них.
Річард притиснув пальці до скронь і постарався заспокоїти дихання. Він неохоче визнав, що вона досить таки права.
Він повернувся до неї спиною і відійшов на кілька кроків, обдумуючи, що ще він міг би зробити. Навіть одна річ, відома точно, могла б допомогти відкрити всю правду.
— То кажеш, що знаєш щось, здатне допомогти мені у пошуках Істини.
— Я багато чого знаю, і це відноситься до різних областей Істини.
— Але ти знаєш те, що потрібно мені, щоб відшукати Істину. Те, що привело мене сюди, до тебе.
— Так, знаю.
Все було так, як він і підозрював. Все ще стоячи спиною до неї, він вимовив.
— Назви свою ціну.
— Цю ціну ти платити не захочеш.
Він спробував уявити ціну, яку не захотів би платити.
Річард обернувся. Вона дивилася на нього так, наче він був прозорим. Він не піде без інформації. Зробить все, щоб не піти. Інформація — це життя Келен.
Неважливо, що від нього буде потрібно; він зробить все, щоб врятувати її життя, навіть якщо буде потрібно віддати натомість свою. Він це зробить.
— Назви свою ціну.
— Меч Істини.
Здавалося, світ завмер.
— Що?
— Ти просив назвати ціну моєї відповіді. Ціна — Меч Істини.
Річард застиг, як паралізований.
— Це не може бути серйозно.
Кути її губ злегка скривились.
— І, тим не менш, це так.
Трохи осторонь між дерев Річард бачив Самуеля, який раптово став дуже уважним.
— Що ти хочеш зробити з мечем?
— Ти просив назвати ціну, і я назвала її. Що я зроблю з платою, коли отримаю її — не твоя турбота.
Річард відчув, як по спині між лопаток стікає цівка поту.
— Шота…
Здавалося, він не міг ні поворухнутися, ні заговорити. Це було зовсім не те, чого він очікував.
Шота повернулася, щоб піти.
— Прощай, Річард, це був хороший урок для тебе. Більше не повертайся сюди.
— Постривай!
Шота призупинилася і озирнулася через плече. Хвилі темно-рудого волосся золотилися в сонячному світлі.
— Так чи ні, Річард. Я дала тобі достатньо, але нічого не отримала взамін. Більше я віддавати нічого не хочу. Якщо тобі потрібно щось ще, зволь заплатити. Я не буду повторювати мою пропозицію.
Мить вона пильно дивилася на нього, потім знову зібралася відвернутися. Річард зціпив зуби.
— Гаразд.
Вона зупинилася.
— Значить, ти згоден.
— Так.
Вона повністю обернулася і встала перед ним, чекаючи.
Річард рушив до неї, стягуючи через голову перев'язь. Кара одним стрибком загородила йому дорогу і вчепилась в його зап'ястя.