Добло і зло
Шрифт:
Теж мені Алігарх.
Того ж вечора довелося його заспокоювати, як учня початкових класів:
— Ти такий кльовий, такий щедрий, так багато для нас робиш! Хєр з ним, з тим комп’ютером…
Сказано-зроблено. Алігарх, отримавши дозвіл на хєр, спокійно й безболісно його забив на мій більше навіть не гіпотетичний лептоп.
* * *
…А то якось ми, як всі тьолки, говорили про своїх ексів.
Тобто знову говорили про ексів. Васіни екси за ступенем організації були значно вищими, ніж мої. Коментували
— Ну да, вони навіть збираються по суботах грати в більярд, — знизує плечима Вася.
— Клуб Васіних ексів — це круто! — Я вже думаю, що би цьому клубу втюхати за гроші.
— Да, — каже Ведмідь, — твої екси якось не зійшлися. Зато з них можна створити армію і врятувати Чечню.
* * *
…А то якось ми, як всі тьолки, замотувалися в кульочки.
Ввечері після роботи Ведмідь замотує мене харчовою плівкою і вмикає кіно "9 ярдів". Це щоби я бігала на "орбітреку", подарованому Лососем, грілася без батарей і худла заодно. При цьому Вася цокає язиком — "какая Карпа тощая". Я теж не розумію, чого мене обмотують кульками, бо мої 3 кг нового жиру дорогі мені як память про поїздку на Кубу з Алігархом.
— Так сексі? — питаю я Ведмедя. — Так хочеться трахати людину?
Я кручу вісімку животом і стегнами, обмотаними целофаном. Виходить, самі розумієте як.
— Нє очєнь… — каже Ведмідь. — Ти тепер як ковбаса. Ковбаса "пєвчєская", бо на доктора ти мало змахуєш…
— Тоді вже калбаса пісатєльська! — пробую розширити свої реноме.
— Ну, тоді вже епатажна ковбаса. І друзі твої епатажний електрик зі скандальним сантехніком.
— Герої свєцкіх хронік, бля.
ІСТОРІЯ МАЙЖЕ СЕКСУ В ГОТИЧНІЙ ВАННІЙ (СУМІЩЕНІЙ З ТУАЛЕТОМ)
Ми лежимо в не дуже теплій ванній. У звичайній пострадянській ванній втрьох. Фарширована ванна. М’ясом трьох далбайобок. Мені от уже другий день як спічить із ними потрахатися. Я з цього приводу вже роблю натяк номер 498.
— У Васі нога дуже ніжна. А у Ведмедя жорстка, як у мене.
— Ага, я жирна?!
— Нє, Вася, ти худа, — кажу я.
— Ага, так мені казали всі мужики перед тим, як мене виїбати…
— О, Карпа кинула 499-й натяк, значить.
— Та бля…
І тут до мене доходить, що, власне, обидві помацані ноги належали Васі. Громада безжалісно ірже.
— Як то так вийшло, Карпа, — каже Ведмідь, — що ми з тобою вже три роки, а ти тільки тепер почала приставати?
— Сама не знаю…
— Ну, в принципі, я всі ці роки чекала Васю.
— Не пизди, — каже Вася. — Ми ще півроку з тобою жили до того як.
З'ясовують стосунки, суки.
— Ну і ващє, — кажу я, — це дивно, що ви мене не хочете, я ж звєзда.
— Ну і хай тобі такі ж звйозди дають! — кричить Ведмідь.
— Які звйозди? — цікавиться Вася.
— Ну, ми… — зітхає Грізлі.
Потім ми чогось зависаємо і ніякого сексу. Ніякого, уявляєте? Напевно ж уявляєте.
Влажниє рози покидають ванну, витираються і знімають із червоних труб засушені труси зі шкарпетками.
— Ти що, вдягаєш ці труси?! —
— Ну.
— Ти шо?! Вони брудні!!!
— Як брудні? Дура?
— Нє!!! Я ними підлогу мила!
— Фу, кончєна! — І Ведмідь зтягує свої чорні труси з рожевим черепком. Втім, може це й мої труси були. У нас їх три пари — кожній тварі.
— Ха-ха!!! — аж до червоної підлоги гнеться Вася. — Ми заставили Ведмедя зняти труси!!!
NICOLAS CAGE
Нарешті ми купили собі в дім Ніколаса Кейджа. Рожевий вібратор з прекрасними перлинками, що крутяться навколо його Вселенської осі. Це якщо купити батарейки і натиснути "Оп". Або "Оп" — це вже веселіше, слов’янське прочитання цієї кнопочки. Стовбур Ніколаса Кейджа, як реактивну ракету, обіймає маленький кролик зі зворушливими вушками. Схоже на картинку відомого коміксу "Bunny Suicides". Щоправда, кролик тут не збирався кінчати життя самогубством. Він збирався лоскотати клітор щасливої власниці. Вушками. У кіні "Секс і місто" одна з героїнь просто відмовлялася від побачень з чоловіками, завівши собі вдома такого кролика. Що вже казати про нашого Ніколаса Кейджа — мужчину імпозантного і з перлами в подарунок кожній жінці.
— Кожній влажній розі, — супиться Медвідь. — Він же не блядун у нас валютний.
— І взагалі він зараз в шоці, — кажу я. — Його не на те вчили, щоби кіна дивитися.
— Ага, вся сім’я в зборі! — каже Вася.
Ми лежимо на траходромському ліжку вп'ятьох: Ведмідь, Вася, Внот, Ніколас Кейдж і я. Дивимося кіна, бо в мене соплі. Не пішла я сьогодні працювати зіркою в телевізор, тож почуваюся добре.
— Прикиньте, його програмували на жорстке порєво, а ми що робимо? — не можу заспокоїтися я. — Годуємо пацана авокадами, кладемо в обійми Єнота, показуємо кіна…
— Ага, давайте організуємо компанію зі спасіння ділдо! — кричить Ведмідь. — Будемо читати їм книжки і водити до церкви…
Ніколас мовчить і ховається під ковдру. Десь під нею ж вібрує мій телефон.
— А давайте його помиєм і запхаємо Карпі в рот.
— А чого в рот?
— Того що в піську не інтересно.
— А чого не інтересно?
— Того шо ми тобі його вже в сраку запхали. Поки ти зі своїм чуваком тринділа.
Мій чувак смажиться в Гоа і телефонує мені щодня двічі. Як будильник. А я, як стверджували тьолки, дико встидалася й заїкалася, говорячи з ним по телефону.
— Ех, блін, англійською я би такий телефонний секс влаштовувала. А українською звучу геть тупо. Відповідно, я — говорящий антисекс. Бо ж сексуальність — це впевненість. А я якась недокучерява авца.
Поміж тим, Ніколас Кейдж лежав поза межами моєї дупи. В обіймах плюшевого Єнота з виразом обличчя "Помогітє". Єнот рідко міняв його на щось інше.
Щоби швидше видужати, ми вирішили дивитися еротичні фільми початку 90-х. Саме ті, що колись не подивилися, бо ж не дозволяли батьки. Діти, закрийте очі і все таке. Тепер нам уже ніхто такого не скаже, а Єноту і Ніколасу Кейджу ми самі повідкриваємо очі. В едукативних цілях, як уже зазначалося. "Злиття двох місяців" — це кіно з Шарон Стоун показували в Яремчі в кінотеатрі. Дітям до 16-ти заборонено. Діти виросли і всім помстилися, хе-хе.