Доля 'Оракула' (на украинском языке)

Бережной Василий Павлович

Хайман змахнув рукою сюди й туди:

– Оце ж вiн i є, ти перебуваєш у святая святих.

Провiв її до порожньої кабiнки, i Дайана зручно вмостилася перед овальним екраном, що нагадував велике бiльмо. На панелi стояв мiкрофон i лежали навушники.

– Контакт з "Оракулом" можна здiйснювати або вiзуально - за допомогою екрана, або фонетично - через мiкрофон i навушники. Оце ось свiтний олiвець - пиши запитання на екранi, там же з'являться i вiдповiдi.

– Краще я порозмовляю з ним, - Дайана почала припасовувати навушники, розгладжуючи

своє пишне чорне волосся.
– До речi, розмова фiксується?

– Обов'язково. Це ж для "Оракула" один iз каналiв iнформацiї. Натисни кнопку контакту - ось вона позначена лiтерою "К", - i говори в мiкрофон. Закiнчиш - я прийду.

Хайман схилився, поцiлував її в щоку i вийшов. На душi в нього було весело i легко. Ще б пак! Дайанi лишалося трохи бiльше мiсяця до закiнчення коледжу, i тодi вони одружаться. Перша шлюбна подорож - навколо рiдної планети, друга - на Мiсяць...

Тим часом Дайана хапливо натиснула кнопку контакту, i в навушниках почувся хрипкуватий голос:

– Я слухаю вас.

Першої митi Дайана розгубилася i не знала, з чого почати. Але то була тiльки мить.

– Чи справдi ти, "Оракуле", претендуєш на роль провидця?
– спитала може трохи рiзкувато.

– Найперше, я мушу знати, з ким контактую, - тим же сухим тоном обiзвався "Оракул", i коли Дайана коротко поiнформувала про себе, провадив далi: - Термiн "провидець" в епоху електронiки застарiв. Я - прогнозист, футуролог. Екстраполяцiя будь-якого нинiшнього стану в майбутнє здiйснюється мною на основi об'єктивних даних.

– Отже, це наука?

– Так.

– Тодi злочин твiй ще тяжчий.

– Я не вiдчуваю нiякого злочину.

– Ти нiчого не вiдчуваєш, бо ти - бездушний клубок напiвпровiдникiв i транзисторiв.

– Душа - це метафора, образ. Де в людському органiзмi розташована душа?

Дайану починав дратувати цей самовпевнений голос.

– Душа розташована за межами твоїх iнтелектуальних можливостей, сказала рiзко.
– Не будемо про це розводитись.

– Мої iнтелектуальнi можливостi безмежнi, - самовдоволено промовив "Оракул".
– Транзисторнi схеми - надiйнiшi, ефективнiшi вiд бiлкових.

– А чому ж загинув Колверт?

– У випадку Колверта я не мав достатньої iнформацiї.

– Якi ж пiдстави були в тебе оголосити, що небезпека минула?

– Мене змусили.

– Он як!
– здивувалась Дайана.
– Значить, тебе можуть використовувати у злочинних цiлях?..

– Добро i зло менi абсолютно однаковi. Та, зрештою, це два боки однiєї медалi.

– Це також обтяжує твiй злочин.

– Менi це байдуже.

– А ти не вiдчуваєш небезпеки, загрози своєму iснуванню?

– Нi. Я дуже дорогий - коштую пiвмiльярда, - i мене пильнують, мов президента.

– Виходить, що астролог iмператора Тiберiя був набагато проникливiший за тебе*. Вiн володiв добре розвиненою iнтуїцiєю.

______________

* Астролог Трассiл, здогадавшись, що Тiберiй вивiдує його i може

скинути зi скелi, заговорив про смертельну небезпеку i цим врятував своє життя.

– Iнтуїцiя менi зовсiм нi до чого. Моя трiада: iнформацiя, аналiз, висновок.

– Ти зруйнував численнi сiм'ї, призвiв до самогубств, розлучив багато закоханих пар. Ти завдав горя багатьом людям, "Оракуле", а це не минає безкарно.

Несподiвано в навушниках почулося потрiскування i клацання. Потiм той самий голос проказав:

– Це я так смiюся. Менi не вмонтували емоцiйних схем, то я отак.

– Шкода, що ти не вмiєш плакати...

Дайана скинула навушники i, приклавши долонi до грудей, почала дивитися в слiпе око екрана. Була впевнена, що з того боку до нього пiдходять проводи високої напруги. Якщо їх зiгнути, покарьожити - спалахне iзоляцiя...

– Я слухаю вас...
– виривалося з навушникiв, але Дайана не обзивалася, та вона, певне, й не чула того осоружного хрипiння.

Прострiлювала поглядом екран, посилаючи туди сфокусовану психiчну енергiю. Дивилася доти, поки не замигали червонi iндикатори - вiсники аварiї. Вiдчувши сморiд горiлого пластика, Дайана полегшено зiтхнула i на секунду заплющила очi. Потiм пiдвелася i, похитуючись, пiшла до виходу.

Зал гудiв, люди галасливо метушилися, штовхалися - кожен хотiв якомога швидше вискочити з цього вертепу. Раптом розлiгся рев сирени, i Дайана побачила пасма диму, що вже сягали купола.

"Ревеш, клятий електронний звiре, - зловтiшно подумала дiвчина, - чи, може, так смiєшся?
– її здивувало, що думає про комп'ютер, як про живу iстоту, але ж це уривчасте ревiння викликало саме таку асоцiацiю. Здавалося, поранений хижак i лютує, i погрожує, i благає допомоги.
– Нiчого, це волають про порятунок пiвмiльярда, вкладенi в цей химерний витвiр".

Хайман, ошелешений, розгублений, може, навiть переляканий, протиснувся до неї вже бiля виходу.

– Ну, як ти?
– загукав, як до глухої.
– Не злякалася? Така жахлива аварiя!

– I цей провидець не передбачив?
– осмiхнулась Дайана.
– То чого ж вiн вартий?

– О, вiн вартий п'ятсот тисяч! Якщо страхова компанiя не виплатить... вилетимо в трубу!

Натовп вiдтиснув його, а Дайану буквально понесли до виходу, проте вона встигла почути розпачливе:

– Я лишаюся тут!.. Подзвоню-у-у...

"Оракул" горiв цiлу нiч, i Дайана могла спостерiгати цю пожежу на екранi телевiзора. Численнi пожежнi команди боролися з вогнем, хльоскаючи його струменями якихось хiмiкатiв, кидаючи всередину бомби, що видiляли величезну кiлькiсть липкої пiни. Було добре видно, як швидко росли сизi лискучi кулi тiєї пiни, як вони лопались i зникали в язиках полум'я.

"Тепер Хайман вiльний i вiд "Оракула", i вiд усяких погроз та шантажу, - думала, напiвлежачи в крiслi, Дайана.
– Помандруємо навколо Землi... Це вiн правильно надумав: спочатку треба побачити свою планету, а вже потiм - у космос..."