Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
Тоді Зедд зробив щось ще, Рейчел не зрозуміла, що саме, тільки звір раптом застиг на місці, хапаючи лапами повітря, немов намагаючись втекти, але ноги його ніби приросли до землі. Він верещав і звивався, але не міг зрушити з місця. Зедд зробив кілька пасів і знову звів руки до неба. Грім струсонув землю, і в звіра вдарила ще одна блискавка. Він видав скрипучий смішок — немов дерево зламалося — і кинувся на Зедда.
Зедд знову почав відступати. Звір зупинився і спохмурнів. Чарівник теж зупинився і розвів руки в сторони. Жахливий вогненна куля, розсипаючи
Від удару здригнулася земля. Жовто-блакитне полум'я спалахнуло так яскраво, що Рейчел навіть заплющила очі. Вогонь поглинув звіра.
За мить чорна паруюча фігура неспішно вийшла з бурхливого полум'я, здригаючись від нестримного реготу. Ще мить — і чарівний вогонь беззвучно розчинився в повітрі.
Чарівник буркнув під ніс щось незрозуміле і знову почав відступати.
Рейчел не зрозуміла, що він сказав, а Чейз попросив його більше не виражатися так при дітях. Зедд був весь якийсь кострубатий і жалюгідний, від його балахона залишилися одні лахміття.
Рейчел з Чейзом йшли по стежці між деревами. Вони були вже зовсім близько до виходу. Зедд ненабагато відставав від них. Чорний звір, не рухаючись з місця, розгублено дивився на чарівника. Зедд зупинився, і звір тут же кинувся до нього.
Між ними встала ревуча стіна полум'я. Повітря наповнився димом і гуркотом. Звір, не зупиняючись, пройшов крізь вогонь. Зедд створив ще одну вогняну стіну, і звір пройшов її так само, як і першу.
А коли чарівник знову позадкував, звір зупинився біля низької, оповитої лозою стіни і тупо дивився на нього. Товста лоза зірвалася зі свого місця і, звиваючись, як змія, обернулася навколо чорного звіра. Зедд вже майже наздогнав Чейза і Рейчел.
— Куди ми йдемо? — Запитав Чейз. Зедд обернувся. Він виглядав втомленим.
— Подивимося, чи вдасться нам його тут замкнути.
Чорний звір відчайдушно звивався і рвав лозу зубами і кігтями, а три людини повільно наближалися до рятівних дверей. Нарешті вони опинилися зовні. Чейз з Зеддом одночасно навалилися на важкі позолочені стулки і різко зачинили їх.
З саду долинуло пронизливие виття, і двері здригнулися від потужного удару.
На металевій поверхні з'явилася величезна вм'ятина. Зедд не встояв на ногах. Чейз стрибнув до дверей, навалившись на них усім тілом, намагаючись стримати натиск жахливого створіння.
Пролунав жахливий скрегіт — звір пустив в хід кігті. Весь у крові, Чейз ледь тримався на ногах. Зедд схопився з підлоги і кинувся до нього на допомогу.
Між стулками зявився кіготь, потім ще один. Крізь двері до Рейчел доносився леденячий душу регіт. Чейз крякнув. Двері затріщали.
Чарівник відступив назад і простягнув руки, розкривши долоні, немов бажаючи відштовхнути від себе повітря. Тріск припинився. З саду почулося злобний виття.
— Ідіть! Ідіть звідси! — Зедд схопив Чейза за рукав.
Чейз позадкував від дверей.
— Вони утримають його?
— Не думаю. Якщо він наздожене вас, ідіть. Не біжіть і не стійте на місці це
— Зедд, що це за звір?
Ще один важкий удар — і ще одна вм'ятина на дверях. А потім вони побачили кінчики кігтів, які рухалися вниз, розпорюючи метал. Від дикого скреготу у Рейчел заклало вуха.
— Ідіть! Негайно!
Чейз схопив Рейчел за руку, і вони швидко пішли вниз, в залу.
2
Зедд обмацував крізь грубу тканину балахона камінь, який затишно гніздився у внутрішній кишені, і дивився, як кігті, що з'явилися в розірваному металі, втягуються назад. Він обернувся і побачив, як страж кордону веде Рейчел подалі.
Ледве вони відійшли на півсотні кроків, як двері з жахливим гуркотом зірвалася з петель. Міцні петлі розлетілися вщент, ніби були зроблені з глини.
Зедд відскочив вбік — покриті золотом залізні двері просвистіли поруч і врізалася в гладку гранітну стіну, висікаючи іскри і піднімаючи клуби кам'яного пилу. Зедд схопився на ноги і побіг.
Скрійлінг вистрибнув з Саду Життя в зал — на перший погляд навіть не дуже страхітливо: присадкуватий скелет, абияк обтягнутий сухою, хрусткою, почорнілою шкірою. Як труп, за довгі роки висушений сонцем. Подекуди клаптями висіла шкіра і стирчали білі кістки — мабуть, він постраждав у сутичці. Але скрійлінг не з тих, хто звертає увагу на подібну нісенітницю, — він прийшов з Підземного світу, і йому не перешкоджала тлінність живих.
Крові не було зовсім.
Якщо б його можна було серйозно поранити або розчленувати, може, це б його зупинило, але він жахливо швидкий. І магія, безумовно, не могла заподіяти йому відчутної шкоди. Скрійлінг породження Магії Збитку. Магія Приросту просто абсорбувалося Магією Збитку, усмоктуючись, як у губку.
Може, його й можна пошкодити Магією Збитку, але у Зедда була геть відсутня ця сторона дару. Як і у будь-якого іншого чарівника за останні кілька тисяч років. Дехто міг, правда, мати здібності до магії Збитку — Даркен Рал тому доказ, — але ніхто не володів даром.
Ні, його магія не зупинить цю тварюку, подумав чарівник, — в усякому разі, безпосередньо. Але, може, побічно?
Зедд відступав, скориставшись тим, що скрійлінг ошелешено моргає.
Тепер, вирішив чарівник, поки він нерухомий.
Сконцентрувавшись, Зедд згустив повітря. Він зробив повітря щільним, щільним настільки, щоб підняти важкі двері. Він втомився, а це вимагало зусиль. Подумки бурмочучи закляття переміщення, він уявив двері на спині скрійлінга.
Закурився пил. Двері пронеслася по залу і обрушилася на скрійлінга, придавивши його до землі. Скрійлінг дико завив. Цікаво, від болю або від люті, подумав Зедд.
Двері підвелися, посипалася всяка труха. Скрійлінг тримав двері на голові і реготав, на шиї у нього все ще бовталася лоза, якою його безрезультатно намагалися задушити.