Екологи, або Копроконська історія
Шрифт:
— А хіба неправда, що правління Ради впливає на всі рішення Коаліці"i. І у майбутньому не буде ні королів, ні президентів, тільки намісники Ради? — (завчена фраза, старанно вимовлена), це розумне запитання від розумно"i дружини міністра — пані Пантро.
Я цю даму добре запам'ятала — достойна жінка достойного чоловіка.
— А хіба Коаліці"i забороняють вийти із складу Ради? — збила я "i"i з пантелику зустрічним питанням.
Пані заговорили всі разом, ніби кудахкали курки у курнику. І навіть погодились зі мною що Коаліцію Рада не контролює.
Про нюанси я мовчу.
— А чи правда, що
А я думала про те скільки невинних пасажирів та жителів далеких планет, чи мирних тедролів потрапили на Копроконе без згоди у трюмах работорговців.
А в чому, скажіть, жах? В лицемірстві, панове, жах… Середньовіччя правдиве, хоча й жорстоке в сво"iй дитячості, якщо там узаконене рабство, то вони не кривлять душею — такі звича"i. А Копроконе вважає себе цивілізованою планетою, і таємно скуповує невільників, вважаючи, що ніхто не помічає. Але, вибачте, ніякий космічний пірат не зберігає таємниці свого партнера, чутки при космічних швидкостях розлітаються у Всесвіті. І чоловік ціє"i красуні теж мабуть має відношення до торгівлі людьми. Та відповідала я коректно і абстрактно:
— Я чула що космічний патруль бореться з піратами, та занадто великі територі"i…
Пані знову заговорили всі разом:
— Як так можна?! Хіба работоргівля не заборонена?! Ганьба патрулю, що не виконує сво"i обов'язки! Потрібно всі сили кинути на боротьбу з піратами! І чому ця Рада не запропонувала калтокійцям розібратись з нахабними піратами?..
І ні з того ні з сього змінили тему:
— А чи правда, що на багатьох планетах Коаліці"i жінки ходять вулицями міст голими?
Прес-конференція якась… Та це питання жінок цікавило більше ніж космічна работоргівля..
Я зітхнула і відповіла:
— На планетах Світу різні закони. Жінки тих планет дуже б здивувались вашим звичкам загортати тіло, дароване богами, в одяг, а інші жінки на інших планетах закривають навіть обличчя, не згадуючи вже про інше. Всі ці звича"i пояснюються кліматом чи вірою, і всі логічно виправдані.
Мо"i дами замислились, а мислити "iм важко. Чи я занадто прискіпуюсь до цих придворних жінок? Жінки патріархальних планет мусять бути розумнішими від розумних, багато з них приймають рішення замість сво"iх показних чоловіків, правлять тихо і непомітно, як сірі кардинали. І я закинула "iм в голови спокусливі думки:
— А є такі планети, де головна і сильна стать — то жінки, а чоловіки виховують дітей і займаються хатніми справами. Буває, що у жінок по декілька чоловіків.
Мо"i пані ахнули, повеселіли, почали мріяти, запитувати, я ледь встигала відповідати.
А закінчили чомусь розмовою про мого гарного брата, з яким ми так схожі. Звичайно, ми ж близнюки.
— У нього є дружина?
— Немає.
— Чому?
— Ще не закохався.
— Навіть ні з ким не зустрічається?…
— Вибачте не знаю, запитайте у нього самі.
— Дівчинко, а ви вже бували у такому товаристві? — старша велична дама ледь не погладила мене по голові.
— Ні, єдиний мій бал називався випускний з вищого учбового закладу.
Вони
Мене врятували, перші акорди музики. Величезна, яскраво освітлена зала наповнювалась танцюючими парами, вони кружляли по блискучому паркету, що, як скло, відображав людські фігури, силуети і яскраві кольори пишного одягу. Чомусь мене запросив до танцю Корде Пантро, від нього і від його думок неприємно пахло. Він мене вивчав. А я мусила йому посміхатись…
Президент повернувся до зали… похмурий, Гел зайшов слідом за президентом… спокійний, та спантеличений. Президент запросив гостя за ігровий стіл. Я хотіла підійти, та мене несподівано запросив танцювати незграбний сумний юнак. Танцювати з таким високим хлопцем незручно, а він бідолага весь час сутулився і мовчки збентежено посміхався. Я здивувалась, коли відчула зміст його думок. Юнак виявився сином копроконського президента, і батько його зневажає називаючи слабохарактерним розумников, котрому вже не навчитись жорстокості так потрібно"i для владарювання. Батько-диктатор не таким би хотів бачити свого спадкоємця. І завдяки цьому юнаку я впевнилась, що той президент копроконський котрий сидів на троні не підставна особа, а справжнісінький, самовпевненний до безглуздя, президент копроконський пан Такароне. Тепер я хочу зрозуміти навіщо цей величний місцевий пан запросив нас до палацу, що він знає про мету нашого прибуття, і що може знати про нас с Гелом, зокрема.
Подякувавши партнеру за танець, я протиснулась до столу, за яким сиділи гравці.
Гел не вміє і не любить грати у карти. Іноді, коли необхідно, вчиться, і успішно викидає з голови цю науку. Такароне терпляче пояснював умови гри, механічно роздаючи карти і спостерігаючи за виразом синіх очей свого співрозмовника.
— Ця гра на витримку і хитрість, — казав пан Такароне — президент.
— Мені здається, я недостатньо хитрий, аби виграти у цій грі, - відповідав Гел, беручи до рук сім яскравих карток з зображенням королів, принцес і принців.
— Тоді вам буде важко грати в цю гру і ви неодмінно програєте, — попереджав Такароне і кидав на стіл першу карту.
— Кожна гра закінчується, коли хтось програє, бо переможцю не цікаво продовжувати боротьбу із слабким супротивником, — задумливо відповідав мій брат, роздивляючись яскраві малюнки на сво"iх картах. В цій грі він ще нічого не розумів, і що сумно так само він ще нічого не розумів у політиці президента Такароне.
— А для вас це лише гра? — здивовано запитував президент планети Копроконе.
— Для мене так, — спокійно відповідав гість і відразу ж запитав з дитячою посмішкою, — а для вас?
— Я люблю перемагати, і перемога для мене в радість, навіть якщо перемога лише у грі, - відповідав президент.
Міністр планетарно"i безпеки щось шепотів президенту у вухо. Інші сановники згрудились навколо свого володаря, старанно ловлячи кожне слово.
Багато дам залишилось без партнерів.
Мене взагалі ледь не задушили, довелось рятуватись втечею. І я вийшла на терасу. А на вулиці ніч. Вітер шумів віттям високих дерев, зривав з них жовто-червоне листя. Незатишно і темно.