"Економіка природокористування"
Шрифт:
Моніторинг — постійне спостереження, аналіз (порівняння з норматив ними параметрами) і прогноз стану навколишнього середовища в зв'язку з господарською діяльністю людини. Розрізняють три голов ні ступені моніторингу: глобальний біосферний, регіональний геосис-темний, або природогосподарський, і локальний біоекологічний, аб» санітарно-гігієнічний. Це один із головних елементів системи управ ління середовищем. Моніторинг вимагає серйозного обгрунтування складу показників, місця частоти і прийомів їх аналізу та прогнозу, узагальнення, зберігання і передачі
Навколишнє середовище — середовище існування і виробничої діяль ності людини. Під цим терміном звичайно розуміють природне середовище, що оточує людину. . Нерідко в це поняття включають еле менти штучного середовища (жилі будинки, промислові підприєм ства, канали, водосховища тощо). З розвитком суспільного вироб ництва і розширення сфери людської діяльності, яка охоплює май же всю географічну оболонку, стають необхідними комплексні за ходи з охорони навколишнього природного середовища. Навколишне середовище — поняття більш загальне, ніж природне середови ще існування.
Національне багатство — народне багатство, важливий показник еко номічного стану країни, у вартісному вигляді — сукупність спожив них вартостей, створених і нагромаджених суспільством за весь час його виробничої діяльності.
Національний парк — заповідник, у який допускаються відвідувачі для відпочинку.
Ноосфера — оболонка Землі, в якій виявляється вплив людини на структуру й хімічний склад біосфери.
Охорона природи — система заходів, спрямованих на підтримання ра ціональної взаємодії суспільства і природи, яка забезпечує збере ження і відновлення природних ресурсів, попереджає прямі та не прямі негативні впливи діяльності суспільства на природу і здоров'ї людини.
Природа — 1) у широкому розумінні — весь світ у розмаїтті його форм; 2) об'єкт природознавства; 3) сукупність природних умов іс нування людського суспільства; 4) «друга природа» — створені лю диною матеріальні умови її існування. Здійснення обміну речовин між людиною і природою — закон, який регулює суспільне вироб ництво як необхідну умову самого людського життя. Сукупна діяль ність суспільства суттєво впливає на природу, що вимагає раціо налізації і регулювання їх взаємодії.
Природні ресурси — важливі компоненти навколишнього середови ща, які використовуються в суспільному виробництві для задо волення матеріальних і культурних потреб суспільства. Головні види природних ресурсів — сонячна енергія, внутріземне тепло, водні, земельні, мінеральні, рослинні ресурси і ресурси тваринного світу.
Природно-ресурсний потенціал — сукупність природних процесів і явищ, яка впливає на господарську діяльність для одержання певного соціально-економічного результату (ефекту).
Природне техногенне середовище — нове утворення, яке поєднує при родні і техногенні елементи з певними соціально-економічними функціями.
Природокористування — задоволення потреб суспільства в елемента\ природи, може бути прямим і непрямим.
Продуктивність біологічна — відтворення біомаси рослин, мікроорганіз мів, тварин, які входять до складу тієї чи іншої екологічної систе ми. Звичайно виражається в масі продукції за рік на одиницю пло щі або .на одиницю обсягу. В більш вузькому розумінні — відтворення диких рослин і тварин, які використовуються людиною. Най більша біологічна продуктивність спостерігається в тропічних лісах.
Рекреація — відпочинок, відновлення сил людини, витрачених у про цесі праці. В багатьох країнах рекреаційне обслуговування — сут тєва галузь економіки.
Рекреаційні ресурси — сукупність природних ресурсів (клімат, вода, ліс, мінеральні джерела, земля, рослинність, ландшафти, пам'ятники культури тощо), яка визначає умови (можливості) відпочинку за межами постійного житла.
Ресурсний потенціал — характеристика можливості використання пев ного ресурсу за сучасною технічного рівня розвитку галузей, які провадять його видобуток і переробку. Деякі відмінності тракту вання і складових частин має аграрний ресурсний потенціал.
Сель — грунтові або грунтово-кам'янисті потоки, які раптово вини кають у руслах гірських рік внаслідок різкої повені, що викликана інтенсивними зливами, швидким сніготаненням та іншими причина ми. Боротьба з селями ведеться переважно шляхом закріплення грунтів і рослинного покриву, будівництва спеціальних гідротехніч них споруд.
Система інформаційного забезпечення — сукупність способів і засобів, які забезпечують збирання, зберігання, обробку та надання інфор мації про стан навколишнього середовища і реалізації запланованих. програм. Має декілька видів класифікації за сутністю, джерелами даних, способами обробки і перевірки.
Системний аналіз — це сукупність методологічних і практичних при йомів, які використовуються для підготовки і обгрунтування рішень стосовно складних проблем соціального, економічного, технічного, політичного та іншого характеру. Такий аналіз оснований на за стосуванні понять і принципів системи як єдності взаємопов'язаних елементів цілісного для досягнення поставленої мети.
Системний підхід — спосіб розв'язання практичних завдань, який по лягає в розгляді у єдиній системі вихідних умов, необхідних опера цій і засобів їх проведення.
Стабільність екосистеми — здатність протистояти будь-яким впливам і повертаїись у початковий стан.
Стічні води — води, забруднені побутовими і виробничими відходами^ Усуваються з території населених місць і промислових підприємств системами каналізації.
Територіальна комплексна схема охорони природи — передплановин. документ у системі регіонального планування, в якому обгрунтованокомплекс заходів з охорони і раціонального використання, освоєимя та відтворення ресурсів.