Енциклопедія російської душі
Шрифт:
— Коли народився, не знаю, а помер 1725 року.
— І чим він був знаменитий?
— Ой, матусю! — сказав Сірий. — Ну й запитання ти мені поставила! У нас ще історія не почалася.
— А по-моєму, вже скінчилася, — недобре посміхнулася мати.
— Не скажи! — стрепенувся син. — Росіяни ще всім покажуть.
— Так, нас бояться, бо є за що! — сказала мати. — І нехай бояться! Ми їм усім покажемо. А це що в тебе?
— Вавка. З гірки впав.
Не встиг я вбити Сірого, як усі хати стали цегляними. Деякі з них перетворилися на хмарочоси. Імпотенти
— Гусак, ану сюди!
У всіх наречені як наречені, а в моєї — пизда схожа на собачу. Чотири пари сосків, шерсть тигриста, ніс приплюснутий. Щоранку крутиться перед дзеркалом в самих французьких трусах. Відкрито розповідає чоловікам про настання менструації, але не часто користується прокладками, тому підлога в кімнаті закапана кров’ю. Майже кожний другий (48 %) росіянин — господар собак і 60,5 % власників кішок вступають зі своїми тваринами у статеві відносини. Тварини не тільки запрошуються у свідки для збудження плоті. Вони — активні співучасники подружньої єблі. Вони лижуть, смокчуть, роздряпують до крові геніталії господарок і господарів, які, за російською традицією, називають себе при цьому їхніми «мамами» і «татами». Бувають випадки, коли збуджений пес відкушує хуя своєму господареві. За міліцейською таємною статистикою, це найчастіше відбувається в Нижньому Новгороді. В царині зоофілії Росія б’є всі рекорди. Для прикладу, США сильно відстають, перебувають на 15-му місці, Франція — на 23-му, Англія — на 27-му. На другому місці — срібний призер по зоофілії — Сейшельські острови. Там собак після трахання вживають у їжу практично в сирому вигляді.
Мені трапився американець, великий ворог Росії. Все йому не подобалося. Ми гуляли в лісі. Йому хотілося привести Росію до морального знаменника або — знищити.
— У Росії моральність не повинна відрізнятися від інших країн, — сказав мені Грегорі на прогулянці.
— Але вона тільки-тільки розпочала свій шлях у цивілізацію. Ще вчора тут було мертве місце. Дай їй час.
— Не дам.
Я не витримав і почав на лісовій доріжці танцювати перед ним танець «Так»:
Так, я люблю все це.
Рижики.
Рибку.
Горілку.
Шашлик по-карському.
Так.
Офіціанта Васю.
Не ображайте.
Люблю.
Так.
Грегорі з підозрою дивився, як я танцюю танець «Так».
Російський
Сірий ніколи не був у Бобруйську. Я теж у Бобруйську не був і не прагну. Бобруйськом більше, Бобруйськом менше — яка різниця. Але Сірий, навіть не будучи вхожим до Бобруйська, — організатор Бобруйська, його хранитель, охоронець від єресі дрібних справ. Докази на користь Росії, зрозуміло, є. Росія, звичайно, безрука дурепа. Бобруйськ створено не для того, щоб вигадувати зручну машинку для протирання овочів, він в’янув у винаході штопора, але натомість Бобруйськ має святині й багато яскравих талантів: музичних, акторських, письменницьких. Що нездарніша й каламутніша бобруйська загальна маса, що гниліша картопля на бобруйських полях, то більше Бобруйськ плодить учених, він готовий завалити ними увесь світ.
— Ну, от і все, — потер руки Сашко. — Помер Сірий. А ви боялися.
— Приїхавши в Росію, Катерина обзавелася меблями. Якось в Америці мені розповіли, що «Вог» не наважився опублікувати на своїх сторінках фотографії цих їбальних меблів.
— Скільки б не говорила Катерина про те, що Росія — європейська держава, Пушкін мав рацію: розміщення Росії в Європі — помилка географії.
— Росія взагалі помилка.
— Не країна, а бездонна пизда.
— Здрастуй, снодійне!
— Якби Катерина залишилася в Європі, вона б не писала слово «еще» із чотирма орфографічними помилками — исчо.
— Я теж хочу исчо.
— Вона збісилася не тому, що була німфоманкою, а через те, що в Росії жінкам страшенно кортить їбатися. Про це виняткове явище писали всі мандрівники, включаючи мадам де Сталь.
— Російський клімат давить на клітор.
— Чому в Росії усе влаштовано так безсоромно?
— Кислотно й депресивно…
— Ми нічого не мали, але в нас, здається, була совість. Ми втратили совість.
— Персики! Як добре бути безсовісною…
— Російське населення не тільки відмінне від європейців, а й радикально протилежне Європі.
— Якщо ми не вони, то — хто? Ми — не Азія. Не сци, сестро, не знявши труси. Ну, будь ласка.
— Нас також важко назвати євразійцями. Ми не з’єднуємо дві культури, а внутрішньо ворожі обом. З більшою підставою можна сказати, що нас немає.
— Ми — онтологічне «ніщо». Чистий продукт. Зефір у шоколаді.
— Прагнення визначити наш зефір викликане не філософською невдоволеністю, а пекучими питаннями самооборони. Як захиститися від самої себе, якщо ти росіянка?
— Я подумала зараз, сестри, що якщо росіянин — мочило самого себе, то виходить, така доля і примха. Монтень стверджував, що кожен має право на самознищення.
— Росіяни знищують самих себе як великими статистичними порціями, так і поодинці, але не розуміють цього, їм, навпаки, здається, що вони себе не знищують.