Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення)
Шрифт:
…
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. ВЧЕННЯ ПРО ПОНЯТТЯ
§ 160. Поняття є те, що вільнеяк суща для себе субстанціальна могутність,і є тотальність,у якій кожний з моментів є ціле,являючи собою поняття, і покладене як нероздільна з ним єдність; таким чином, поняття у своїй тотожності із собою є в-собі-і-для-себе-визначене.
Додаток.Точка зору поняття є взагалі точка зору абсолютного ідеалізму, і філософія є пізнання за допомогою понять, оскільки все те, що інша свідомість вважає сущим і самостійним у своїй безпосередності, у ній пізнається лише як ідеальний момент. У розсудковій логіці поняття розглядається звичайно
…
§ 161. Поступальний рух поняття не є більше ні перехід, ні видимість в іншому, але є розвиток,тому що розрізнене одночасно безпосередньо покладене як тотожне з іншим і із цілим і визначеність покладена як вільне буття цілісного поняття.
…
§ 162. Вчення про поняття ділиться на: 1) вчення про суб’єктивне, або формальне,поняття; 2)вчення про поняття як визначеному до безпосередності, або вчення про об’єктивність;3) вчення про ідею, про суб’єкт-об’єкт, єдність поняття й об’єктивності, про абсолютну істину.
…
А. СУБ’ЄКТИВНЕ ПОНЯТТЯ
а. Поняття як таке
§ 163. Поняттяяк таке містить у собі: 1) момент загальності,як вільна рівність із собою в його визначеності, 2) момент особливості,визначеності, у якому всезагальне залишається нескаламучене рівним собі, і 3) момент одиничності,як рефлексію-в-себе визначеностей загальності й особливості, негативну єдність із собою, яка є в-собі-і-для-себе- визначеней разом з тим тотожне із собою, або всезагальне.
…
b. Судження
§ 166. Судженняє поняття в його особливості, як розрізнення відношеньсвоїх моментів, які положені як для себе сущі й разом з тим тотожні із собою, а не один з одним.
…
) Якісне судження
§ 172. Безпосереднє судження є судження наявного буття,є суб’єкт, покладений у деякій загальності як у своєму предикаті, який є деяке безпосереднє й, отже, чуттєва якість. …
…
) Рефлексивне судження
§ 174. Одиничне, покладене в судженні якодиничне (рефлексія в себе), володіє деяким предикатом, у порівнянні з яким суб’єкт у відношенні до себе разом з тим залишається деяким іншим.В існуваннісуб’єкт уже більше не безпосередньо якісний, а перебуває у відношенній у зв’язкуіз чимось іншим, з деяким зовнішнім світом. …
…
) Судження необхідності
§ 177. Судження необхідності як тотожність змісту в його відмінностях: 1) з одного боку, містить у предикаті субстанціюабо природу суб’єкта, конкретне всезагальне - рід;а
2) У силу своєї субстанціальності обидві сторони одержують форми самостійних дійсностей, тотожність яких є тільки внутрішнятотожність, і, отже, дійсність одного є разом з тим не йогобуття, а буття іншого;таке гіпотетичнесудження.
3) Коли в цьому озовнішненні поняття покладенаодночасно внутрішня тотожність, то всезагальне є рід, який у своїх одиничних проявах, що виключають один одного, тотожний із собою; судження, яке має це всезагальне своїми двома сторонами (всезагальне як таке й всезагальне як коло виключаючих один одного відособлень), судження, чиє або- або,а також “як те, так і це”є рід, - таке судження є диз’юнктивне судження.Всезагальність спочатку як рід, а тепер також як коло її видів визначена й покладена цим як тотальність.
…
) Судження поняття
§ 178. Судження поняттямає своїм змістом поняття, тотальність у простій формі, загальне в його досконалій визначеності.
…
с. Умовивід
§ 181. Умовивід є єдність поняття й судження; воно є поняття як проста тотожність, у яку повернулися відмінності форм судження, і воно є судження, оскільки воно разом з тим покладене в реальності, а саме у відмінності своїх визначень. Умовивід є розумней всерозумне.
Примітка.Зазвичай вказується, що умовивід є форма розумного,але в якості лише суб’єктивної форми без будь-якого зв’язку між цією формою й розумним змістом (наприклад, яким-небудь розумним основоположенням, вчинком, ідеєю тощо). Взагалі багато й часто говорять про розумнеі апелюють до нього, не вказуючи, у чому полягає визначеністьцього розумного, щовоно собою являє, і менше всього міркують при цьому про умовивід. Насправді ж формальний умовивідє розумне таким нерозумним чином, що воно геть зовсім непридатне для якого-небудь розумного змісту. Але так як зміст може бути розумним лише в силу тієї визначеності, завдяки якій мисленняє розум, то воно може бути розумним лише через форму, якою є умовивід. Але останнє є не що інше, як покладене(спочатку формально), реальне поняття …Тому умовивід є суттєва основа всього істинного;і дефініція абсолютногозазначає тепер, що вона є умовивід, або, виражаючи це визначення у вигляді речення, все є умовивід.Все є поняття,і його наявне буття є розмежування моментів, так що його все загальнаприрода повідомляє собі зовнішню реальність за допомогою особливості, і завдяки цьому і як негативна рефлексія-в-себе вона робить себе одиничним.…
…
§ 193. Ця реалізація(Realisierung) поняття, у якій загальне є ця єдина,що повернулася назад у себе тотальність, чиї різні члени суть також ця тотальність, і яка через зняття опосередкування визначила себе як безпосереднюєдність, - це реалізація поняття є об’єкт.
Примітка.… Але під об’єктом зазвичай розуміють не тільки деяке абстрактне суще, або існуючу річ, або дещо дійсне взагалі, а дещо конкретне, у собі завершенесамостійне; ця повнота є тотальність поняття.