Гаррі Поттер і напівкровний принц
Шрифт:
– І куди ти подасися, якщо не повернешся до школи?
– Мабуть, повернуся в долину Ґодрика, - пробурмотів Гаррі. Після загибелі Дамблдора ця думка твердо засіла в нього в голові.
– Для мене все це почалося там. Я прос то відчуваю, що мушу туди вирушити.
– А потім що?-запитав Рон.
– А потім я повинен розшукати решту горокраксів - що ж іще?
– Гаррі дивився на білу Дамблдорову гробницю, що віддзеркалювалася у воді на тому боці озера.
– Він хотів, щоб я їх познаходив, тому й розповів мені про них. Якщо Дамблдор мав рацію… а я в цьому не сумніваюся… то їх залишилося чотири. Я мушу їх знайти й знищити, а потім здобуду сьому частку Волдемортової душі - ту частку, що й досі міститься в його тілі, і саме я повинен його вбити. А якщо на моєму шляху трапиться Северус Снейп, - додав він, - тим краще для мене й тим гірше для нього.
Запанувала довга тиша. Юрба вже майже розсмокталася, а ті, хто ще затримався, старанно обходили монументальну постать Ґропа, що пригортав Геґріда, чиї тужливі завивання й досі відлунювали понад водою.
– Ми будемо там, Гаррі, - сказав Рон.
– Де-там?
– У твоїх тітки й дядька, - пояснив Рон.
– А потім ми вирушимо з тобою, куди завгодно.
– Ні… - рішуче заперечив Гаррі; він на це не розраховував, він хотів дати їм зрозуміти, що в цю надзвичайно небезпечну мандрівку вирушить сам.
– Ти нам якось казав, - тихенько нагадала Герміона, - що є ще час повернутися
– Ми будемо з тобою, хоч би там що, - додав Рон.
– Але ти, старий, повинен ще заскочити до моїх батьків, перш ніж кудись вирушати, навіть у долину Ґодрика.
– Чому?
– Весілля у Білла й Флер. Забув?
Гаррі вражено на нього глянув; думка, що й далі можуть існувати такі нормальні явища, як весілля, здавалася неймовірною, але прекрасною.
– Так, весілля пропускати не можна, - сказав він зрештою.
Його рука мимоволі стисла фальшивий горокракс. Не зважаючи ні на що - ні на темний і непевний шлях, що лежав у нього попереду, ні на вирішальну зустріч з Волдемортом, яка, він це знав, неодмінно настане за місяць, рік, чи за десять років, серце в Гаррі затріпотіло від думки, що він насолодиться разом з Роном і Герміоною ще одним, останнім золотим днем спокою.
This file was created
with BookDesigner program
27.02.2008