Гаррі Поттер і орден Фенікса
Шрифт:
— Гм, гм, — мугикнула професорка Амбридж.
— Так? — повернулася до неї професорка Макґонеґел, і її брови так насупилися, що утворили одну довгу сувору лінію.
— Я лише хотіла знати, пані професорко, чи ви отримали мою записку з датою й годиною інспек...
— Очевидно, що отримала, бо інакше я поцікавилася б. що ви робите в моєму кабінеті, — сказала професорка Макґонеґел і рішуче повернулася спиною до професорки Амбридж. Багато учнів обмінялися радісними поглядами. — Як я вже сказала,
— Гм, гм..
— Цікаво, — ледве стримуючи роздратування, обернулася професорка Макґонеґел до професорки Амбридж, — яким чином ви будете оцінювати методику мого навчання, якщо постійно мене перебиватимете? Доводжу до вашого відома, що я не дозволяю нікому розмовляти, коли говорю я.
Професорка Амбридж мала такий вигляд, ніби отримала ляпаса. Вона нічого не сказала, тільки розкрила свій нотатник і почала в ньому щось розлючено шкрябати.
Професорка Макґонеґел з абсолютно, незворушним виглядом знову звернулася до учнів.
— Як я вже казала, закляття "щезник" ускладнюється настільки, наскільки складнішу тварину треба "щезнути". Слимаки, як безхребетні, піддаються досить легко, а от з мишею, як представником класу ссавців, мороки буде значно більше. Таким чином, ці чари не можна виконати, думаючи про вашу вечерю. Отож... ви знаєте магічну формулу, побачимо, що у вас вийде...
— Як вона може мені дорікати, що я втрачаю з Амбридж самовладання! — прошепотів Ронові Гаррі, але на обличчі в нього сяяла усмішка — він уже зовсім не сердився на професорку Макґонеґел.
Амбридж не ходила по класу за професоркою Макґонеґел, так як вона робила це з Трелоні. Мабуть, збагнула, що професорка Макґонаґел такого їй просто не дозволить. За те весь час щось записувала, сидячи у своєму кутку, а коли професорка Макґонеґел нарешті звеліла всім збирати речі. Амбридж підвелася з похмурим виглядом.
— Це вже початок, — сказав Рон, тримаючи в руках довжелезного і в'юнкого мишачого хвоста, а тоді кинув його в коробку, з якою ходила по класу Лаванда.
Виходячи з класу, Гаррі побачив, як професорка Амбридж підійшла до вчительського столу. Він штурхнув Рона, а той — Герміону, і вони всі втрьох непомітно позадкували, щоб підслухати розмову.
— Чи давно ви вчителюєте в Гоґвортсі? — запитала професорка Амбридж.
— У грудні буде тридцять дев'ять років. — відрубала професорка Макґонеґел, заклацуючи замочок портфеля.
Професорка Амбридж це записала.
— Дуже добре, — сказала вона, — впродовж десяти днів ви отримаєте результати інспектування.
— Ніяк не дочекаюся, — холодно й байдуже озвалася професорка Макґонеґел, йдучи до дверей. — Ворушіться, — підігнала вона Гаррі, Рона й Герміону.
Гаррі не міг стримати усмішки і міг би поклястися, що отримав у відповідь таку саму усмішку.
Він думав, що наступного разу побачить Амбридж аж увечері,
— Ви не постійно викладаєте цей предмет? — почув Гаррі її запитання, коли вони підійшли до складаного столу, на якому зграйка поневолених посіпачок, схожих на живі гілочки, порпалася в пошуках мокриць.
— Щира правда. — відповіла професорка Граблі-Планка. заклавши за спину руки і похитуючись туди-сюди. — Я замінюю професора Геґріда.
Гаррі стурбовано перезирнувся з Роном та Герміоною. Мелфой шепотівся про щось з Кребом і Ґойлом. Він неодмінно скористається такою нагодою, щоб оббрехати Геґріда на очах у представника міністерства.
— Гм. — мугикнула професорка Амбридж і стишила голос, хоч Гаррі й далі чув її цілком виразно. — Цікаво... директор чомусь на диво неохоче ділиться зі мною інформацією з цього приводу... може, ви мені скажете, чим викликана така довга відпустка професора Геґріда?
Гаррі побачив, як Мелфой пильно глянув на професорок.
— На жаль, — безтурботно відповіла професорка Граблі-Планка, — мені про це відомо не більше, ніж вам. Я отримала від Дамблдора сову з пропозицією попрацювати кілька тижнів і дала згоду. Більше я нічого не знаю. То можна починати?
— Так, будь ласка. — дозволила професорка Амбридж, шкрябаючи щось у своєму нотатнику.
На цьому уроці Амбридж обрала іншу тактику й ходила між учнями, розпитуючи їх про магічних істот. Майже всі відповідали добре, і настрій у Гаррі трохи поліпшився — учні Геґріда не підвели.
— Якщо брати загалом, — звернулася професорка Амбридж до професорки Граблі-Планки після довгого розпитування Діна Томаса, — то як ви, тимчасовий член учительського колективу... можна сказати, об'єктивний спостерігач... як ви оцінюєте Гоґвортс? Чи ви отримуєте достатню підтримку від шкільного керівництва?
— О, так, Дамблдор просто чудовий, — гаряче підтвердила професорка Граблі-Планка. — Мені тут усе подобається, я дуже задоволена.
Амбридж недовірливо, але чемно шкрябнула щось у нотатнику й розпитувала далі: — А що ви плануєте вивчати цього року... звісно, якщо не повернеться професор Геґрід?
— Я ознайомлю учнів з істотами, про яких найчастіше розпитують на іспитах для отримання СОВ, — пояснила професорка Граблі-Планка. — Уже не так багато й залишилося ... вони проходили єдинорогів та ніфлерів, тож ми вивчимо порлоків та кнізлів, навчимося відрізняти крупів від кнарлів і так далі...
— Видно, що ви знаєте свою роботу, — сказала професорка Амбридж і відверто позначила щось у нотатнику великою галочкою. Гаррі не сподобалось, що вона наголосила на слові "ви", і ще менше сподобалося, коли вона звернулася до Ґойла. — Я чула, що на цих уроках учні зазнавали травм?