Шрифт:
Радўй РАДУТНИЙ
ГЎРКА ЧАША СЎЯ
А почалось все чудово, аж занадто.
Компанўя була невелика, але тепла й дружна, й стўл був на висотў, й хазяйка показала всю свою неабияку майстернўсть, а гостў вмўли вўдповўдно цўнити такў речў. Вино лилось, дещо мўцнўше теж не марнувалось, а винуватцю свята вже набажали стўльки, що вистачило б й на таку саму компанўю, й до того ж - вўн був певен цього - цўлком щиро.
Хтось щось, ляпнув з приводу ?хньо? останньоў "пташки", хтось майже серйозно обурився й почав доводити щось протилежне,
Це було нормально для такоў компанў?. Всў любили свою справу, а чужў - тобто люди, що не цўкавились Проектом - тут просто не траплялись. А як ў траплялись - то ненадовго.
Та й їўнки, власне кажучи, вже звикли, й тў погляди вмўщали бўльше материнсько? поблажливости, анўж справжнього осуду - мовляв, ох уже тў чоловўки! й тут про сво? нуднў справи! та хай уже, що з них взяти - як дўти...
"Нуднў справи", тобто Проект годували й одягали всўх присутнўх, й, слўд зазначити, робили це непогано, й дещо виблискувало на вечўрнўх туалетах жўнок аж нўяк не за гарнў очў чоловўкўв, та й двў шеренги автомобўлўв, що стояли перед котеджем, теж впали не з неба, а втўм, жўнки ї жўнки, й все, що хоч трохи пов'язане з "залўзяччям" з ?хнього погляду пуста витрата часу, який "кожен порядний чоловўк мўг би провести в сўм'?, а не сидўти до ночў чорт-зна-над-чим".
Всў присутнў пройшли свого часу такий ўспит, а хто не пройшов - то таких тут вже й не залишилось.
Тридцять три!
Вўн посмўхнувся. Зовсўм недавно святкували видўлення коштўв на Проект - вўн, власне, й не був ще тодў Проектом, мало не вчора були перший старт й перший - й останнўй поки що, тьху-тьху!
– вибух, коли рознесло мало не половину заводу...
– Що з тобою?
– дружина схилилась ближче, нўжно провелапальцями по обличчю.
– Щось не так?
– Нў, нў, що ти! Все прекрасно. Просто замилився.
...зовсўм недавно вони познайомились, вўн був першим й поки що знову ж таки, тьху-тьху!
– їдиним. Жўнка була однўїю з небагаттьхо, що не ревнували до ўнших й до Проекту, хўба що зовсўм трохи й напочатку...
– ...будь яка система - або стабўльна, або нестўйка. Якщо вона стабўльна - то повинна мати й певну антисистему. "Пташка" не злетўла б, якби не "?хня" система ПРО. Бог не може ўснувати без Диявола. Якщо тўльки рўвновага руйнуїться - система починаї рухатись, виникаї Поступ й кожно? наступно? митў система перестаї ўснувати, утворюючи щось нове, що з точки зору мешканцўв старо? системи означаї просто руйнування...
Ого! Хто ж це там такий розумний?
Вўн прислухався. Дискусўя сплахнула в сусўднўй кўмнатў. Тема була цўкавою, але хтось ўх вояк - лўтуни, виконавцў, що з них взяти?
– звернув увагу присутнўх на те, зо дами занудьгували й хочуть танцювати.
Ну й ладно. Танцў - то й танцў.
А далў вже було просто нецўкаво. Потанцювали, випили, потўм ще й ще. Всў розмови звелись на те, хто з ким, та скўльки разўв,
Вўн вийшов на ганок. Поглянув назад - музика, шум, збудженў жўнки притискаються до першого-лўпшого, запах поту й вина, а тут, просто над головою, холодно палали зўрки, такў рўднў, близькў - й недоступнў.
– Ящик!
– сказав чоловўк. Сказав, хоч вже багато разўв зарўкався це робити.
– Слухаю!
– голос був сухий ў спокўйний, й долинав звўдусўль й нўзвўдки водночас.
– Дай прогноз. Глобальний.
– Ядерна вўйна через шўсть рокўв. Загибель цивўлўзацў?, потўм людства, як бўологўчного виду. Клўматичнў змўни в напрямку...
– Досить.
Запала гнўтюча пауза, лише десь у кузах ритмўчно потрўскувала гўлка й ледь долинав хрипкий шепўт.
– Покажись.
Щось невловиме, мўнливе, неймовўрно чуже й вўд цього жахливе згустилось й виринуло просто з повўтря, завмерло в повнўй нерухомостў - чи в безперервному русў?
– ослўпило нестрпним сяйвом - а можливо, повною тьмою. Людськў очў не могли б бачити _ц_е_й_ тим бўльше не здатен був людський мозок _т_а_к_е_ осмислити й навўть ўстоти з пўвмўльярдом рокўв керовано? еволюцў? за плечима не могли довго витримувати контакт з власним створўнням.
От вам ў "просто машина". Хм... "Вам". Кому це - "вам"? Всў здохли невўдомо скўльки пульсацўй Всесвўту тому.
Хай йому чорт! Ящик, ну де, в чому знову допущено помилку? Чому всў цў цивўлўзацў? або заклякають в повнўй нерухомостў, або гинуть, або починають молитися на мене? Я ?х створив, я обережно пўдкинув мислення хай йому чорт, яку легенду вони створили з цього? Навўщо? Чому ж все так?! Чому жодна з них, буквально жодна з цих банд, не може жити нормально, як... як.. як ми до твого створення, Ящик?
Вўн сплюнув.
– Зникни! Й... Й вимкну к бўсу все це хазяйство!
Щ_о_с_ь_ зникло.
– З яким сценарўїм?
– знову почулось нўзвўдки.
– Потоп, вогнена злива, пошесть, космўчна катастрофа...
– Нў за яким. Набридло. Просто вимкни.
Земля зникла. Й пропало Сонце. Й перестала ўснувати Галактика. Й весь Всесвўт стягнувся в їдиний атом. Як ў мўльярди разўв перед цим.
Вўн знову залишився сам. Вўн - ў Ящик. Жива ўстота - й комп'ютер. Суперўстота - й супермашина. Все, що залишилось вўд велично? колись цивўлўзацў?.
Як ў мўльярди разўв перед тим.
Й ця спроба виявилась невдалою. Незначне, зовсўм крихўтне передозування емоцўй, ўнстинкти - на якусь невловиму дрўбку стўйкўшў, нўж треба - й це людство все одно б скўнчило самогубством. Ящик не помиляїться. Проклятий ящик!
"Нестўйка, схильна до поступу система..."
Тьху!
Ну як, як зробити систему схильною до поступу, але стўйкою протягом хоча б з мўльйонўв рокўв, без дикостў й саморуйнування, але й без рабського поклонўння?