Камертон Дажбога
Шрифт:
— Страшні твої антитези. Як їх об’єднати?
— Думай. Лише безжальне зривання всіх елегійних покривал допоможе віднайти правду. А може, й правда— двосічна, як Меч Логоса, котрий сидить на білому коні Апокаліптичного Вершника?
Химерна розмова з Чорним Папірусом кинула мене у вихор тяжких роздумів. Якось несподівано я почав розуміти причину фіаско свого експерименту з часом… та й взагалі причини гносеологічного абсурду віків. Ми завжди потрапляли у заздалегідь підготовлені пастки інтелекту. Творець мозкового комп’ютера Аріман-Люцифер так сформував його алгоритми, що ми вічно ганяємося за власним хвостом, як окультний змій древніх
Розпалене багаття кличе вогняні душі, але до нього насамперед лине найшаленіша пітьма, як, наприклад, нічні метелики до ліхтаря.
Коли полум’я згасає — що залишається на тому місці?
Скопище лютого мороку, чорних метеликів, войовничої пітьми… тобто — зола Духу.
Тому нові шукачіповинні розпалювати на новому місці.
Майже банальний закон. Але це правило багаття ігнорується майже всіма шукачами правди.Нам жаль, нам страшно покидати ті вмістилища, де колись наші серця й розуми утверджували Древо Істини… і ми знову оживотворюємо вогнища, де запанували вороги. Це те, що казав Христос: «Коли побачите мерзоту запустіння, пануючу на місці святому…»
Матінко! Здається, я починаю звільняти свою Першосуть від павутини псевдонауки. Треба хутчіше одужувати, кликати співробітників. Бо хто скаже, чи діждуться мене Космократори в Лабіринті Хроноса?
Сон втікає. Тяма клекоче ураганами осмислень.
Знову думаю про фундамент майбутніх досліджень. Досить працювати й мислити методом «тику». Так можна уподібнитися мавпам, які, безладно тикаючи пальцями в клавіатуру друкарської машинки, сподіваються «випадково» створити геніальну поему чи роман. Треба мати чіткий ментальний орієнтир. Всесвіт — це своєрідний континуальний матеріал: якщо відсутнє знання про його характеристики (саме фундаментальне знання), то марні всі наші заміри і мрії. Можуть бути окремі вражаючі «досягнення» (політ до інших планет, створення ядерної топки чи бомби, формування швидкодіючих обчислювальних пристроїв, генноінженерні експерименти), але вони хутко вичерпують своє призначення, стають тривіальними або навіть шкідливими, а «наука» й далі морочиться з інерцією впливу, породженого цими «відкриттями». Наприклад, теорія відносності. Постулат про обмеження швидкості світла, а отже — обмеження швидкості розповсюдження причинності. Теоретики в напівсні приймають абсурдні концепції, забуваючи трішечки поворушити мізками: як може існувати безмежний Всесвіт з конечною швидкістю Променя, який, власне, повинен об’єднувати складові частки Космосу в цілісність?
Щось має бути в наявності, що «склеює» Світобудову в єдину оселю Буття. Іце щось повинне мати миттєву швидкість. Бути всюдисущим. Це — характеристика Бога, Творця.
Що ж володіє такою динамікою?
У народній казці є запитання: що в світі найбистріше?
Відповідь: мисль, думка.
Пращури знали без зайвих «філософій» правду. Отже, знову й знову — проблема самосвідомості. Скоріше, проблема самоусвідомленого «Я».
Самоусвідомлення(поза всякими спекулятивними умовностями) — фундамент і основа Буття.
Ха-ха! Раніше ідеологи-теоретики одразу начепили б на мене ярличок «соліпсиста», «суб’єктивного ідеаліста». Проте геть всі безкрилі філософствування. Має значення лише правда про світ, про буття. Хіба дарма Христос казав: «Пізнайте правду, і правдазвільнить
А ще далі — в глибині віків — прозвучала дивна заповідь: «Я — Господь Бог твій». Як банально збагнули цю заповідь! Буцімто Хтось, котрого бачив Аврам чи Мойсей, сказав це про себе. Що нібито це Він — «Господь Бог» наш. Але ж сама логіка речення свідчить, що Людині однозначно стверджується: твоїм Богом і володарем є «Я» — самосвідомість, самототожність.Тоді ясним є подальший імператив: «Хай не буде в тебе інших богів». «Не твори кумирів». Бо все — в тобі, в твоєму «Я». А хіба визначальна заповідь Христа інша? «Царство Небесне внутрі нас». Тобто — в твоєму «Я» і Космос, і Бог.
Чудово, чудово. Все лягає в єдиний ряд.
Отже, дорогенький Сергію, ти маніпулював з піною Хро-носа. Правдива суть часулишилася в глибині. Тому й катастрофа, невдача. Як хлопчисько, заліз в лабораторію Природи і почав тикати пальчиком у клавіші таємничого пульту.
Жадаємо «пересунутися» з однієї місцини часу-простору в іншу, подолати «розділення», відстані, масштаби. А що таке масштаб, що таке координати, величини, константи?
Усе це визначається лише свідомістю.
Що таке масштаб? Поза свідомістю? Квазари й метагалактики з їхніми вогняними вихорами — велетні чи пігмеї?
Якщо відсутня свідомість — їх можна віднести до категорії фантомів: щось існує, але це щосьє лише при наявності того, хто приймає це щось.
Головний бій Всебуття — за свідомість. Боги, демони, володарі всіх рівнів — усі прагнуть оволодіти психоенергетикою свідомостей.
Що таке Бог без свідомості віруючих? Що таке монарх без підданих? Що таке творець, письменник без читача, без глядача? Без тих, котрі поклоняються їм? Що таке учитель без учня?
Стій, стій! Тут нитка, йдучи за якою, ми розглядаємо таємницю Ари, Арімана, всіх богів, демонів, вікових війн в Небесах і на Землі. Яка буде вражаюча інверсія всіх світоглядів, космогоній, теогоній та світоглядних концепцій!
Самоусвідомлена душа — творець Всебуття.
Треба її визволити від будь-яких полонів — навіть найвишуканіших.
Братерство вільних душ — такий заповіт Матері Всебуття. Велика гра творчих сердець по закону радості — ось путь грядущої спільноти розумів Космосу.
Тут — корінь, вузол всіх тайн: у свідомості людини чи будь-якої істоти. Які ми далекі від цих механізмів! Силам опору вдалося спрямувати розум на розв’язання тривіальних завдань буденності.
Розімкнути Тартари душ. Розімкнути ментальний Тартар Землі, щоб знову Уран окропив своєю любов’ю замучену, зґвалтовану Планету. Бач, Горіор правду казав: я вертаюся до таємничого поняття Урана як об’єднаного духу всіх зоряних Еволюцій. Чи не пора розгадати Уранічний міф прадавніх еллінів?
Уран і Гея.
Їхня любов породжує перші форми Життя. Багатоликі, дивовижні, часто потворні.
Нарешті народжуються титани. Вільні, безстрашні, прекрасні. Смерть для них відсутня. Чому? Бо існує повна тотожністьбатьків (Урана й Геї) і дітей (Титанів).
Кажучи сучасною мовою, інформаційна ріка Всесвітупородила на Землі динамічний феномен життя.На рівні титанів(тобто високорозвинутих богоподібних істот) цей феномен став тотожний Всесвітові. Кожна істота мала в собі відображення Зоряного Вітця і Земної Матері. Все у Всьому. Звідки ж тоді підкралося лихо?