Капелюх Чарівника
Шрифт:
— Когось іншого заманимо? — запропонував Хропусь.
— Ні, це непорядно! Ану ж той хтось не зможе повернути собі справжню подобу?
— Заманимо ворога… — не відступався Хропусь.
— Гм… — замислився Мумі-троль. — А кого саме?
— Може, щура з помийної ями?
Мумі-троль похитав головою.
— Його не так легко обдурити.
— То може, Мурашиного Лева?
— Оце добра думка! — зрадів Мумі-троль. — Одного разу Мурашиний Лев затягнув мою маму у вирву і засипав їй очі піском.
Мумі-троль та Хропусь вирушили на пошуки
Підступних вирв Мурашиного Лева слід шукати на піщаному березі, тож вони попрямували до моря.
Невдовзі Хропусь натрапив на велику вирву і на миґах підкликав Мумі-троля.
— Він тут! — зашепотів Хропусь. — Та як його заманити до слоїка?
— Дай-но я спробую, — так само пошепки відповів Мумі-троль.
Трохи віддалік він прикопав слоїк у пісок горловиною догори і голосно крикнув:
— Слабаки ті мурашині леви!
Він подав знак Хропусеві, вони обидва завмерли над вирвою в очікуванні. Пісок заворушився, але ніхто не з’явився на поверхні.
— Страшенні слабаки! — повторив Мумі-троль. — Уявляєш, щоб заритися у пісок, їм і кількох годин забракне!
— Проте… — засумнівався Хропусь.
— Так-так! — Мумі-троль з усієї сили подавав йому знаки вухами. — Кількох годин!
Тієї ж миті з піску виткнулася жахлива голова з вибалушеними очима.
— Хто тут сказав «слабак»? — засичав Мурашиний Лев. — Я закопуюся за три секунди, не більше і не менше!
— То покажи нам, який ти спритний. Тоді, може, й повіримо! — під’юджував його Мумі-троль.
— Я вас піском засиплю! — гнівно пригрозив Мурашиний Лев. — Затягну до нори і з’їм!
— Ні-ні, не треба! — злякався Хропусь. — Ліпше покажи, як зумієш закопатися задом наперед за три секунди!
— Ось тут, нагорі, — Мумі-троль показав на місце, де він заховав слоїка. — Щоб ми ліпше бачили!
— Ще тільки бракувало демонструвати свою вправність перед шмаркачами! — погордливо пирхнув Мурашиний Лев.
Та все ж не зміг утриматися від спокуси довести, який він сильний та прудкий. Зневажливо форкаючи, Мурашиний Лев виліз із вирви і зверхньо поцікавився:
— То де мені закопатися?
— Ось тут, — тицьнув лапкою Мумі-троль.
Мурашиний Лев пересмикнув плечима і страхітливо настовбурчив гриву.
— Ну, начувайтеся! — рикнув він. — Зараз я закопаюся у пісок, та коли повернуся, то з’їм вас! Раз, два, три!
Обертаючись, мов пропелер, Мурашиний Лев задом увігнався в пісок саме над схованим слоїком. Він був такий розлючений, що вся справа й справді зайняла три секунди, а може, навіть лише дві з половиною.
— Покришку! Хутко! — заволав Мумі-троль.
Вони відгорнули пісок і міцно закрутили покришку на слоїку. Потім спільними зусиллями вийняли слоїк з піску і покотили додому. Мурашиний Лев горланив і погрожував, але його голос заглушував пісок.
— Страх який лютий, — мовив Хропусь. — Я навіть не наважуюся думати, що станеться, коли він вирветься на волю!
— Зараз не вирветься, — заспокоїв його Мумі-троль. —
Повернувшись додому, Мумі-троль скликав усіх друзів трьома довгими посвистами у лапу (що означало: трапилося щось нечуване!). Усі вмить збіглися з усіх усюдів і стали гуртом над слоїком.
— Що там? — запитав Чмих.
— Мурашиний Лев, — гордо відказав Мумі-троль. — Справжній лютий-прелютий Мурашиний Лев. Ми його упіймали!
— Які ви відважні! — захоплено вигукнула Хропся.
— А тепер запхаємо його до капелюха, — повідомив Хропусь.
— Хай стане такою ж потворою, як я, — додав Мумі-троль.
— Не галасуйте, а розтлумачте до пуття, що тут відбувається, — благальним голосом попросив Гемуль.
— Я перемінився на страхопуда, бо заховався у капелюсі, — пояснив Мумі-троль. — Ми дійшли такого висновку шляхом логічних міркувань. Настав час провести експеримент і подивитися, чи й Мурашиний Лев змінить свою подобу в капелюсі.
— Але ж нікому не відомо, на кого він обернеться! Ану ж стане ще страшнішим за Мурашиного Лева й усіх нас поїсть! — стетерів Чмих.
На якусь мить усі завмерли в тривожній мовчанці, дивлячись на слоїк та прислухаючись до звуків, які долинали звідти.
— Ой, ой! — налякало зойкнула Хропся й одразу знебарвилася. [2]
— Ми заховаємося під столом, доки відбуватиметься перетворення, а зверху притиснемо капелюха грубою книжкою, — запропонував Нюхмумрик. — Експериментів без ризику не буває! Кидайте його до капелюха!
2
Хропусі від хвилювання часто міняють своє забарвлення (прим. авторки).
Чмих шмигнув під стіл. Мумі-троль, Нюхмумрик і Гемуль тримали слоїка над капелюхом, а Хропся обережно відкручувала покришку. У куряві піску Мурашиний Лев упав до капелюха, а Хропусь блискавично прикрив його словником чужомовних слів. Потім усі шугонули під стіл і заховалися там.
Спершу нічого не відбувалося. Друзі визирали з-під скатертини у напруженому очікуванні. Нічогісінько.
— То все пусті вигадки, — вирішив Чмих.
Однак тієї ж миті Словник чужомовних слів почав морщитися. Чмих від надмірного хвилювання вгриз Гемуля за палець.
— Обережно! — роззлостився Гемуль. — Ти вкусив мене за палець!
— Ой, вибач! Я думав, що то мій!
Словник морщився все дужче. Сторінки стали схожими на зів’яле листя. З-поміж них виповзали чужомовні слова і розбрідалися по долівці.
— От трам-тарарам! — вражено скрикнув Мумі-троль.
Та чари ще не закінчилися. З крисів капелюха закапотіло, потім задзюркотіло, і враз потоки води потекли на килимок; чужомовним словам довелось рятуватися, дряпаючись на стіни.
— Мурашиний Лев став водою, — мовив розчарований Нюхмумрик.