Книга веселих порад
Шрифт:
Не встигли й фразу закінчити, коли дзвінок.
— Прошу пробачення, але не те… Перша літера «я», остання «р».
— Ящур.
— От спасибі. Кажуть, ви за професією інженер сільськогосподарських машин.
— Ні. Я історик.
— От чудесно. Тоді ви повинні знати місце битви Богдана Хмельницького з поляками.
— Жовті Води.
— Довга. Дайте коротшу назву.
— Пилявці.
— Ні, п'ять літер.
— Батіг.
— Що-о?
—
— Як батіг?
— Дуже просто. Місце битви Богдана Хмельницького під Батогом. Батіг — назва поселення. Нині його перейменували на село Веселе.
— Ага-а! От спасибі. А не скажете, хто в нашому будинку зоотехнік?
— Офіціант.
— Хто?
— Наш офіціант із ресторану «Млин».
— Ага! Так він зоотехнік… Цікаво. Побіжу до нього.
Через хвилину-другу.
— Пробачте. Питання з історії: домашні птиці, що врятували Рим.
— Гуси.
— Невже? Точно… Лягає… Цікаво, чи немає у нас у будинку перукаря?!
— У двадцять першій квартирі. Колишній агроном.
— Невже? От порадували!
Сусіда мчить на п'ятий поверх. Вихідний почався. Ви поспішаєте у ванну. Почистити зуби. Раптом стук у двері.
— Пробачте… Питання по вашій лінії… Назва кладовища, на якому поховано українського композитора Степового.
— Байкове, — гукаєте ви.
— От спасибі. Ну, ви — як я. А той зоотехнік ні в зуб ногою. Питаю його: свійська тварина. Самець. Чотири літери. Не знає.
— Кнур, — підказує син.
— Ти диви. Точно. Вгадав. Ну й синок. Цікаво, чи немає у нашому будинку літератора?
— Є. Колишній аптекар. Тепер вірші пише.
— Правда? Ну, ви мене вбили. Я побіг.
Ви сіли до столу. Дружина подала сніданок.
— Пробачте… Ви нікуди не поспішаєте?
— Ні, а що?
— От чудесно. Значить, попрацюємо разом. Аптекар не відчинив. Порося. Цікаво, чи є в нашому будинку артист? Тут питаннячко… Назва з трьох літер. Точніше — прізвище… Видатний український актор… Невже був такий? Із трьох літер?
— Юра, — кажу я.
— Та ні. Тут прізвище, який вам Юра.
— Юра, — повторюю. — Гнат Юра.
— Правда? Точно, збігається. От здорово. Юра! Ну й прізвище! Ніколи б не подумав.
— Є ще коротше!
— Не може бути? Яке!
— Ле.
— А це хто такий?
— Письменник Іван Ле. Автор «Роману Міжгір'я».
— Сам написав? Цікаво. Давайте запишу. Може, згодиться. Корабельний кухар. На «ки» починається і «ки» кінчається?
— Кок!
— Ну, точно.
— Місто, де навчався Ломоносов? Чотири літери.
—
— Як? У Києві — Ломоносов? Точно… На «ки» починається, на «ви» кінчається. Ти диви! Хто у нас педагог?
— Продавець газводи.
— Із другого парадного?
— Еге ж.
— Ну, спасибі. Я побіг. Ви ж нікуди не виходьте. В мене ще є журнальчик.
Я взявся за склянку. З холодним чаєм.
— Пробачте. Педагога нема. Може, ви скажете, як звали батька Віри Павлівни з роману Чернишевського «Что делать?»?
— Павло.
— У мене новий кросворд із «Огонька». Тут по-російськи.
— Павел.
— Ну й пам'ять у вас! Точно, перша «пи», остання «ли». Побіг до зоотехніка. Смачного вам…
— Жінко, підігрій чай, будь ласка…
Коли:
— Пробачте, але зоотехнік — свиня. Не відчинив. Хоч я чув, як він ходить по кімнаті й чавкає. Ну й люди тепер пішли. В мене двері не зачиняються, а тут людину не пустити на поріг, не допомогти. Питаннячко — раз плюнути: домашнєє животноє.
— Корова.
— Точно. Ну, спасибі. Виручили. А я вже розхвилювався. Вік не забуду. Ви найпрекрасніша людина. Смачного вам. Я побіг. Скажіть, у нашому під'їзді ботаніка нема?
— Сусід над вами.
— Невже? Він же пиво продає коло стадіону?
— Кінчав сільськогосподарську академію.
— З вищою освітою, значить. Недарма у вихідні дні при краватці ходить. Я побіг…
Коли дзвінок.
— Це знову я. Свійська тварина?
— Осел.
— Ну, спасибі. Ні, не підходить.
— Ішак, баран, — вигукуєте ви, поспішно натягаючи штани.
— Ну, спасибі. Ні, не те. На «си» починається, на «я» кінчається?
— Свинья.
— Пробачте, в мене вже український кросворд. Із журналу «Знання та праця».
— Значить, свиня.
— Точно. Ну, спасибі, як я одразу не здогадався!
— Найзручніший вид міського транспорту! На «ти» починається, на «і» кінчається. П'ять літер…
Нарешті сусіда мене доконав. Цього я й досі розгадати не можу. Весь дім на ноги підняли від зоотехніка до офіціанта. Але, хоч убийте, — ніхто не знає. Кліточки в сусіда так і не заповнені. Це був перший кросворд, якого сусіда не розв'язав. Я йому співчуваю.
P.S. Сьогодні випадково дізнався: найзручніший вид міського транспорту, виявляється, таксі. І як я зразу не здогадався. Ох і зрадіє сусід!
ЯК СТАТИ РАБОМ