Кришталеві небеса
Шрифт:
— Гаразд, — мовив Бог, вислухавши всіх, — переконали, янголи. Давайте найскладніший проект. Є такий?
Запанувала неприємна тиша. Потім з рядів вийшов старший янгол-фізик-теоретик і тихо сказав:
— Такий проект, великий Боже, є, але його ще не до кінця опрацьовано.
— Як то не до кінця? Терпець на вас треба мати, янголи…
— Не погодили… — ще тихіше мовив янгол.
— Боже мій, — сказав Бог, — вже проминуло півдня, а не створено жодного атома. Який жах! Ну чого стовбичиш, доповідай!
Янгол уклонився, взяв указку й почав:
— За
— Годі! — вигукнув Бог, послухавши ще трохи й остаточно втративши хід думок. — Дякую. Досить. Якщо вже я нічого не збагну, то люди й поготів нічого не втямлять. Проект затверджую.
— Але, Господи, в ньому є явні протиріччя, — спробував несміло зауважити хтось.
— То краще. Скільки всього цих атомів треба створити на увесь мій Всесвіт?
— М-м… Ми думали так… близько десяти в сімдесят третьому степені, великий Боже…
— Як то “близько”!? Мені потрібні точні цифри!
Підпертий до неіснуючої стінки, янгол у відчаї назвав перше, що збрело йому на думку, число:
— 246 893 150 117 868 465 111 567 468 111 241 665 556 778 834 567 890 126 788 997 612 552 465 669 218 467 647 853 579 991 438 855 194 штук.
— А не малувато? — засумнівався Бог. — Ну, та гаразд, може, вистачить. — Й урочисто виголосив: — Хай буде так!
І в пітьмі з’явилися не освітлені нічим шматки матерії. Десь хлюпотіла невидима в темряві вода. Бог трохи політав над водою, впевнився, що вона є, і повернувся назад.
Другим пунктом порядку денного (першого дня) стояло сотворіння суходолу, неба й світил. Але проекти, з’ясувалось, були ще в гіршому стані, ніж попередній.
І розгнівався Бог.
— Ви порушуєте мені графіки! — кричав він на завспіргала (завідувача відділом спіральних галактик і газових туманностей), що покірно схилив голову. — Що ж, по-вашому, я повинен сотворити світло раніше, ніж сотворю Сонце? Та це ж курям на посміховисько! Яким курям? Робіть своє діло, шановний! І щоб завтра… Що таке завтра? О Господи!
— Ясно, — зітхнув янгол-завідувач. — Дозвольте виконувати.
— Ідіть.
Далі була черга теорії світла. Але перш ніж стати перед грізні очі Генерального Конструктора, керівник підгрупи пошепки спитав у завспіргала.
— А Сам-то який сьогодні?
— І не питай. Лютий. Я вам, каже, покажу, як треба працювати!
Та цього разу обговорення відбулося порівняно спокійно. Було висунуто всього два проекти. Одна бригада теоретиків пропонувала створити світло у вигляді потоку дрібних часточок. Друга — розробила хвильову теорію. І ті й інші зійшлися на тому, що швидкість поширення світла повинна бути найбільшою в природі.
Бог довго слухав докази обох
— Ось що, крилаті, — мовив він, — є компромісна пропозиція. Хай буде світло і тим, і іншим водночас.
— Як то? — не збагнули янголи. — Це ж теорії, що виключають одна одну. АБО та АБО інша. Одночасно вони неможливі.
— Неможливі? Це ви кому кажете? Мені? Нічого неможливого для мене немає!
— Є, — долинув голос із задніх рядів. Богові стало смішно.
— А це що за атеїст вишукався? Ану виходь сюди!
Вийшов янгол з дуже пошарпаними і в незліченних дірках крильми.
— Так це ти кажеш, що я не все можу?
— А швидкість світла буде найбільшою в природі? — у свою чергу спитав хитро посміхаючись янгол.
— Безперечно!
— Отже, ви не зможете рухатися швидше світла. От!
— Чому? — здивувався Бог.
— А тому, що швидкість світла у такому разі не буде найвищою.
— Ну, тоді хай швидкість світла не буде найвищою.
— Отже, великий Боже, ви не зможете сотворити таке світло, щоб його швидкість була найвищою? — посміхнувся зухвалий янгол і зник у юрбі.
Бог замислився. Отже, міркував він, якщо я не можу випередити світло, то я не всемогутній, а якщо зможу, то знову-таки не буду всемогутній, бо не можу сотворити таку швидкість, яку сам не подолав би. Чортівня якась. Як же з цього виплутатися?
Він думав довго. Клята логіка виявилась дужчою за його, Божу, волю. Довелося обійтись без логіки. Відступати було пізно — Всесвітові потрібне світло. Важко зітхнувши, Бог злинув над безоднею й широко розвів руки.
— Хай буде світло! — голосно гукнув він.
І все довкола освітилось. Навіть сам Творець зажмурив очі від незвички. Потім витер піт З чола й важко опустився на поки що безформний кавал матерії, який носився в просторі.
Другого Дня Творення, Третього Дня Творення й Четвертого Дня Творення все йшло якось без ладу. Проекти доводилось затверджувати не відповідно до графіка, а по тому, як вони надходили. Плоди створювались раніше, ніж дерева, планети — раніше, ніж зірки, атмосфери — раніше від планет. Потім Богові доводилось довго мізкувати, що й до чого.
Але хай як там було, а на кінець Четвертого Дня Бог, потираючи руки, задоволено дивився на зелений земний пейзаж, що розіслався перед ним, на пасмо гір, які вже вкривалися льодовиком, на червоний захід ще новенького, без плям, Сонця.
— А все-таки гарно, — казав він, милуючись своїм витвором. — Усе ж таки вона крутиться! Гаразд, узавтра займемось зоологією, це куди приємніше, ніж термоядерні реакції і міжзоряний водень… О Господи! Важку роботу ти поклав на свої плечі, — звернувся Бог до себе в другій особі.