Чтение онлайн

на главную - закладки

Жанры

Шрифт:

Їх обох пронизала перша іскра нечіткого розуміння.

Але саме цієї миті Віл побачив у слабкому світлі ліхтарика, як обличчя Джона Пері коротко смикнулося: з бурхливого неба щось злетіло, і він, не встигнувши вимовити і слова, впав на каміння, мертвий, зі стрілою, що стирчала з його невиліковно хворого серця. Яструб-деймон умить зник.

Закаменілий Віл залишився сидіти, де сидів.

За секунду він краєм ока вловив якийсь рух, різко викинув праву руку та побачив, що в його долоні опинилася червоногруда малинівка — чийсь переляканий деймон.

— Ні! Ні! —

вигукнула відьма Джута Камайнен та, схопившись за серце, важко впала на камені поруч із ним. Вона відразу спробувала підвестися, але Віл уже був поруч і приставив магічний ніж до її горлянки.

— Навіщо ти це зробила? — закричав він. — Навіщо ти вбила його?!

— Тому що я кохала його, а він знехтував мною. Я відьма! Я не прощаю!

Звичайно відьми не боялися хлопців, але ця відьма відчула, що дуже боїться Віла. Цей поранений підліток мав більше сили та небезпеки, ніж будь-хто з тих людей, котрих вона зустрічала до того, і вона, злякавшись, відкинулася на спину. Але хлопець не відставав і схопив її волосся лівою рукою. Ніякого болю він уже не відчував — лише неосяжний, нищівний відчай.

— Ти не знаєш, ким він був! — кричав він. — Це був мій батько!

Джута Камайнен похитала головою та прошепотіла:

— Ні, цього не може бути… Це неможливо!

— Ти гадаєш, речі обов'язково мають бути можливими? Вони існують і без того! Він був моїм батьком, і жоден із нас не знав цього до тієї миті, коли ти вбила його! Відьмо, я чекав усе своє життя і пройшов весь цей шлях, і коли я нарешті знайшов його, ти його вбила…

Віл, як ганчірку, затряс голову Джути Камайнен та кинув її на землю, майже оглушивши її. Її подив був навіть більшим від страху перед ним, і вона відповзла на крок і, благаючи, схопила його за сорочку, але хлопець відштовхнув її руку.

— Що такого він міг зробити, що тобі треба було вбивати його? — прокричав він. — Скажи мені, якщо можеш!

Відьма подивилася на мертвого чоловіка, потім перевела погляд на Віла та сумно похитала головою.

— Ні, я не зможу цього тобі пояснити, — промовила вона. — Ти надто молодий і не зрозумієш моїх слів. Я любила його, ось і все. Цього досить.

І до того, як Віл устиг зупинити її, вона м'яко впала на бік і встромила ніж, котрий вона тільки-но витягла з піхов, собі між ребер.

Хлопець навіть не відчув жаху — лише спустошеність і безвихідний відчай.

Він повільно підвівся та подивився на мертву відьму, її густе чорне волосся, рум'яні щоки, гладкі бліді кінцівки, мокрі від дощу, і губи, що розкрилися, ніби в очікуванні поцілунку коханця.

— Не розумію, — вголос промовив він. — Це надто дивно для мене.

Тоді він повернувся до свого мертвого батька.

Його горло перехопили тисячі почуттів, і лише злива охолоджувала жар у його очах. Ліхтарик і досі виблискував і тремтів на вітрі, і в його світлі Віл став на коліна та простяг руки до мертвого тіла: торкнувся обличчя, плечей, грудей, закрив очі, відкинув мокре сиве волосся з чола, притиснув свої долоні до колючих щік, закрив батькові рота…

— Батьку… — гаряче сказав він, ламаючи собі руки. — Батьку…

Я не розумію, чому вона це зробила. Для мене це надто дивно. Але я обіцяю, я присягаюся, що виконаю те, що ти хотів, аби я зробив. Я битимуся, я буду воїном. Я віднесу цей ніж лорду Ізраелю, хай там ким він є, і допоможу йому перемогти ворога. Я зроблю це! Ти можеш спочивати з миром: усе буде гаразд, спи спокійно.

Поруч із мертвим лежали його торба з оленячої шкіри, ліхтар та коробочка з маззю із моху-кров'янки. Віл підібрав усе це, а потім помітив облямований пір'ям плащ, що лежав біля свого хазяїна, важкий і промоклий, але теплий. Хлопець подумав, що його батькові накидка більше не погрібна, а сам він труситься від холоду. Тож він розстебнув бронзову застібку біля горла мертвого, повісив на плече парусинову торбу й загорнувся у плащ. «Ти успадкуєш мантію свого батька», — промайнуло у нього в голові.

Він задув ліхтар, подивився на ледь помітні обриси відьми та батька, повернувся й почав спускатися з гори.

Бурхливе повітря було наелектризоване чиїмось шепотом, і крізь ревіння вітру Вілу чулися якісь звуки: нечітке відлуння криків і співів, брязкіт металу об метал, важкі удари крил, що їх одного разу було чути так добре, ніби вони пролунали у нього в голові, а наступної миті вони вже здавалися такими віддаленими, наче долетіли з іншої планети. Камені під ногами хлопця були слизькими та хиталися, і спускатися було набагато важче, ніж підійматися — але він все одно неухильно долав цей шлях.

Спустивпіись у ярок, за яким стояв їхній табір, він раптом зупинився: на його шляху стояли дві якісь постаті й наче чекали чогось. Віл поклав руку на ніж.

Тоді один із тих, хто чекав на нього, заговорив.

Віл мовчав. Істота продовжила:

— Це ти хлопець із ножем? — спитав він, і його голос невимовно нагадував ті удари крил, що їх Віл чув трохи раніше. Хай там ким він був, але напевно не людиною.

— Хто ви? — поцікавився Віл. — Ви люди чи…

— Ні, не люди. Ми стражі, «бен елім». Твоєю мовою нас називають ангелами.

— Інші ангели мають інші можливості й виконують інші функції. Наше ж завдання просте: нам потрібен ти. Ми невідривно слідкували за шаманом протягом усього його шляху, сподіваючись, що він приведе нас до тебе, і так воно і сталося. А тепер ми маємо відвести тебе до лорда Ізраеля.

— Ви весь час були поруч із моїм батьком?

— Щомиті.

— А він знав про це?

— Навіть гадки не мав.

— Тоді чому ви не зупинили відьму? Чому ви дозволили їй убити його?

— Раніше ми це зробили б. Але щойно він вивів нас на тебе, його завдання було завершене.

Віл нічого не сказав. У його голові гуділо: зрозуміти це було не легше, ніж дії відьми.

— Добре, — нарешті промовив він, — я піду з вами. Але спочатку я мушу розбудити Ліру.

Ангели відійшли з його шляху, і коли він проходив повз них, то відчув якесь поколювання на шкірі, але злегковажив цим та зосередився на спуску до скелі, під якою знайшла притулок Ліра.

Проте його щось зупинило.

Поделиться:
Популярные книги

Газлайтер. Том 4

Володин Григорий
4. История Телепата
Фантастика:
попаданцы
альтернативная история
аниме
5.00
рейтинг книги
Газлайтер. Том 4

Завещание Аввакума

Свечин Николай
1. Сыщик Его Величества
Детективы:
исторические детективы
8.82
рейтинг книги
Завещание Аввакума

Плохая невеста

Шторм Елена
Любовные романы:
любовно-фантастические романы
7.71
рейтинг книги
Плохая невеста

Кодекс Крови. Книга II

Борзых М.
2. РОС: Кодекс Крови
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Кодекс Крови. Книга II

Секретарша генерального

Зайцева Мария
Любовные романы:
современные любовные романы
эро литература
короткие любовные романы
8.46
рейтинг книги
Секретарша генерального

Вечный. Книга III

Рокотов Алексей
3. Вечный
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
рпг
5.00
рейтинг книги
Вечный. Книга III

Газлайтер. Том 9

Володин Григорий
9. История Телепата
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
5.00
рейтинг книги
Газлайтер. Том 9

Семья. Измена. Развод

Высоцкая Мария Николаевна
2. Измены
Любовные романы:
современные любовные романы
5.00
рейтинг книги
Семья. Измена. Развод

Черный Маг Императора 13

Герда Александр
13. Черный маг императора
Фантастика:
попаданцы
аниме
сказочная фантастика
фэнтези
5.00
рейтинг книги
Черный Маг Императора 13

Неудержимый. Книга XV

Боярский Андрей
15. Неудержимый
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Неудержимый. Книга XV

Пленники Раздора

Казакова Екатерина
3. Ходящие в ночи
Фантастика:
фэнтези
9.44
рейтинг книги
Пленники Раздора

Титан империи

Артемов Александр Александрович
1. Титан Империи
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Титан империи

Мастер Разума VII

Кронос Александр
7. Мастер Разума
Фантастика:
боевая фантастика
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Мастер Разума VII

Жена моего брата

Рам Янка
1. Черкасовы-Ольховские
Любовные романы:
современные любовные романы
6.25
рейтинг книги
Жена моего брата