Маруся Богуславка
Шрифт:
Андрій
Все скрізь пала, добро вже на байдарах.
Сохрон
На байдаки! Додому!!
Леся
Слава всім!
Усі вирушають до моря.
Ганна (Марусі)
Ну, поспішай!
Сохрон
Вона
Я на руках... (Хоче взять.)
Маруся (прочумалась, жахнулась)
Ой, пробі! Дайте раз...
Хоч раз один... останній... приголубить
Моїх діток! (Кидається до них.)
Мої, мої! (Пригорта.)
Діти (ввесь час тремтіли перелякані)
Ой мамо!
Не кидай нас!
Маруся (не при собі)
Хай вас господь...
Ганна (одрива її від дітей)
Хапайсь!
Голос Охріма
Отамане, хутчій, бо чути голос:
Гірей-паша, либонь, то поспіша!
Маруся
Ой, діти... він!
Її майже тягнуть.
Сохрон (одгукує)
Рушайте всі! Я зараз!
Я понесу її мерщій!
Маруся (виривається)
Ні, ні!
Нема снаги... немає в мене сили!
Розшарпані - і серце, і життя!
Не можу дать тобі я щастя, втіхи:
Тут діточки... тут батько любий їх...
Там мати, люд, дружина, край коханий.
Яка ж мені порада, друже мій!
Одна нудьга, один прокльон і горе!
(Тне себе кинджалом.)
Сохрон
Марусю! (До неї, піддержує.)
Ганна
Ай!
Маруся (вмираючи)
Не
І їх... і їх!.. (Витягається.)
Сохрон (кладе її; сам стоїть каменем).
Умерла! Боже!
Ганна (припада з риданням)
Доню!
Дитя моє! Моя нещасна кров!
Пауза.
Чути, як одчалюють чайки. Тихий покрик: "На весла! Разом! Наляж!!" Полум'я розжеврює. Мінарети займаються.
Сохрон (падає перед трупом на коліна)
Прости мене!.. Я теж твоїм був катом...
Не перемігсь... і квітоньку скосив...
Не проклинай! (З сльозами.)
Яка бліда, хороша...
Мольба її застигла на виду,
А рученьки безвладні... (Рішуче.) Мамо, мамо!
Беріть дітей: душа її у них...
А я - цей скарб... (Підніма труп.)
Ганна пригорта дітей.
О мій підбитий квіте!
Клянусь ховать твій заповіт повік,
Твоїх дітей любить, як найрідніших,
Украйні й їм - віддати все життя!!
Палац і тюрма валяться в огні. Навдалі розлягається гук гармат.
Завіса хутко спада.
1896 р.
Драма створена на основі народної думи "Маруся Богуславка" з використанням мотивів, образів народних пісень - про брата, що продав сестру в неволю; про матір, яка шукає дочку-бранку.