Імена твої, Україно

Корсак Иван Феодосеевич

загальноповажаний Хмельницький отримав свій революційний старт внаслідок того,

що пішов на Січ та був обраний його членами на посаду гетьмана. Таким чином, коли

Виговський підходив до Січі, маючи справу безпосередньо із старшиною, запорожці

повстали. Повстання під проводом Якова Барабаша, що приєдналося до полтавських

козаків, ватажком яких був Мартин Пушкар, мало підтримку московитів.

Наприкінці Виговський був здатен придушити

заколоти запорожців та їх

союзників, хоча і залишився вільним від впливу московського втручання в козацькі

справи. Не розриваючи повністю зв’язок із царською владою, в жовтні 1657 року він

підписав угоду зі шведами (в Корсуні), яка обіцяла створення незалежної козацької

держави, котра включала б в себе Галичину, Волинь та східноукраїнські землі.

Коли шведський союз не зміг дати конкретні результати, і коли стало зрозуміло,

що Москва надасть свою підтримку козацьким повстанням проти старшини,

Виговський, дослухаючись до поради свого відомого радника Юрія Немирича.

вирішив знову укласти домовленність з поляками. Немирич був руським магнатом,

який перед 1648 роком перейшов у протестанство та став одним із інтелектуальних

наставників протестанства в Польщі. В результаті. він служив у Польській армії

проти Хмельницького, а потім сприяв виборам протестанського короля на польський

трон, із Трансильванії чи Швеції. Зрештою, 1657 року Немирич пішов на службу до

гетьмана Виговського, і невдовзі після цього повернувся до православ’я».

С. 224–225

«На жаль, для прибічників плану (Гадяцької угоди – перекл.), проблема

напівнезалежних запорозькихх козаків не була розв’язаною, оскільки в кращому

випадку лише декілька представників козацької еліти могли стати дворянами.

Набагато важче було побороти успадковану ворожість до Польщі, яка поширилась

між великою кількістю українського населення, яке ще досі пам’ятало війни часів

264264

Хмельницького. Зрештою. позбавлені виборчих прав, запорожці втратили довіру до

гетьмана Виговського та продовжили дивитись на Москву, яка в будь-якому разі не

збиралася приєднатися до Гадяцької конфедерації. Таким чином, Гадяцький Союз

помер мертвонародженим.

Незважаючи на поразку, Гадяч заслуговує на увагу через дві причини. Це була

перша спроба розв’язати проблему «українець-русин» загалом в рамках Польщі.

Мало того, це було використано пізнішими захисниками Польщі як приклад нібито

толерантної природи Польщі. Більш важливим є те, що Гадяч показав, наскільки менш

зацікавленим був керівний соціальний прошарок України у здобутті незалежності

для їхньої батьківщини, ніж в утриманні та розширенні власних соціальних та

політичних привілеїв на території держави. Якби їхні власні інтереси не могли

просуватися в Польщі, тоді, можливо, пропозиція московитів була б кращою. По

суті, весь період Руїни в українській історії можна розглядати як час, коли козацька

старшина постійно пересувала васальну залежність від Польщі до Москви, а іноді

навіть до Османської імперії в спробах знайти сильного союзника, який гарантував

би власну роль лідера в українському суспільстві. Однак у старшини на перешкоді

стояло дві сили: 1) уряди Польщі та Москви, кожен з яких мав свої думки на рахунок

того, як треба керувати «периферійними» землями на території; 2) запорозькі козаки

нижчого ешелону та селяни, які від початку протистояли ідеї заміни правління

польською чи полонізованою руською аристократією на правління «власною», але

не менш пригноблюючою козацькою аристократією».

Анархія. Руїна та поділ України

Протягом цієї ери безперервної громадянської війни та іноземного втручання

козацька старшина мала недостатньо контролю над подіями. Запропонований

Гадяцький Союз, приміром, розглядався Москвою як декларація війни, і навесні

1659 року цар Олексій послав на Україну стотисячну армію. Хоча московити й були

розбиті під Конотопом (8 липня 1659 р.) обєднаним польсько-татарсько-козацьким

військом, позиція гетьмана Виговського не поліпшилася. Повстання, особливо на

Лівому березі та на Запоріжжі, яким керували козаки, незадоволені пропольською

орієнтацією старшини, призвели до звільнення Виговського у вересні 1659 року».

Paul Robert Magocsi «A History of Ukraine», University of Toronto Press, Toronto,

1996.

Магочі Пол Роберт. Історія України. – Торонто: Юніверсіті Прес, 1996.

265

ДОЛІ, ПОВ’ЯЗАНІ З УКРАЇНОЮ

Українець і єврей, білорус і молдаванин, шотландець і росіянин, поляк і німець

– доля пов’язала з Україною людей найрізноманітніших національностей. Хтось

народився тут, а іншого на нашу землю привели вигадливі й так мало передбачувані

життєві стежки. Як для доброї матері й батька дорога кожна дитина, так і держава