Імена твої, Україно

Корсак Иван Феодосеевич

до свободи».

«Історія його життя – це історія великого призначення та чудового досягнення,

історія зі сміхом, любов’ю та трагедією. Це свідчення морального героїзму без думки

288288

чи надії на овації або ж винагороду; хроніка гідно прожитого життя та неминучої

смерті перед лицем стоїцизму та покори».

«Дух протистоїть, та плоть є слабкою».

«Сан-Франциско Кол» , неділя, 9 квітня, 1911 р.

Передруковано в кафедральному соборі Святої Трійці LIFE, том 6, No. 8,

квітень 1999 р.

Myron B. Kuropas «Ukrainians in America», Lerner Publications Company,

Minneapolis, 1996.

Куропас Мирон. Українці в Америці. – Мінеаполіс: Лернер Паблікейшнс

Кампані, 1996.

[107] ІВАН ВОЛАНСЬКИЙ

С. 25–27

«Шенандоа (штат Пенсильванія) була першою українсько-американською

громадою у Сполучених Штатах. 1884 року перший в Америці український

католицький священик отець Іван Воланський емігрував до США. Він походив

із Галичини – землі, де сильним був дух українського відродження. Воланський

приїхав до Філадельфії, щоб показати власний мандат римо-католицькому

архієпископові Патріку Раяну. Але Раян відмовився зустрітися з Воланським і

запропонував йому, оскільки той був одружений, негайно повернутися в Україну.

Хоча Римо-католицька церква повністю визнавала Українську католицьку

церкву та її одружене духовенство, архієпископ Раян не дозволив одруженому

священикові бути в його єпархії. Воланський проігнорував пропозицію

архієпископа Раяна, обумовивши це тим, що лише його настоятель у Львові може

вимагати від нього повернення назад. Воланський поїхав до Шенандоа й почав

там працювати.

До 1885 року Воланський побудував першу в Сполучених Штатах українську

церкву – церкву Св. Михайла та Архангела в Шенандоа. 1887 року він подорожує

з Нью-Йорка до Мінеаполіса. Дорогою він хрестить дітей, вінчає молодят та

переконує людей у всіх великих українських поселеннях будувати церкви, бо це

стало б першим кроком до створення їхніх громад.

Воланський допомагав в організації Братства Св. Миколи – першого

українського товариства взаємодопомоги, або «поховального товариства».

Товариство надавало гроші для похоронних витрат та позики своїм членам та їхнім

сім’ям. 1886 року Воланський заснував першу в Сполучених Штатах україномовну

газету «Америка». Він організував українську читальну залу, заняття з читання

та письма, хор та кооперативний універмаг, підприємство самодопомоги, яке

належало і було під керівництвом українців. Невдовзі цей магазин мав відділи в

п’яти містах Пенсильванії.

Воланський був також організатором спілок. Коли 1888 року страйк шахтарів

перейшов у насилля, Воланський був, напевне, єдиним католицьким священиком,

який у той час брав активну участь в трудовому русі, допомагав об’єднати

страйкарів у боротьбі проти нечесних умов праці. Його робота для українських

американців закінчилась, коли 1889 року Католицька церква в Україні відкликала

отця Воланського до Львова.

289

До цього часу емігранти-русини не називали себе українцями. Лише з приїздом

отця Воланського деякі русини в Америці почали називати себе українцями. До

1914 року лише приблизно 40 % українських емігрантів, здебільшого з Карпатської

України, називали себе русами. Приблизно 20 % приєдналися до Російської

православної церкви в Америці та називали себе росіянами. Завдяки зусиллям отця

Воланського та його наступників, решта 40 % прийняли назву «українець» як власне

етнічне походження. Вони були найбільш солідарні з Україною та її боротьбою за

незалежність».

С. 52

«Існування української преси у Сполучених Штатах розпочалося 1868 року з

газети отця Агапія Гончаренка «Аляска Геральд». Першою україномовною газетою

у США була «Америка», яку 1886 року вперше опублікував отець Воланський.

Найстарішою в світі україномовною газетою, яка видавалася безперервно, є

«Свобода» (її почали видавати 1894 року). У багатьох аспектах це була газета спілки,

яка підтримувала намагання українських шахтарів покращити власне життя. Тепер,

друкуючись п’ять разів на тиждень, з 1894 року «Свобода» стала офіційною газетою

Української Національної Асоціації».

[108] ЛАВРЕНТІЙ БОГУН та АГАПІЙ ГОНЧАРЕНКО

С. 16–17

«Однак історики вважають, що окремі українці приїжджали до Північної

Америки ще задовго до масових міграцій. В американських історичних записах

XVII та XVIII століть трапляються українські імена. Приміром, англійський колоніст

Джон Сміт подорожував по Україні і в спогадах про цю подорож згадав українця

Лаврентія Богуна. Цей чоловік супроводжував Сміта до Джеймстауна у Вірджинію

1607 року.

Записи часів Американської революційної війни та Громадянської війни подають

перелік українських імен. Також 1809 року Росія створила фортецю та колонію біля