Моксель, або Московія. Книга друга
Шрифт:
Погляньте, як, здавалося б, незначний факт перекреслив московську брехню, нібито новгородські і київські князі мало не як до себе додому їздили в X столітті в так звану ростовсько-суздальську землю. Звичайна московська вигадка. Побажали для себе, як завжди, винятку з правил.
Вочевидь, у IX—X століттях торгівля мері із Заходом була обмежена, тому що найближчими культурними центрами були Новгород і поселення на Балтійському морі, за багато сотень кілометрів від "Мерського стану", а прямого водного сполучення по "головній Мерянській дорозі — Волзі'" — не існувало. В результаті цього, у VIII—X століттях меряни мали переважно зв’язок зі Сходом, тобто з Волзькою Булгарією. Цю жорстоку правду засвідчили й монети,
Хоч які байки пропонували б так звані російські "літописні зводи", факти свідчать: у VIII—X століттях меряни ростовсько-суздальської землі практично не мали ніяких зв’язків із Новгородом, Києвом і Балтійськими країнами. Ця істина підтверджена джерелами, які містилися в мерянських могильних курганах. До речі, хочу нагадати: археолог О. С. Уваров і професор Д. О. Корсаков своїми роботами засвідчили дуже цікаву істину: саме в IX—X століттях тривало освоєння мерянами своєї західної та північної землі. Послухаємо:
"По Шексні колонізаційний рух (Мері) проникав до Білоозера та поширювався від нього далі у Двінську землю".
А не навпаки, як "проповідують" великоросійські "байкарі від історії". Знаючи, як були ’'знайдені" катерининські "літописні зводи" і яку мету вони переслідували, ми не маємо до них довіри.
Уже неодноразово пропонувалося затятим захисникам "московського слов’янства" зробити в Європі незалежні хімічну, біологічну, бактеріологічну й тому подібні експертизи паперу, чорнила й почерків найстарших "літописних зводів", які зберігаються в російських бібліотеках, і переконатися, до якого часу вони належать. Адже навіть серйозні російські вчені не сумніваються, що ми маємо справу з книгами XVIII століття. Катерининські часи!
Один серйозний московський професор-демократ у 1991 році на мою пропозицію провести подібну експертизу спочатку довго мовчав, хапаючи ротом повітря, мов риба, витягнена з води, після чого бовкнув:
— Тепер я розумію, за що вас, хохлів, засилали за старих часів на Соловки та в Магадан!
Довелося нагадати професорові, що в Магадан і Соловки засилали справжніх українців. Тому що хохли ніколи не були українцями, як кацапи ніколи не можуть стати росіянами. Це вироджені відщепенці й мутанти. Вони завжди ходили в парі: кацап — хохол. Як двостороння єдина медаль.
Такий вірус російського шовінізму. І серед демократів — прижився.
Повернімося, однак, до монет мерянської землі. Ось що писав про них О. С. Уваров:
"Перевага східних монет перед західними свідчить, що мерянська торгівля зі Сходом була більш жвава, ніж із Заходом; при цьому факт, що східних монет, карбованих до ХІ століття, збереглося аж стільки, показує, що ці комерційні зносини почалися зі Сходом набагато раніше, ніж торгівля із Західною Європою" [4, с. 75].
"Перші західні монети (з Німеччини) належать до X століття, а перші англосаксонські — до кінця X і початку XI століття" [4, с. 75—119].
Археолог О. С. Уваров робив свідому помилку уподібнюючи рік випуску монети в чужій, далекій країні, з роком її появи в мерянській землі. Скоріше за все, монети з'являлися серед мерян через кілька десятків років після їхнього карбування. Гадаю, у цьому годі сумніватися. У своїй книзі граф О. С. Уваров свідомо "зсував час". Що цілком зрозуміло. Адже й він квапився якнайшвидше "ослов'янити" мерян.
Звертаю увагу на ще одну цікаву істину, яку замовчують російські історики. Погляньте, навіть так звані "літописні зводи" видали "на гора" цікавий факт: у жодному з них з 913 до 988 року не згадується так звана ростовсько-суздальська земля. Начебто и та й зовсім не існувало. Вище ми подавали слова професора Д. О. Корсакова з цього приводу. Цей факт, разом з фактом відсутності в мерянській землі європейських монет IX — більшої частини X
У цьому розділі не будемо заглиблюватися в нетрі російських "літописних зводів", щоб підтвердити дослідження професора О. О. Шахматова, з яких випливає, що раніше, до 913 року, жоден із київських князів не з'являвся в так званій ростовсько-суздальській землі, або, вірніше, у землі народу моксель. То були елементарні вигадки авторів "історії, переважно Росії".
Послухаймо знову графа О. С. Уварова. Цього разу — його думки стосовно Візантії та візантійських монет:
"...Ми повинні взагалі зауважити, що, судячи з незначного числа знайдених візантійських монет і незначної порівняно кількості предметів візантійського виробництва, Меряни не мали прямих торговельних відносин із Грецією. Спершу Булгари слугували Мерянам посередниками в придбанні візантійських виробів, а потім, імовірно, Нормани з Новгородцями прибрали цю монополію до рук" [4, с. 88].
У мерянських курганах і скарбах було знайдено тільки три візантійські монети: одна — біля села В. Брембала та дві — біля села Васильки. Монети належали до другої половини X століття.
Археолог О. С. Уваров слушно засвідчив: судячи з незначної кількості монет, а головне — з відсутності в могильних курганах речей, прикрас та інших предметів візантійського виробництва, — меряни не мали прямих торговельних контактів із Візантією. Це тим паче дивно тому, що в той час великі київські князі вважали Константинополь мало не своїм "рідним домом". Гадаю, ніхто не забув: починаючи від Олега і закінчуючи княгинею Ольгою та князем Володимиром, зв’язок із Візантією підтримувався більш ніж регулярно. Як бачимо, мерянський народ до цього київського родинного зв’язку ніякого відношення не мав.
Такий парадокс ростовсько-суздальської землі! Хоча "великороси" понад 200 років співають зовсім інші пісні. І навіть не заглядають у дослідження археолога О. С. Уварова.
Однак це тільки квіточки. Виявилося, що, розкопавши 7729 могильних курганів, а пізніше додатково вивчивши ще кілька тисяч розкопок, виконаних також у мерянській землі археологами К. М. Тихонравовим, А. П. Богдановим, М. О. Ушаковим, Л. М. Сабанєєвим та іншими, граф О. С. Уваров не виявив ні єдиної київської монети. Але якщо про візантійські монети та про зв’язки мері з Візантією О. С. Уваров висловив цілком певну думку, то про зв’язки мерянської землі з Київською державою в IX—XIII століттях граф і словом не згадав. Вірніше буде сказати: "співав старі пісні", абсолютно ігноруючи питання відсутності київських монет. Цілком зрозуміло — робив він це радше усвідомлено. Як і десятки інших російських археологів того часу. До речі, треба розуміти, що люта російська цензура, як царська, так і більшовицька, ніколи б і не дозволила просторікувати на подібну тему. Тому стверджувати, чи було замовчання усвідомленим, чи примусовим, досить- таки складно. Та й не має це визначального значення. Можна сказати з впевненістю: учений такого рівня, як О. С. Уваров, безумовно, не міг не помітити подібного явища і не зробити відповідних висновків. Як безсумнівно й те, що граф О. С. Уваров не проронив ні єдиного слова з цього приводу.
Отже, у мерянській землі (майбутній Московії), у курганах як першого (IX—XII століття), так і другого (XII—XVI століття) періодів не знайдено ні єдиної київської монети під час розкопок XIX століття. Тобто, слідуючи логіці графа О. С. Уварова, ми маємо повне право заявити: упродовж IX—XVI століть мерянська земля та її народ практично не мали господарських і торговельних зв’язків ні з Великим Київським, ні з Великим Литовським князівствами. Сподіваюся, це очевидно. Хоча "стара московська брехня" дотепер не дозволяє нам невимушено, легко прийняти цю просту аксіому. Однак не забувайте: Київ чеканив монети з X по XIII століття й далі, у часи Литовсько-Руського князівства, у XIV—XV століттях. Ці істини незламні.