Москва Ординська
Шрифт:
Попове един хлеб ядуще и во едином дому живущее: у кого брат ли, сын ли, и тем по тому же пути пожалование, аже будут от них не выступилися, будет же ли и от них выступилися, — дань ли, или ино что, ино им дати.
А попове от нас пожалование по первой грамоте, Бога молящие и благословляющее нас, стойте; а иже имеете не правым сердцем молитися о нас Богу, тот грех на вас будет. Так молвя: оже кто не поп будет, иные люди, а к себе имеет принимати, хотя Богови молитися, что в том будет. Так молвя: сему митрополиту грамоту дали есмя; сию грамоту видящее и слышащее от попов и от чернцов ни дани, ни иного чего не хотят, ни
Тако молвя.
Заечьего лета, осеняго перваго месяца, в четвертый ветха. На Талы: Писано» [94, с. 58—59].
У ярлику на першому місці поіменований володар улусу — баскак, а вже далі йдуть різні князі та керівники служб. Цікаво звернути увагу і на те, що всі улуси Орди, в тому числі й улуси
Беркечара, Чилаукуна, Мухаммеда та інші, були забиті державними службами, яких тільки цей ярлик нараховує вісім.
Не будемо деталізувати текст ханського ярлика Менгу-Тимура. Це зроблено у третьому томі аналітичного дослідження «Країна Моксель, або Московія» [135]. У кого є потреба, може оновити матеріал у пам’яті.
Які великі свідчення часів Золотої Орди ми б отримали, якби московити не приховали у своїх таємних сховищах ярлики так званих князів. А вони ж бо до сьогодні зберігаються у московських схованках, що засвідчив князь М. А. Оболенський.
4
Перепис населення 1272 року
Переписи населення у Золотій Орді відбувалися постійно. Хоча достовірні історичні джерела, які збереглися до наших часів, донесли свідчення тільки про три з них. Це перепис населення ханом Батиєм у 1237—1238 роках, перепис хана Берке у 1257—1262 роках та перепис населення Золотої Орди, проведений ханом Менгу-Тимуром взимку з 1271 на 1272 рік.
Якщо перших два переписи населення в північних улусах Золотої Орди проводилися в інтересах усієї імперії Чингісидів, то перепис 1272 року стосувався лише території Золотої Орди.
Коротенько згадаємо про перші два переписи. Радянські академіки Б. Д. Греков і О. Ю. Якубовський у книзі «Золота Орда та її падіння» лише натяком згадали про перший перепис населення у так званих Великих Володимирському і Рязанському князівствах. Вони соромились того перепису. І, звичайно, мали рацію, але тільки як патріоти своєї країни. А як історики і фахівці опустились до рівня простих невігласів-брехунів:
«Для первой переписи и сбора дани Бату послал баскаков. Об этой первой переписи мы имеем глухие намеки» [12, с. 221].
У чому ж покривили душею російські академіки?
Науковці мали доступ до всіх відкритих матеріалів свого часу, а саме до матеріалів, зібраних В. Г. Тизенгаузеном, в яких зберігався майже весь переклад (разом із копією оригіналу тексту) великої праці Джувейні «История миропокорителя». Не станемо пояснювати наскільки ця праця важлива. Нагадаємо: Джувейні жив і працював на теренах імперії Чингісидів із 1226 до 1283 року.
Радянська влада дозволила у другому томі «Сборника материалов, относящихся к Золотой Орде» надрукувати тільки п’ять сторінок із праці Джувейні. Однак і при цьому вони, як кажуть,
«Они (Бату-хан із царевичами. — В. Б.) отдали приказание отрезать людям правое ухо. Сосчитано было 270 ООО ушей. Оттуда царевичи решили вернуться» [16, с. 23].
Отакий відбувся перший перепис населення у Мещері й Тмутаракані, тобто в країні Моксель, як її величали у XIII столітті Вільгельм де Рубрук, Джувейні та Рашид-ад-дін.
Російські історики у своїх працях ніколи не згадують про перший перепис населення так званих Великих Володимирського і Рязанського князівств у 1237—1238 роках. Адже він засвідчив би належність тих князівств Золотій Орді з дня підкорення і позбавив би майбутніх московитів багатьох ілюзорних вигадок. Бо хто ж повірить, що Батий порахував населення для простої забави, а не для зведення його в десятки, сотні та тисячі. А коли населення території платить податки до казни держави і виконує її військову повинність, то воно, без сумніву, є частиною цієї держави.
Отакі дилеми висвітив перший перепис населення Мещери і Тмутаракані.
Другий перепис населення відбувався протягом 1254—1262 років. Він проходив поетапно: від однієї підкореної землі до іншої. Цей перепис зафіксували багато світлих умів свого часу, як-от вірменський духівник Кіракос:
«В 1254—1255 гг. Монке-Каан и великий… Бату послали комиссаром Аргуна, который уже получил от Куюк-хана обер-интенданство царских налогов в странах, покоренных татарами, а равно и другого начальника, состоявшаго при дворе Бату, по имени Хура-ага, с множеством сопутствовавших им людей. Им поручено было переписать народы, находившиеся под владычеством Татар. Снабженными этим приказанием, они ездили по всем странам для выполнения поручения. Они прибыли в Армению, Грузию, землю Агуанов, также, как и в соседния страны, перечисляя и переписывая всех людей с десятилетняго возраста, за исключением женщин, и требуя строго с каждого дань… Кто скрывался, того схватывали и предавали смерти» [93, с. 83].
Перепис 1254—1262 років у всій імперії Чингісидів проводила одна комісія на чолі з комісарами Аргуном і Хура-агою. Він розпочався ще за життя хана Батия, але у Золотій Орді вівся в 1257—1262 роках уже за часів хана Берке.
Цей перепис цікавий тим, що був поширений на Новгород і Псков. І хоча населення Новгорода у 1258 році вчинило повстання та переписувачі з охороною, яку очолював «прийомний син хана Батия» — Олександр, прибули до міста наступної зими, оточили місто і примусили населення пройти перепис і сплачувати данину. Найімовірніше, син Батия Олександр виступав під тюркським іменем Хура-ага та був тим самим «начальником, состоявшим при дворе Бату».
Саме «прийомний син хана Батия» покарав Новгородців за непослух: «оному носа урезаша, а иному очи выймаша» [121, с. 30].
А після цього судіть самі — був то християнин чи ні.
Це той Олександр, про якого Плано Карпіні писав, як про аманата, що перебував при ставці Батия у 1246 році та якому на той час ще не виповнилось шістнадцять. Л. М. Гумільов, Г. В. Вернадський та інші історики Московії величають цю людину «прийомним сином хана Батия».
Російська історіографія прозвала цю людину — Олександром Невським та приписала їй Невську і Чудську битви, а його нащадкам — заснування Москви та багато чого іншого.