Наказано вижити
Шрифт:
Як у будь-якій операції, що планується зверху, успіх справи вирішують конспіративність, гроші й підбір вірних людей, готових на все.
Сама природа міністерства юстиції вимагала секретності заходів; питання про фінансування задуманого було вирішено заздалегідь — під час таємної зустрічі Пальмера з дванадцятьма його однодумцями, власниками найбільших банків і корпорацій, незадоволених м'якотілою політикою ліберала Вільсона; що стосується людей, готових на все, то цю команду очолив давній друг міністра директор бюро розслідувань міністерства Вільям
Гуверу тоді було двадцять п'ять років; на війну його не послали, бо він влаштувався дрібним клерком у міністерстві юстиції; його хвороблива ненависть до негрів і до лівих швидко відкрила йому дорогу вгору.
Саме він увійшов до Пальмера з пропозицією завести облікові картки на радикалів, тобто на тих, хто пише, говорить чи думає по так, як усі.
Пальмер довго пересував на своєму величезному столі чорнильне приладдя, роздратовано-педантично рівняв прудкими, метушливими пальцями різноколірні папки, а потім нарешті сказав:
— Джон, але ж це — антиконституційний захід.
— Він стане ним тоді, коли ми почнемо давати інтерв'ю газетярам, — відповів Гувер. — Доти, поки моя робота буде внутрішньою справою міністерства, яке стоїть на стражі конституції, ніхто, ніде й ніколи не зможе закинути нам, що ми порушуємо основний закон.
Пальмер закурив свої медові солдатські «лакі страйк» і відповів так, як мав відповісти міністр, який думає стати президентом.
— Наша країна визнає принципи довір'я до громадянина. Коли ви вважаєте, що ваша справа не завдасть шкоди святим постулатам — починайте свою роботу. Сподіваюсь, ви розумієте, що я не потерплю нічого такого, що може зашкодити конституції Штатів?
Через чотири місяці Гувер зібрав першу в історії США картотеку на інакомислячих, на всі ті асоціації, клуби, спілки, товариства, які виступали за мир з Росією, за демократію в Штатах і за расову терпимість; дві кімнати в міністерстві заповнили двомастами тисячами карток на тих, кого Гувер вважав ворогами устоїв.
Потім він обладнав таємну друкарню, де налагодив випуск «Комуністичного маніфесту» та праць Леніна, тобто провокаційно друкував заборонену літературу; її зберігання й розповсюдження вважалося майже підсудною справою.
Адреси, куди треба підкинути ці видання, лежали в сейфі Гувера; головне призначити день; все інше було точно зрепетирувано.
Після цього Гувер доручив своєму секретареві, людині фанатично йому відданій, провести три таємні зустрічі з лідерами двох гангстерських груп, справи яких тоді проходили в міністерстві юстиції; контрабанда наркотиками і продаж забороненого алкоголю дали змогу співробітникам Пальмера заарештувати п'ять наймобільніших мафіозі, які відповідали в підпільному синдикаті за оперативну роботу.
— Я згоден звільнити ваших людей під заставу, — сказав посланець Гувера шефам гангстерського підпілля. — Застава буде не дуже велика, хоч, як я розумію, ви погодилися б і на більш серйозні витрати, аби тільки
Співрозмовники перезирнулись — подумали, що краще не говорити, й згідливо кивнули головами. Посланець Гувера пояснив:
— Необхідно, щоб ви провели кілька вибухів бомб — треба пострашити деяких людей, що втратили розум від нестями. Червоні лізуть до влади… Входите в діло?
Через два місяці невідомі підірвали бомбу на Уолл-стріті, Пальмер зустрівся з журналістами:
— Кривавий терор планують емісари, яких таємно заслали сюди червоні. Нам нав'язують громадянську війну, що ж, ми до неї готові…
А сьомого листопада, в день, коли трудова Америка святкувала другу річницю більшовицької революції в Росії, агенти міністерства юстиції вдерлися в ті клуби, товариства й асоціації, які було занесено до картотеки Джона Гувера; людей били гумовими кийками, а то й просто дерев'яними довгими палицями; в тюрми кинули сотні лівих.
Це була «проба сил».
Справжня операція пройшла на початку січня двадцятого року; Гувер не спав усю ніч, сидів біля телефонів; у його кабінеті поставили дев'ятнадцять апаратів, і всі «тривожні» штати доповідали йому про хід операції через кожні дві години.
Масові арешти — схопили понад п'ять тисяч чоловік — провели в штатах Каліфорнія, Нью-Джерсі, Іллінойс, Небраска.
Людей заковували в кайдани й зв'язували одним ланцюгом; саме так, як рабів у давні часи; їх провели по вулицях міст на вокзали, куди вже заздалегідь підігнали тюремні нагони без вікон.
У країні почався шабаш беззаконня. Коли перша фаза облави закінчилась, один з провідних чиновників штату Массачусетс містер Лангрі заявив журналістам:
— Хлопці, ви мене знаєте, я завжди кажу правду, я вам і зараз скажу те, що думаю: якби була на те моя воля, я кожного ранку розстрілював би у дворі нашої тюрми партію червоних, а вже на другий день розглядав їхні справи в суді, щоб усе було оформлено по закону, як і належить…
Знавіснілий на грунті расизму й антибільшовизму письменник Артур Емпі (його душили кошмари ночами, і він пив сильнодіюче снотворне, через це в нього дуже тремтіли руки) почав турне по Америці.
— Слов'яни і євреї, а також негри з мексіканцями є дріжджами нового більшовицького бунту! Люди чужої крові готуються влаштувати криваве побоїще справжнім американцям! Тому запам'ятайте: ліки від більшовиків продаються не в лікарні, а в найближчій збройній крамниці! Мій лозунг: «Проти червоних тільки один засіб — заслання або розстріл на місці!»
Гувер на той час одержав під свою картотеку ще три зали; вхід охороняли моряки, озброєні кольтами й ножами; підозрюваних було тепер уже п'ятсот сорок сім тисяч американців; кожна шістдесята сім'я країни підлягала — якби перемогла точка зору Емпі — висиланню з країни або розстрілу.