Не судилось (панське болото)
Шрифт:
Катря. В печінках? Більше не будуть: це вже остатні, - мабуть, з крів'ю ринули! Ї де вже вони взялися?.. Здається, лились, лились, як той дощ осінній, - і по матері, і по долі своїй щербатій, і по віку своєму молодому... та ще ось кілька крапель видавилось... Більше вже нема: там, мабуть, усе перетліло!
Аннушка (одчиня вікно і придивляється). З кєм то панич? З Катрею? Єй-богу, Катря Дзвонарівна!
Михайло. Катре! Заспокойся, серце! Ходім звідси: у мене душі нема, щоб хто не здибав... Я тобі розкажу: все уладнається, - тільки ходім!
Катря.
Михайло. Я не за себе боюсь, а за тебе...
Аннушка. Побіжу сю минуту, одлепортую барині, - пущай полюбуються на рандеву!
Катря. Мені тепер однаково... Я як прочула, що Дмитро наміряється, то й не стямилась, кинулась мерщі... У саме б пекло кинулась, ніякі б муки не спинили мене!
Михайло (лама руки). Боже мій! Час біжить... кожна хвилина мордує... от-от застукають...
Катря. Прощайте, більше не буду стояти... достоялась уже, доходилась до краю! В печінках не буду! Гріх тільки вам, Михайло, за мене, ох, який гріх!
Ті ж і Анна Петрівна.
Анна Петрівна (бліда, злютована, прожогом біжить до Катрі). Как? Сюда осмелилась прийти? Где эга шлюха?
Михайло (з розпуки). Мама! Пропало все!! Катря, як скам'яніла, дивиться на паню.
Анна Петрівна. А!! Мерзавкаї Потаскуха! Ты, подлая дрянь, посягнула на сына? Я тебя собственными руками разорву! (Сікається до Катрі).
Катря (закрива руками голову). Ой!! Не бийте мене! Не бийте!!
Михайло (кидається до матері). Мамо! Не троньте ее, бога ради! Не оскорбляйте!
Анна Петрівна. Вон!! Раскатать ее!.. Эй, люди!! Кто там?
Михайло (хапа матір за руки). Мамо! Ради бога, не делайте скандала! Ради всего святого, пощадите меня!
Анна Петрівна. Нет!.. Нет! Такая дерзость... Я эту подлячку проучу! Михайло хапає матір за руки і не допуска до Катрі.
Катря (тільки несамовито тремтить і шепоче). Не бийте мене! Не бийте!!
Ті ж та Іван Андрійович, Бєлохвостов, Харлампій, Аннушка і дворові.
Бєлохвостов (показується на рундуці; за ним Іван Андрійович). Боже мой, ma cousine [57] все дело испортит! Накрыла их... Скандал!!
57
– Моя кузина (франц.)
Іван Андрійович. Я ж просив, я ж молив її не мішаться! Ї хто ту впустив?
Обидва хутко збігають до Анни Петрівни.
Всі разом:
Анна Петрівна. Эй, люди!
Іван Андрійович. Нюточко! Перестань бога ради! Їди звідціль!
Бєлохвостов. Кузина, ради бога, уйдите! Пожалейте Мишеля... Все дело погубите!
Анна
Михайло. Что же это? Насилие!
Катря (несамовито). Михайло! Рятуйте!!
Михайло (кидається, ламаючи руки, то до Бєло-хвостова, то до матері, то до батька). Миколо, спаси! Мамо... тату!.. Не руште її... Я не знаю, що з собою зроблю! Не оскорбляйте ее - я все сделаю, что вы хотите! Пальцем ніхто не коснись!! Я все зроблю... Простите ее!
Анна Петрівна. За нее заступаешься! За мерзавку?
Бєлохвостов. Что вы? Ради бога, уйдите!
Анна Петрівна (скажено). Отстаньте! Затронули чувство матери, и я, как тигрица, ее растерзаю! Позовите ее мать сюда, эту старую сводню! Тащите ее сюда за косы!! Пусть полюбуется!
Зам'ятня. Надбіга Харлампій, Аннушка, ще кілька дворових.
Катря (несамовито). Матір кличуть? Ї її катуватимуть? Зводниця, кажуть?! (Скида платок і, мов не при собі, виступа наперед). За що знущаєтесь? Що я вам учинила? Кого я занапастила? Мене оганьбили, мене обікрали, а тепер привселюдно топчете у болото, як остатню падлюку! Топчіть! Регочіть з дурної!! Плюйте! Кличте всіх!! Мамо!! Йди сюди! Дивись, любуй, на яку публіку поставили твою дочку єдину!!
Михайло (кидається до Катрі). Господи! Пощадите же! До исступления доведете меня!
Анна Петрівна. Какая смелость! Позор, по-зор!! Уведите ее! Завтра едем отсюда!
Бєлохвостов і Іван Андрійович улещують пані, що ледве на ногах стоїть; Харлампій і Аннушка пориваються взяти Катрю, але через Михайла не насмілюються.
Бєлохвостов (набік). Mais elle est charmante! [58]
Харлампій. Що з нею возжатись? Косу одрізати, та й годі!
Катря (божевільне обводить очима всіх, кинулась од Харлампія до Михайла). Ріжте косу! (Рве кісники і розпущена коса хвилями спадає на плечі). Тобі її різати, Михайло! Ріж!! Чого ж зупинились? Катуйте! Розшарпали серце - добивайте! Христа ради, добивайте, не пускайте живою! Топчіть ногами; давіть і дитину від вашого сина!
58
– Але вона чудова! (Франц.).
Анна Петрівна. Ай!! (Зомліла).
Михайла як громом ударило. Всі скам'яніли.
Завіса
ДІЯ П'ЯТА
Хата Дзвонарихи зсередини. Праворуч - піч і проміж неї вихід у ванькир; [59] наліво - вікна, лави. На переднім кону стіл і інше. Бідні обставини. Ніч. На комині горить каганець.
59
– Ванькир - бокова кімната.