Планета Х
Шрифт:
Осінню калина.
20.12.1989 р.
КОЖНА ЖІНКА НЕПОВТОРНА
Скільки б жінок не існувало,
І незалежно – скількох мав,
А нам завжди їх нехватало,
Як кожний з нас парубкував.
Бо кожна жінка – неповторна,
Як кожна квіточка в гаю,
Тому ото така й моторна,
А ще як скажеш їй: люблю.
Бо нова жінка – новий спалах,
Новий душевний ураган,
Й
Де почуттів, як – океан.
Зате, коли приходить ранок,
Той стан душі не передать,
Як вам вона несе сніданок,
І хоче знову обійнять.
29.9.2003 р.
ПИШУ ДЛЯ ДРУЗІВ
Пишу для тебе і для друзів,
І для таких, як сам людей,
Які весь день працюють в лузі,
А ніччю грають у хокей.
8.8.2001 р.
ДЕ ЛІТАЮТЬ ЖАЙВОРИ
Іноді не хочеться нічого,
А піти десь в поле поблукать,
Де літають жайвори і бджоли,
І з своїм коханням пошептать.
18.8.2001 р.
ХАМОМ НІКОЛИ Я НЕ БУВ
Хамом ніколи я не був,
І з чортом в ігри я не граю,
І, навіть, щоб мене хто вбив,
Образ нікому не прощаю.
28.8.2001 р.
ЯКЩО ЖІНКА НАБРИДЛА
Жінки, це – поле неозоре,
Де, а ні краю, ні кінця,
Вони завжди, як в небі зорі
Й зразу не взнаєш, де чия?
Вони, мов кішечки блудливі,
Тільки погладиш – муркотять,
Зате, які вони щасливі,
Як пачку баксів показать.
Тоді вони якісь незвичні,
Хоч штабелями їх ложи,
І їхні посмішки класичні –
Це – признак, що нас ждуть вони.
Це довгограюча платівка,
Й хоч в ній щось є від сатани,
Проте, як мордочка набридла,
Візьми її й переверни…
29.9.2003 р.
ЛЮДЕЙ Я ПОВАЖАЮ
Будь ти хоч турок, хоч грузин,
Але людей я поважаю,
Одних за те, що їх люблю,
Інших за те, що їх не знаю.
28.8.2001 р.
У МЕНЕ НІ БАТЬКА, НІ МАТЕРІ
У мене ні батька, ні матері,
Нема ні сестер, ні братів,
А тільки одна лиш кирпатенька,
І та любить більше котів.
7.5.1996 р.
ПАВА
Колись вона була,
Очей не міг я відірвать,
А зараз ходить, як роззява,
Що вже й не знаю, де дівать?
24.12.2001 р.
О, ДЕ ВИ НАШІ КАРМЕЛЮКИ?
Я пережив і страх, і славу,
І не боюсь я тих горил,
«Мені обідно за державу»,
Як Окуджава говорив.
Мені вже байдуже за себе,
Бо я своє життя прожив,
Та хочу, щоб моїй Вкраїні
Вже не вривав ніхто більш жил.
О, де ж ви, наші Кармелюки!? –
Меч справедливості й добра,
Й чи не пора б щось взяти в руки,
Й гонить цю погань із двора.
31.7.2012 р.
КАБЛУЧОК І ДУРАЧОК
Жив товариш, як товариш,
Лиха-горя він не знав,
Поки врешті він Мідею
Десь, як кажуть, відкопав.
І привів її додому
Й всім сказав, що це жона,
І почав збивать оскому
З тою жінкою щодня.
А як в дім прийшла та фея,
Муж й не знає, що робить?
Бо красуня не готовить,
Й тільки пудриться та спить.
Ось вона яка Мідея,
І нічого не скажи,
Що знайшла собі лакея,
Щоб возив туди й сюди.
А як він щось скаже в захист,
То Мідея не мовчить:
– Не для того мов я вчилась,
Щоб борщі комусь варить!
Й тут же мило посміхнулась,
Й підняла свій каблучок:
– А не будеш ти возити,
Буде інший дурачок.
31.7.2012 р.
ОСТАННЄ З’ЇЛА
З таким мурлом ти душу гріла,
Як же могла терпіть той лад?
Невже, скажи, останнє з’їла,
Чи з головою щось невлад?
26.10.2001 р.
ОЙ, ДАЙ, ЛЮБА, ДАЙ!
– Ой, не дай, кохана, вмерти,
Краще дай десь хрін… потерти,
Бо якщо зажмеш біду...
То до іншої піду.
13.10.2001 р.
І БОГ ТОБІ НЕ ДОПОМОЖЕ!
– Ти цілуй! – вона до Гоші,
Якщо в тебе є ще гроші,
Бо якщо не стане грошей,
Й Бог тобі не допоможе.
13.10.2001 р.
ВИТРІШКИ
В них спіднички до сіднички,
Як по вулиці ідуть,
То за ними, як синички
Хлопці витрішки несуть.
26.2.2001 р.
<