Планета Х

Кудрицький Валентин Олександрович

Кажуть, ніби Янукович

Ні хрена у нас не робить.

– Як то ні? – питаю в Гери, –

А сини ж – міліардери?

26.7.2012 р.

ЯКЩО З ВІДКРИТИМ РОТОМ СПИТЬ

Якщо з відкритим ротом спить,

То так і знай – то жид лежить,

Бо всі вони настільки жадні,

Що і за гривню вмерти ладні.

6.7.2012 р.

ПРО

ГОРДІСТЬ

Скажіть, чи треба людям гордість?

Що всі ви скажете на це?

І чи потрібна жінці скромність,

Як в неї гарненьке лице?

Ви скажете: вона не в моді,

Бо надто вже вона гірка,

Та горда жіночка в народі –

Куди цінніша простака.

12.6.1975 р.

Переклад 8.2.1977 р.

МУЗА

Ішов я по полю,

Де май променів,

І раптом в тім полі

Я Музу зустрів.

Дивлюсь я на неї

Неначе на страх,

Тепер пишу вірші

Й не сплю по ночах.

О, поле ти поле,

О, кузькіна мать,

Ну як же цю ляльку

Пройти, – щоб не взять?

20.6.1976 р.

ЩОБ Я ЖІНКОЮ РОДИВСЯ

Щоб я жінкою родився,

Й мав як в тебе я медок,

Хто б просив, тому й давав би,

Хай би чухали задок.

24.7.2012 р.

ЗДАВАТЬ ПОРА

Чом, як вілу жид будує,

Всі жиди кричать: УРА!

А як з наших хтось будує,

То кричать: – Здавать пора!

9.8.2012 р.

«НЕЗАЛЕЖНА» ПОЛІТИКА

Не треба бути конюхом

І тими, що з ЦК,

Щоб відрізнить від молота

Простого черпака.

Я мислю по-мужицьки,

Як маєш кулаки,

То хрен тобі на «пам’ять»

Хто лишить тумаки.

Бо, якщо він посміє

«Цяцьки» націлить ті,

То сам, гляди, получить

Кілком по голові.

У нас тяжкий період,

І надто тяжкі дні,

Але ж це ще не значить,

Що в світі ми одні.

І досить всіх боятись,

Попереджаю вас,

Бо боягуз, повірте,

Вмирає сотні раз.

Бо скрізь йому ввижається

Там – тигр, там – дикобраз,

Куди б він не поїхав –

У Крим, чи на Кавказ.

Хіба ж це не абсурдно,

Віддать комусь батіг,

А потім у сусіда

Просить, щоб допоміг.

А долари, о, люди!

Не вам

вони підуть,

Бо їх пани «шляхетні»

Ще в той же день проп’ють.

Згадайте ви як Фокін

Нам рай всім обіцяв,

А потім демократію

Купоном розстріляв.

Згадайте, як без шуму

Нас зрадив Горбачов,

А сам мерщій у Лондон,

А нам всім «Будь здоров!».

А потім «нові друзі»,

Що нам поклони б’ють,

Й за ті пропиті гроші

В ярмо нас запряжуть.

А ти, народ, горбаться,

Бо вже нова в нас гра,

Тепер уже ви Кучмі

Кричіть, як дітвора.

Отож, сиджу і думаю:

– Чи вірить Кравчуку?

Невже оце останнє

Прийшло для всіх ку-ку?

Адже живуть на світі

І Лондон, і Париж,

Хоч в них такі ж є бомби,

Хіба ж це не сюрприз?

То де ж тут справедливість,

Хіба ж це не кіно?

Й чи може буть цнотливість,

Як тягнуть нас в лайно?

А тут потрібно миттю

Закрить народу рот,

Щоб він не міг отямитись,

Як продадуть ще й флот.

Може Кравчук наш мислить

Зовсім не так як я,

За що вже вибачайте,

Та правда скрізь одна.

Тому ото й питаю:

– За кого ти, Кравчук,

За США, чи за Росію,

А хто ж народ? – байстрюк?

На кого ж ти працюєш,

На рубель, чи доляр?

То може і для гривні

Залиш свій циркуляр.

Грабують нас хто хоче,

Й як хочуть – мій народ,

А він жує солому

І кривить сонний рот.

У нас така політика:

Де семеро сидять,

І думають, як Ваньку

Як кажуть: «намахать».

Курортів він не бачив,

Не бачив вар’єте,

Отож нехай солому

Так як жував – жує.

Народ коли грабують –

То й плакать не дають,

Коли ж уже цимбали

Людей в похід гукнуть?

О, ні! Не хочу крові,

Та без її не буть,

Коли «народні» слуги

Вже Неньку продають.

Накрали, нахватались,

Немов собака блох,

Так їм і цього мало,

Так з ким же тоді Бог?

Та біс його з тим Кримом,

Взяли б його чорти!

Не був наш брат там зроду,

Й не тягне нас туди.

Адже живемо всі ми

В складний занадто час,

Коли жиди й ще дивляться

Щоб й ще щось здерти з нас.

17.1.1994 р.

ДІВЧИНКО МОЯ

Ой, ти дівчинко моя,

Дівчинко – голубонько,

Що ж ти ноги розвалила,

Що, аж видно грудоньки.

1.8.2012 р.