По-модньому

Старицкий Михаил Петрович

Зінька налива і підносить.

Я сам у своїй хаті пан! Чи так?

ВИХІД XX

Ті

ж та Вівдя з музикою.

Вареник. К бісу всі моди, щоб і вухо моє не чуло! Пий, гуляй, співайте мені зараз, Зінько, Наталко, Овсію!

Овсій (співа).

Од дуба та до дуба, Дівчино моя люба! Рад би я тебе взяти, Та не велить твоя мати! Хоч мати велить, Так рід не велить; Як побачу, то й заплачу, Аж серденько заболить!

Зінька.

Ой

клен, не тополя, Така, мабуть, моя доля; Полюбила Овсія, Так боюсь панотця! Ой клен, не ломись, А ти батьку поклонись: Де й дінуться твої муки,- Перев’яжуть ликом руки!

Вареник.

Ой гоп та помалу, Та пошила штани з валу; Як пошила і наділа - Кажуть люде, що до діла!

Ріж! Шквар і Ану, Овсію, Вівде!

Музика гра козачок. Свирид з Вівдею і Зінька з Овсієм танцюють. Наталка посередині крутиться.

Завіса спада.