Полювання в гельсінкі

Карпа Ирена

Я промовчав. Її товариство ставало бридким до нестерпу. Від її жовто-зелених очей так наче сіркою несло, чи що. Звідки ця лярвочка все знала? Вона тим часом

скинула свого наплічника й заходилась в ньому порпатися.

На от, нарешті щось витягла звідти, це тобі від коханої. На вічну, так би мовити, память. І зареготала так несамовито, що всі, хто були в терміналі, зачали на нас озиратися, а відтак і зовсім виходити геть. В руках у Євки була половинка кокоса, а в ній напхане твоє, Скандинавська Квітко, біляве волосся!

Боже! Вихопилось у мене, - що це все за фіґня? Де моя жінка, кажи, суко! І я схопив її за горло. Вона, тим не менш, реготатися не припиняла.

Ой... Ха-ха! Затанцювалась твоя квіточка, аж не зчулась, як...

Як що?!

Як всьо... І вона знова пирснула відьомським

сміхом. Я відпустив її й стояв, як вкопаний, стискаючи твоє волосся, й уїдаючись очима в шкаралупку. Так ніби збирався розгледіти там якісь письмена...

Пе. пе. ес для вразливих і спраглих оптимізму (то таки клопи пахнуть віскі, а не навпаки!):

Ну як, невже не памятаєш, кохана? Ти так і застала мене, застиглого телепня, посеред чекальноїзали, з півкокосом у руках, коли, нарешті, розібралась зі своїми незлічениими валізами.

Пепс пес для невдоволених кінцівкою й прихильних т.зв. інтерактиву:

[e-mail].

Київ Берлін-Векхьо-Чорнична затока-Яремча- Гельсінкі – Київ

Травень 2002-березень 2003 р.Б.